ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.10.2017Справа №910/4137/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд"
про звернення стягнення на предмет застави
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Скляров Д.М. - представник за довіреністю № 19/3-02/203 від 14.11.2016;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
15.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" про звернення стягнення на предмет застави.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" (позичальник) в порушення норм законодавства України та укладеного з позивачем Договору кредитної лінії № 755/31/1-1 від 11.11.2013, не у повному обсязі повернуло позивачу кредит та не у повному обсязі сплатило проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 01.03.2017 заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором становить 28515029 грн. 38 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 14502819 грн. 72 коп., простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 6251468 грн. 93 коп. (за період з 01.07.2014 по 28.02.2017), 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 881509 грн. 52 коп. (за період з 01.09.2014 по 28.02.2017), 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 238478 грн. 46 коп. (за період з 11.08.2014 по 28.02.2017), інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 5118070 грн. 21 коп. (за період з 01.09.2014 по 31.01.2017) та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 1522682 грн. 54 коп. (за період з 11.08.2014 по 31.01.2017).
При цьому, позивач зазначив, що виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" за вказаним кредитним договором було забезпечено заставою за Договором застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013, укладеним з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт", предметом застави за яким є належні заставодавцю корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності заставодавця на частку (долю) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" у розмірі 80000000 грн. 00 коп., що складає 99,94% від розміру статутного капіталу товариства, який (статутний капітал) становить 80051500 грн. 00 коп.
За таких обставин, враховуючи, що заставодержатель (позивач) має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за Договором кредитної лінії № 755/31/1-1 від 11.11.2013, яка станом на 01.03.2017 складає 28502819 грн. 72 коп., звернути стягнення на предмет застави за Договором застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013, а саме на належну Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" частку (долю) у розмірі 80000000 грн. 00 коп., що складає 99,94% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд", визначивши спосіб реалізації предмету забезпечувального обтяження - продаж банком від імені заставодавця шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною не нижчою, ніж буде визначена в судовому процесі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4137/17; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд"; розгляд справи призначено на 04.04.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 розгляд справи відкладено до 21.04.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 призначено у справі № 910/4137/17 судову експертизу, проведення якої доручено Державному інституту судових економіко-правових та технічних експертних досліджень; на вирішення експерта поставлено питання: - яка ринкова вартість частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд", що складає 99,94% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" станом на дату проведення експертизи?; зупинено провадження у справі № 910/4137/17 до проведення Державним інститутом судових економіко-правових та технічних експертних досліджень судової експертизи у даній справі (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи).
31.07.2017 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/4137/17 разом із Висновком експерта № 21/07-17 за результатами проведення судової економічної експертизи від 21.07.2017, призначеної у справі № 910/4137/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 поновлено провадження у справі; розгляд призначено на 03.10.2017.
У судове засідання 03.10.2017 з'явився представник позивача, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для подання пояснень на висновок експерта, а також подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено до 17.10.2017.
17.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення, згідно з якими позивач вказує, що зазначення судом у рішенні початкової ціни предмету забезпечувального обтяження є необхідною та обов'язковою умовою дотримання порядку звернення стягнення на предмет застави.
У судове засідання 17.10.2017 з'явився представник позивача, який підтримав позов.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 17.10.2017 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресами відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копіями реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до яких поштові відправлення відповідачеві та третій особі не вручені під час доставки.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача та третьої особи в судовому засіданні 17.10.2017 до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 17.10.2017 за відсутності представників відповідача та третьої особи, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
При цьому, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 17.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
11.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Фонд» (позичальник, третя особа) було укладено договір кредитної лінії №755/31/1-1 (зі змінами, внесеними додатковим договором № 1 від 09.01.2014; додатковим договором № 2 від 26.06.2014; додатковим договором № 3 від 29.08.2014.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, банк зобовязується надати на умовах цього договору , а позичальник зобовязується отримати належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та умовах визначених цим договором.
Згідно з п.2.2 кредитного договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 08.11.2019.
Пунктом 2.3 кредитного договору, сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 16000000грн.
Відповідно до п.2.4 кредитного договору, кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на фінансування витрат, повязаних з реконструкцією обєкта реконструкції, у тому числі, але не виключно, фінансування виконання будівельно-ремонтних робіт, закупівлі обладнання та матеріалів, отримання послуг, необхідних для виконання робіт з реконструкції по обєкту реконструкції.
Згідно з п.п. 2.3.3 п.2.3 кредитного договору, сторони погодили зменшення діючого ліміту кредитування в строки відповідно до графіка.
Відповідно до п.2.7 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою.
