79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" жовтня 2017 р. Справа № 914/2518/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Зварич О.В.
Кравчук Н.М.
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, б/н від 22.08.2017 року
на рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2017 року, суддя Синчук М.М.
у справі №914/2518/16
за позовом: Виконувача обов'язків керівника Редехівської місцевої прокуратури, м. Буськ Львівської області,
до відповідача-1: Кам'янка - Бузької районної державної адміністрації Львівської області, м. Кам'янка - Бузька Львівської області,
до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Добротвір Львівської області,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-1: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-2: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,м. Львів,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-3: Кам'янка - Бузька районна рада Львівської області, м. Кам'янка - Бузька Львівської області,
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників:
від позивача (прокуратури) - Рогожнікова Н.Б. (посвідчення №047917 від 13.09.2017 р.)
від відповідача-1 - не з'явився
від відповідача-2 (скаржника) - не з'явився
від третьої особи-1 - Бригарда О.С. - представник (довіреність №5/34-1086/0/2-17/1-2 від 20.02.2017р.)
від третьої особи-2 - не з'явився
від третьої особи-3 - ОСОБА_5 - представник (довіреність №866 від 29.09.2017р.)
рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2016р. (суддя Березяк Н.Є.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 р. (судді: Костів Т.С., Галушко Н.А., Желік М.Б.) рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2016 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2017 р. рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 р. у справі №914/2518/16 скасовано. Матеріали справі передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Скасовуючи рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 р. у справі №914/2518/16, Вищий господарський суд України зазначив, що суди ухилились від з'ясування обставин, щодо наявності належної нормативної оцінки земельної ділянки, тому висновки судів про відмову в позові необґрунтовані та неправомірні. Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що суди неправомірно відмовили у позові з посиланням на необхідність обрання іншого способу захисту права при встановлених обставинах, як то внесення змін до договору. Вказане і стало підставою для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи №914/2518/16, рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2017 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.03.2005 р., укладений між Кам'янка - Бузькою районною державною адміністрацією Львівської області та Приватним підприємцем - Фізичною особою ОСОБА_2, площею 3,0 га, що примикає до заплави річки Західний Буг в урочищі "Бірок" Стародобротвірської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (80410, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку земель водного фонду площею 3,0 га, що примикає до заплави річки Західний Буг в урочищі "Бірок" Стародобротвірської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, тому просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, посилається на те, що для визначення орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності у випадку відсутності нормативно грошової оцінки передбачено інший варіант визначення розміру орендної плати, тому відсутність нормативно грошової оцінки, на думку апелянта, не може бути підставою для визнання недійсним договору оренди землі.
29.09.2017 року на розгляд суду поступили відзиви на апеляційну скаргу, в якому треті особи 1, 3 заперечують доводи скаржника, просять у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Більше відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
Представники відповідача-1, відповідача-2 (скаржника) та третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 132 зворот, 133, 134 том-2).
Прокурор та представники третіх осіб-1,3 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у письмових поясненнях на апеляційну скаргу (б/н від 29.09.2017 року; вих.№858 від 25.09.2017 року).
Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
02 березня 2005 року між Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець надав Орендарю в довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку (із земель водного фонду) для облаштування ставка для вирощування риби, водо плаваючої птиці, іншої сільськогосподарської продукції та створення зони відпочинку, площею 3 га, що примикає до заплави річки Західний Буг в урочищі "Бірок". Земельна ділянка, що передана в оренду розташована на території Стародобротвірської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту.
Даний Договір укладений на термін 50 років, який зареєстрований у встановленому порядку 15.03.2005 року за № 04:05:453:00105.
Згідно інформації, наданої відділом Держгеокадастру у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області за №6345/166-16-0,2 від 30.08.2016 р., на момент укладення Договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3 га не проведена.
Виконувач обов'язків керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області звернувся з позовом до суду про визнання зазначеного вище Договору недійсним та зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 повернути земельну ділянку водного фонду площею 3 га, оскільки вищевказаний Договір оренди укладено з порушенням вимог земельного законодавства, без здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно вимог ст.13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим.
Так, у договорі оренди землі (п. 2.3.), укладеному між Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 вказано, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовому вигляді в розмірі 28,75 грн на місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету №33215815800248, МФО 825014 УДК у Львівській області, ЗКПО 04374074, одержувач Стародобротвірська сільська рада.
