33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" жовтня 2017 р. Справа № 903/596/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Грязнов В.В. ,
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА"
на рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2017 р.
у справі № 903/596/17 (суддя Шум М.С.)
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА"
до відповідача ОСОБА_2 "Нововолинськводоканал" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради
про стягнення 63 596, 35 грн. збитків
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3;
від відповідача - не з'явився;
Рішенням господарського суду Волинської області відмовлено в задоволенні позову позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" до ОСОБА_2 "Нововолинськводоканал" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради про стягнення 63596 грн. 35 коп. збитків.
При винесені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Кроноспан УА» та Житлово-комунальним об'єднанням Нововолинської міської ради ОСОБА_2 «Нововолинськводоканал» було укладено Договір №191 від 01.11.2007р. на подачу води із комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, відповідно до якого відповідач зобов'язується забезпечити позивача питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 24000 м3 на рік, 2000 м3 на місяць, 65,8 м3 на добу, а також приймати стічні води в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 24000 м3 на рік, 2000 м3 на місяць, 65,8 м3 на добу.
Позивач відповідно до умов договору бере на себе зобов'язання своєчасно проводити розрахунки за послуги водопостачання та водовідведення двічі на місяць 15 і 30 числа, згідно із п.12.3 “Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селах”, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №1 від 04.01.2005 р.
Судом встановлено, що позивач за надані послуги за період з 01.08.2015 р. по 30.06.2017 р. сплатив відповідачу кошти у розмірі 381578 грн. 13 коп. (в т.ч. 63596 грн. 35 коп. ПДВ), що підтверджується випискою по рахунку №26002205920700 з 01.08.2015р. до 30.06.2017р.
Позивач вважаючи, що відповідач, у порушення вимог податкового законодавства України, за вищезазначеними операціями на суму 381578 грн. 13 коп. не здійснив реєстрацію податкових накладних у порядку, передбаченому ПК України, чим позбавив позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 63596 грн. 35 коп. до податкового кредиту та відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ та у зв'язку з чим звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 “Нововолинськводоканал” Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради завдані збитки на суму 63596 грн. 35 коп.
Проаналізувавши обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, не доведено протиправних дій відповідача, та про відсутність причинного зв'язку між не отриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, у зв'язку із чим прийняв рішення про відмову в позові.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Кроноспан УА» звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2017р. у справі № 903/596/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Відповідач в порушення вимог податкового законодавства не зареєстрував податкові накладні на суму 381578 грн. 13 коп., чим позбавив позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 36596 грн. 35 коп. до податкового кредиту.
Підтвердженням факту відсутності реєстрації відповідачем протягом серпня 2015 року та червнем 2017 року податкових накладних є оборотно-сальдова відомість по рахунку 6442 за період 01.08.2015 р. - 30.06.2017 р. та картка рахунку 6442 за період 01.08.2015 р. - 30.06.2017 р.
ТОВ «Кроноспан УА» при формуванні податкових декларацій було подано заяву про порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Наявність шкоди полягає в тому, що позивач поніс додаткові витрати у розмірі 63596 грн. 35 коп.
Причино-наслідковий зв'язок виражається в тому, що відповідач вчасно не зареєстрував податкові накладні в ЄРПН, у зв'язку з чим позивач не зміг віднести відповідні суми до складу податкового кредиту.
Вина відповідача виражається тим, що відповідач заподіяв позивачу збитків у розмірі 63596 грн. 35 коп.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Від відповідача - ОСОБА_2 "Нововолинськводоканал" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:
- відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період;
- у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1. ст.201 ПК України, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією;
- одним із елементів, що є необхідним для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил чи порядку складання податкової накладної, невідповідність відомостей, які в ній відображені та інше, і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в даній ситуації може бути акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
- проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення в даному випадку відповідачем вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій), а відтак господарський суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, які віднесені до компетенції таких органів, зокрема фактів порушення підприємством «Нововолинськводоканал» вимог податкового законодавства;
- позивачем не надано доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не доведено протиправних дій відповідача, та про відсутність причинного зв'язку між не отриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача.
За наведеного вище, відповідач вважає, оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
30 жовтня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2017р. у справі №903/596/17 належить скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов.