Згідно з п.п.2.7.1 кредитного договору, проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 17% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого для видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором (п.2.7.2 кредитного договору).
Як встановлено п.5.3.2 кредитного договору, позичальник зобовязаний точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобовязань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Пунктом 3.3.1 кредитного договору визначено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем/поручителем взятих на себе обовязків та недотримання умов, передбаченим цим договором та/або документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором.
Наведені обставини встановлені у рішенні Господарського суду Донецької області від 28.11.2016 у справі №905/2847/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд" про стягнення заборгованості, а отже в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.
Так, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд" про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013 в загальному розмірі 26505203 грн. 11 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом 14502819,72грн, прострочена заборгованість за процентами 5031131,42грн, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту 686139,69грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів 164365,46грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 5118070,21грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів 1002676,61грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2016 у справі №905/2847/16 позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд" на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України 14502819 грн. 72 коп. заборгованості за кредитом, 5031131грн. 42 коп. заборгованості за процентами, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту 686139 грн. 69 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення процентів 164365грн. 46 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту 3717656 грн. 41 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів 1002676 грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 206700 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом встановлено, що 11.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (заставодержатель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Полімікт» (заставодавець, відповідач) укладено договір застави №755/31/1-4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрований у реєстрі за №3508.
Пунктом 2.1. договору застави передбачено, що заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання, боржника - ТОВ «Індустріальний Фонд» за договором кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013, передає заставодержателю у заставу майно та права, зазначені у п. 4.1. договору. Максимальний розмір вимог заставодержателя до боржника, що забезпечуються заставою, складає 16000000,00 грн., а також суми процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, а також комісійних винагород, відшкодування спричинених заставодержателю збитків внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та інших платежів, що підлягають сплаті у відповідності з умовами кредитного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору застави предметом застави є належні заставодавцю корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності заставодавця на частку (долю) у статутному капіталі ТОВ «Індустріальний Фонд» в розмірі 80000000 гривень 00 копійок, що складає 99,94 % від розміру статутного капіталу ТОВ «Індустріальний Фонд» (предмет застави).
Сторони погодилися з тим, що договірна вартість предмету застави становить 1,00 (одну) гривню (п. 4.3 Договору застави).
Пунктом 5.5.1. договору застави встановлено, що заставодавець безвідклично доручає заставодержателю замовити проведення оцінки предмета застави визначеним заставодержателем суб'єктом оціночної діяльності та направлення заставодержателем відповідної письмової вимоги.
У відповідності до підпункту 7.1.1 договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано.
Пунктом 7.2. договору застави встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим законодавством, у тому числі, на підставі рішення суду у встановленому чинним законодавством та цим договором порядку, позасудовими способами згідно з чинним законодавством та цим договором, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, іншими способами, передбаченими законодавством на момент звернення стягнення та умовами цього договору.
Договір застави набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі (п. 10.1 Договору застави).
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору застави №755/31/1-4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3508, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором застави, укладеним в забезпечення виконання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Фонд» за договором кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013.
За змістом ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ст. 576 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Згідно з приписами ст. 577 Цивільного кодексу України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що 12.11.2013 реєстратором Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано приватне обтяження (застава корпоративних прав) (номер реєстрації обтяження 14006676), підстава обтяження - договір застави №755/31/1-4 від 11.11.2013, АТ «Ощадбанк», предметом застави є майно та майнові права, а саме: належні ТОВ «Гірничовидобувна компанія «Полімікт» корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності ТОВ «Гірничовидобувна компанія «Полімікт» на частку (долю) у статутному капіталі ТОВ «Індустріальний Фонд» у розмірі 80000000,00 грн., що складає 99,94% від розміру статутного капіталу вказаної особа; частка (доля в статутному капіталі) ТОВ «Індустріальний Фонд», що складає 99,94% від розміру статутного капіталу ТОВ «Індустріальний Фонд»; обтяжувач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк», боржник - ТОВ «Гірничовидобувна компанія «Полімікт», розмір основного зобов'язання 16000000,00 грн. Наведені відомості підтверджуються витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.03.2017 №51845253, що поданий позивачем 29.03.2017.