Періодичність внесення орендної плати щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Згідно договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. 13 Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ч. 2 ст. 15 даного Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
За приписами статті 21 названого Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.
Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За приписами статті 5 цього ж Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону в редакції чинній на час укладення спірного договору).
Приписами статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) унормовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.
Згідно з приписами статті 22 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом.
Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі, як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод (стаття 38 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час укладення спірного договору).
Отже, земельним законодавством, на момент укладення між Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 Договору оренди земельної ділянки, площею 3 га, що примикає до заплави річки Західний Буг в урочищі "Бірок", земельна ділянка, що передана в оренду розташована на території Стародобротвірської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту, строком дії на 50 років, передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, що є необхідним для визначення розміру орендної плати за них.
Прокурор, з посиланням на норми ст.ст. 1, 13,15 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", вважає, що оспорюваний договір оренди землі не відповідає вимогам закону, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня, тому встановлений розмір орендної плати за землю невірний. Зазначене за висновком прокурора є підставою для визнання такого договору оренди недійсним з огляду на наведені норми Закону України "Про оренду землі" та ст. 215 Цивільного кодексу України.
На органи прокуратури відповідно до ст. 131 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 2 Господарського процесуального Кодексу України.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до п. п. З, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Крім цього, відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.
Звернення місцевої прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності передачі в користування земельної ділянки державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).
За змістом норми ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Між тим, обрання певного способу захисту належить до суб'єктивних прав особи і здійснюється за власною волею такої особи і у своїх інтересах (ст.ст. 12, 20 Цивільного кодексу України).
Таким чином, вибір способу захисту порушеного або оспорюваного права є суб'єктивним правом особи, який повинен відповідати характеру порушеного права та досягати мети відновлення порушеного права.
Метою звернення особи в суд може бути підтвердження факту існування чи відсутності правовідношення, до числа яких відноситься позов про визнання договору недійсним.
Слід зазначити, що орган державної влади - Львівська обласна державна адміністрація, яка є третьою особою 1 у справі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не є стороною спірного договору та органом, який видав розпорядження, на підставі якого укладено спірний договір. Більше того, на час укладення оскаржуваного договору (02.03.2005 р.) Львівська обласна державна адміністрація, згідно чинного на той час земельного законодавствам не була розпорядником орендованих земель, не приймала розпоряджень, щодо надання земельних ділянок державної власності (поза межами населених пунктів) юридичним особам в орендне користування, а тому їй не було та не могло бути відомо про укладений 02.03.2005 р. між Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 договір оренди земельної ділянки площею 3,0 га, що примикає до заплави річки Західний Буг в урочищі "Бірок". Окрім цього, виявлені порушення, які прокурором викладено як підставу для визнання даного договору оренди недійсним, не вбачаються із тексту самого договору. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За приписами статей 6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що юридичне закріплення свободи договору не є беззастережним.
Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст. 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.
Статями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах, договір визнається недійсним.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 02.04.2015 у справі №916/2284/14).
За змістом норм ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. 13 Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ч. 2 ст. 15 даного Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
За приписами статті 21 названого Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.
Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За приписами статті 5 цього ж Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону в редакції чинній на час укладення спірного договору).
Приписами статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) унормовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.
Згідно з приписами статті 22 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом.
Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод (стаття 38 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час укладення спірного договору).
Отже, земельним законодавством на момент укладення між Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 договору оренди земельної ділянки, площею 3,0 га, що примикає до заплави річки Західний Буг в урочищі "Бірок", строком дії на 50 років, передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, що є необхідним для визначення розміру орендної плати за них.
За таких обставин, оспорюваний договір оренди суперечить вимогам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", приписам статті 15 Закону України "Про оренду землі".
Крім цього, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом, їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт не проведення нормативної грошової оцінки, в порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.
Саме таку правову позицію також було висловлено Верховним Судом України в постанові від 11 травня 2016 року у справі №6-824цс16.
За таких обставин, договір оренди земельної ділянки, укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до положень частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 13 Закону України "Про оцінку земель" є обов'язковою в разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним (інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-06/1837/15 від 20.10.2015).
З огляду на приписи ст.122 Земельного кодексу України спірна у справі земельна ділянка підлягає поверненню державі в особі Львівської обласної державної адміністрації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, б/н від 22.08.2017 року залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2017 року у справі № 914/2518/16 залишити без змін.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (80410, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)": отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1515,80 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 30.10.2017 р.
Головуючий -суддя Малех І. Б.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Кравчук Н.М.