Судом встановлено, 28.10.2016 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення щодо об'єкту обтяження за договором застави №755/31/1-4 від 11.11.2013, АТ «Ощадбанк». Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.03.2017 №51845253, що поданий позивачем 29.03.2017, та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №50628626 від 28.10.2016, що долучений до позову.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «Полімікт» є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Фонд», розмір внеску до статутного капіталу - 80000000,00 грн., розмір статутного капіталу 80051500,00 грн. Наведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2017 №1002341067.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" (позичальник) в порушення норм законодавства України та укладеного з позивачем Договору кредитної лінії № 755/31/1-1 від 11.11.2013, не у повному обсязі повернуло позивачу кредит та не у повному обсязі сплатило проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 01.03.2017 заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором становить 28515029 грн. 38 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 14502819 грн. 72 коп., простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 6251468 грн. 93 коп. (за період з 01.07.2014 по 28.02.2017), 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 881509 грн. 52 коп. (за період з 01.09.2014 по 28.02.2017), 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 238478 грн. 46 коп. (за період з 11.08.2014 по 28.02.2017), інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 5118070 грн. 21 коп. (за період з 01.09.2014 по 31.01.2017) та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 1522682 грн. 54 коп. (за період з 11.08.2014 по 31.01.2017).
При цьому, позивач зазначив, що виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" за вказаним кредитним договором було забезпечено заставою за Договором застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013, укладеним з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт", предметом застави за яким є належні заставодавцю корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності заставодавця на частку (долю) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" у розмірі 80000000 грн. 00 коп., що складає 99,94% від розміру статутного капіталу товариства, який (статутний капітал) становить 80051500 грн. 00 коп.
За таких обставин, враховуючи, що заставодержатель (позивач) має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за Договором кредитної лінії № 755/31/1-1 від 11.11.2013, яка станом на 01.03.2017 складає 28502819 грн. 72 коп., звернути стягнення на предмет застави за Договором застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013, а саме на належну Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" частку (долю) у розмірі 80000000 грн. 00 коп., що складає 99,94% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд", визначивши спосіб реалізації предмету забезпечувального обтяження - продаж банком від імені заставодавця шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною не нижчою, ніж буде визначена в судовому процесі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2016 у справі №905/2847/16 позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд" на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України 14502819 грн. 72 коп. заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013, 5031131грн. 42 коп. заборгованості за процентами, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту 686139 грн. 69 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення процентів 164365грн. 46 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту 3717656 грн. 41 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів 1002676 грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 206700 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Як зазначає позивач, у підтвердження чого надає банківську виписку по рахунку ТОВ «Індустріальний Фонд», останнім не погашено заборгованість за договором кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013, в тому числі ту, що стягнута за рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2016 у справі №905/2847/16, у зв'язку з чим станом на 01.03.2017 заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором становить 28515029 грн. 38 коп.
Дані твердження відповідачем та третьою особою не спростовані, зокрема, останніми не надано доказів погашення заборгованості за договором кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «Полімікт» є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Фонд», розмір внеску до статутного капіталу - 80000000,00 грн., розмір статутного капіталу 80051500,00 грн. Наведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2017 №1002341067.
Як встановлено судом, 11.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (заставодержатель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Полімікт» (заставодавець, відповідач) укладено договір застави №755/31/1-4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрований у реєстрі за №3508.
Як встановлено судом, пунктом 2.1. договору застави передбачено, що заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання, боржника - ТОВ «Індустріальний Фонд» за договором кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013, передає заставодержателю у заставу майно та права, зазначені у п. 4.1. договору. Максимальний розмір вимог заставодержателя до боржника, що забезпечуються заставою, складає 16000000,00 грн., а також суми процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, а також комісійних винагород, відшкодування спричинених заставодержателю збитків внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та інших платежів, що підлягають сплаті у відповідності з умовами кредитного договору.
Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1 договору застави предметом застави є належні заставодавцю корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності заставодавця на частку (долю) у статутному капіталі ТОВ «Індустріальний Фонд» в розмірі 80000000 гривень 00 копійок, що складає 99,94 % від розміру статутного капіталу ТОВ «Індустріальний Фонд» (предмет застави).
Як встановлено судом, 12.11.2013 реєстратором Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано приватне обтяження (застава корпоративних прав) (номер реєстрації обтяження 14006676), підстава обтяження - договір застави №755/31/1-4 від 11.11.2013, АТ «Ощадбанк», предметом застави є майно та майнові права, а саме: належні ТОВ «Гірничовидобувна компанія «Полімікт» корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності ТОВ «Гірничовидобувна компанія «Полімікт» на частку (долю) у статутному капіталі ТОВ «Індустріальний Фонд» у розмірі 80000000,00 грн., що складає 99,94% від розміру статутного капіталу вказаної особа; частка (доля в статутному капіталі) ТОВ «Індустріальний Фонд», що складає 99,94% від розміру статутного капіталу ТОВ «Індустріальний Фонд»; обтяжувач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк», боржник - ТОВ «Гірничовидобувна компанія «Полімікт», розмір основного зобов'язання 16000000,00 грн. Наведені відомості підтверджуються витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.03.2017 №51845253, що поданий позивачем 29.03.2017.
Відповідно до приписів ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, пунктом 7.2. договору застави встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим законодавством, у тому числі, на підставі рішення суду у встановленому чинним законодавством та цим договором порядку, позасудовими способами згідно з чинним законодавством та цим договором, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, іншими способами, передбаченими законодавством на момент звернення стягнення та умовами цього договору.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Як встановлено судом, 28.10.2016 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення щодо об'єкту обтяження за договором застави №755/31/1-4 від 11.11.2013, АТ «Ощадбанк». Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.03.2017 №51845253, що поданий позивачем 29.03.2017, та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №50628626 від 28.10.2016, що долучений до позову.
При цьому, учасниками судового процесу не надано доказів у підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд" рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2016 у справі №905/2847/16 та стягнення з вказаної особи на користь позивача заборгованості, що виникла за договором кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013, відтак, задоволення вимог кредитора за рахунок договору забезпечення шляхом звернення стягнення на предмет застави не може вважатись подвійним стягненням, оскільки в силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється з моменту його виконання, проведеного належним чином, тоді-як доказів такого виконання суду не надано.
За наведених обставин, у зв'язку з невиконанням третьою особою зобов'язання, що виникло на підставі договору кредитної лінії №755/31/1-1 від 11.11.2013, позивач як заставодержатель за договором застави №755/31/1-4 від 11.11.2013 вправі задовольнити свої вимоги до боржника за рахунок застави за договором застави №755/31/1-4 від 11.11.2013 способами, що визначені Цивільним кодексом України та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яке позивач у даному разі реалізовує за рішенням суду.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Як встановлено судом, відповідно до п. 4.3 договору застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013 незалежна оцінка вартості предмету застави за спільною згодою сторін не проводилась; сторони погоджуються, що договірна вартість предмету застави становить 1 грн. 00 коп.
Згідно з п. 4.4 договору застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013 у разі збільшення статутного капіталу товариства, встановлена цим договором застава поширюється на належні заставодавцю корпоративні (майнові) права, пов'язані з правом власності заставодавця на змінений розмір частки, а також змінений розмір частки у зміненому статутному капіталі товариства.
Відповідно до п. 5.5.1 договору застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013 оцінка предмету застави здійснюється у разі виникнення необхідності, настання якої визначається заставодержателем, зокрема, але не виключно, при настанні подій, які відповідно до умов цього договору зумовлюють звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до п. 5.5.2 договору застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013 заставодавець безвідклично доручає заставодержателю замовити проведення оцінки предмета застави визначеним заставодержателем суб'єктом оціночної діяльності та зобов'язується здійснити її оплату не пізніше 10 календарних днів з дня направлення заставодержателем відповідної письмової вимоги.
Згідно з п. 7.5.4.3 договору застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013 вартість (ціна) предмету застави для цілей його продажу від імені заставодавця встановлюється рівною ринковій вартості (ціні), визначеній незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Відповідно до 2. ч. 1 ст. 26 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" одним із позасудових способів звернення стягнення на предмет застави є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
За змістом ст. 27 Закону, договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку щодо необхідності визначення ринкової вартості (ціни) предмету застави для цілей його продажу від імені заставодавця, для правильного вирішення спору необхідно встановити ринкову вартість предмету застави за Договором застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 призначено у справі №910/4137/17 судову експертизу, проведення якої доручено Державному інституту судових економіко-правових та технічних експертних досліджень; на вирішення експерта поставлено таке питання: яка ринкова вартість частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд", що складає 99,94% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" станом на дату проведення експертизи?
31.07.2017 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/4137/17 разом із Висновком експерта № 21/07-17 за результатами проведення судової економічної експертизи від 21.07.2017, призначеної у справі № 910/4137/17, у якому експерт прийшов до таких висновків: відповідно до результатів здійсненого дослідження даних наданих експерту документі встановлено, що ринкова вартість частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний фонд», що складає 99,94% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний фонд» та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Полімікт», визначена з урахуванням умов зазначених в описовій частині висновку, станом на дату проведення експертизи (26.06.2017) становить 66492,5 тис.грн.
Оцінюючи Висновок експерта № 21/07-17 за результатами проведення судової економічної експертизи від 21.07.2017, призначеної у справі № 910/4137/17, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, а отже вказаний висновок судом приймається як належний та допустимий доказ у справі.
При цьому, сторони не надали жодних заперечень щодо правильності визначення експертом ринкової вартості предмету застави за договором застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013.
Відтак, оскільки згідно з п. 7.5.4.3 договору застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013 вартість (ціна) предмету застави для цілей його продажу від імені заставодавця встановлюється рівною ринковій вартості (ціні), визначеній незалежним суб'єктом оціночної діяльності, визначена в межах судової експертизи ринкова вартість частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" (66492500,00 грн.) береться судом за основу при визначенні початкової ціни продажу.
При цьому, відповідно до 2. ч. 1 ст. 26 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" одним із позасудових способів звернення стягнення на предмет застави є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, водночас за змістом ст. 25 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, тобто позасудового способу.
За змістом ст. 27 Закону, договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
Відтак, нормами Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено право на звернення до суду в тому числі із застосуванням механізму звернення стягнення на предмет застави, що передбачений як позасудовий спосіб - шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
За наведених обставин, з урахуванням норм ст. 25, 26, 27 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обраний позивачем спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження відповідає наведеним нормам Закону.
При цьому, за змістом ст. 31 Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач розподіляє доходи від продажу предмета забезпечувального обтяження в такій черговості: 1) покриття витрат на організацію продажу предмета забезпечувального обтяження; 2) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з вищим пріоритетом; 3) задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги; 4) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з нижчим пріоритетом; 5) повернення решти боржнику. Продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
З огляду на наведені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013, а саме на належну Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" частку у розмірі 80000000 грн. 00 коп., що складає 99,94% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд", визначивши спосіб реалізації предмету забезпечувального обтяження - продаж банком від імені заставодавця шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною не нижчою, ніж 66492500,00 грн., в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 755/31/1-1 від 11.11.2013, яка станом на 01.03.2017 складає 28515029 грн. 38 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 14502819 грн. 72 коп., прострочена заборгованість за процентами - 6251468 грн. 93 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 881509 грн. 52 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення процентів - 238478 грн. 46 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 5118070 грн. 21 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів - 1522682 грн. 54 коп.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За наведених обставин, позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" про звернення стягнення на предмет застави підлягає задоволенню.
За змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до рахунку на оплату №135 від 12.06.2017, складеного Державним підприємством «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень», вартість проведення судової експертизи по справі №910/4137/17 становить 190000,00 грн. з ПДВ (копія рахунку подана позивачем 17.10.2017).
Відповідно до поданого позивачем 17.10.2017 меморіального ордеру №2685 (93357549101), Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» сплачено на користь Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» грошові кошти у розмірі 190000,00 грн. з призначенням платежу: згідно з рахунком №135 від 12.06.2017, згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 у справі №910/4137/17, оплата судової експертизи .
За наведених обставин, судові витрати позивача, які складаються з судового збору та витрат на проведення судової експертизи, в силу приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" (84500, Донецька обл., місто Артемівськ, вул. Куйбишева, будинок 16; ідентифікаційний код: 35794650) перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (01001, м.Київ, вул. Госпітальна, будинок 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129) за договором кредитної лінії № 755/31/1-1 від 11.11.2013, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", що станом на 01.03.2017 складає 28515029 (двадцять вісім мільйонів п'ятсот п'ятнадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 38 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 14502819 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 72 коп., прострочена заборгованість за процентами - 6251468 (шість мільйонів двісті п'ятдесят одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 93 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 881509 (вісімсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот дев'ять) грн. 52 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення процентів - 238478 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 46 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 5118070 (п'ять мільйонів сто вісімнадцять тисяч сімдесят) грн. 21 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів - 1522682 (один мільйон п'ятсот двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 54 коп., - звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 755/31/1-4 від 11.11.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (01001, м.Київ, вул. Госпітальна, будинок 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" (01010, м.Київ, вул. Московська, будинок 8; ідентифікаційний код: 38451483), а саме на належну Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" (01010, м.Київ, вул. Московська, будинок 8; ідентифікаційний код: 38451483) частку (долю) у розмірі 80000000 (вісімдесят мільйонів) грн. 00 коп., що складає 99,94% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Фонд" (84500, Донецька обл., місто Артемівськ, вул. Куйбишева, будинок 16; ідентифікаційний код: 35794650), шляхом продажу Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, будинок 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129) від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" (01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 8; ідентифікаційний код: 38451483) шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною не нижчою, ніж 66492500 (шістдесят шість мільйонів чотириста дев'яносто дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Полімікт" (01010, м.Київ, вул. Московська, будинок 8; ідентифікаційний код: 38451483) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м.Київ, вул. Госпітальна, будинок 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129) витрати по сплаті вартості судової експертизи у розмірі 190000 (сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 30.10.2017
Суддя І.М. Отрош