Представником ТОВ «Кроноспан УА» було підтримано клопотання про витребування доказів, а саме:
- витребувати у ГУ ДФС у Волинській області інформацію про те чи була проведена документальна позапланова перевірка ОСОБА_2 "Нововолинськводоканал" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради у зв'язку із поданням позивачем скарги форми Д8;
- в разі проведення вказаної перевірки, витребувати в ГУ ДФС у Волинській області акт/довідку про проведення позапланової перевірки ОСОБА_2 "Нововолинськводоканал" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради;
- в разі складення акту про проведення позапланової перевірки ОСОБА_2 "Нововолинськводоканал" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради, витребувати в ГУ ДФС у Волинській області рішення про накладення на відповідача штрафних санкцій.
Колегія суддів прийшла до висновку, що вказане клопотання представника позивача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
За приписами ст. 33 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 38 ГПК України передбачає право сторони або прокурора у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
Згідно із п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач, уповноважений представник якого був присутній в судовому засіданні господарського суду Волинської області, під час розгляду справи в суді першої інстанції подав клопотання про витребування вищевказаних доказів і таке клопотання було відхилено судом першої інстанції.
Стаття 101 ГПК України передбачає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Колегія суддів вважає, що скаржник просить витребувати фактично новий доказ у справі, оскільки позивач не вказував про нього в суді першої інстанції та не заявляв клопотання про витребування результатів перевірок.
Також скаржником не обґрунтована причина не подання даного клопотання в суд першої інстанції, оскільки як вказував представник скаржника в судовому засіданні позапланова перевірка ОСОБА_2 "Нововолинськводоканал" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради мала відбутися в листопаді 2016 року.
В той же час, скаржник як доказ неможливості самому отримати даний доказ посилається на лист ГУ ДФС у Волинській області від 06.10.2017 р. № 9341/10/03-20-12-01-11, яким відмовлено ТОВ «Кроноспан УА» в наданні інформації.
Як вбачається із доданого до клопотання адвокатського запиту, він датований 22.09.2017 р., тобто після прийняття рішення у даній справі (12.09.2017 р.).
Поруч з тим, апелянт не надав суду доказів та не пояснив неможливості звернутися до ГУ ДФС у Волинській області про результати перевірки, у випадку якщо вона була, або відмову ГУ ДФС у Волинській області в наданні даної інформації раніше, ніж до прийняття рішення у даній справі, що суперечить положенням ст. 101 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту у випадку проведення перевірки в листопаді 2016 року, як це вказує позивач до моменту видачі даного листа пройшов майже рік часу, і скаржником не надано доказів звертання до ГУ ДФС у Волинській області раніше.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що клопотання представника позивача - ТОВ «Кроноспан УА» про витребування доказів не підлягає до задоволення.
Також, представником ТОВ «Кроноспан УА» було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, для подання додаткових доказів.
Як вказувалося вище, відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Поруч з тим, представник не вказує котрі саме докази він має подати, а також не обґрунтовує неможливість їх подачі до суду першої інстанції, у зв'язку із чим його клопотання не підлягає до задоволення.
Представник відповідача - ОСОБА_2 "Нововолинськводоканал" Житлово- комунального об'єднання Нововолинської міської ради не з'явився в судове засідання.
Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлене відповідачу ( а. с. 118), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе закінчувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 01.11.2017 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Кроноспан УА” та Житлово-комунальним об'єднанням Нововолинської міської ради ОСОБА_2 “Нововолинськводоканал” було укладено Договір №191 на подачу води із комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (а. с. 13-15).
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язується забезпечити позивача питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 24000 м3 на рік, 2000 м3 на місяць, 65,8 м3 на добу, а також приймати стічні води в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 24000 м3 на рік, 2000 м3 на місяць, 65,8 м3 на добу. Позивач відповідно до умов договору бере на себе зобов'язання своєчасно проводити розрахунки за послуги водопостачання та водовідведення двічі на місяць 15 і 30 числа, згідно із п.12.3 “Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селах”, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №1 від 04.01.2005р.
Надання відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 3181 від 23.09.2015 р.; № 3538 від 23.10.2015 р.; № 3855 від 24.11.2015 р.; № 4418 від 23.12.2015 р.; № 223 від 25.01.2016 р.; №505 від 24.02.2016 р.; № 1067 від 24.03.2016 р.; № 1408 від 25.04.2016 р.; № 1739 від 25.05.2016 р.; № 2041 від 24.06.2016 р.; № 2608 від 22.07.2016 р.; № 2883 від 25.08.2016 р.; № 3370 від 23.09.2016 р.; № 3798 від 25.10.2016 р.; № 4158 від 23.11.2016 р.; № 4696 від 23.12.2016 р.; № 171 від 24.01.2017 р.; № 514 від 23.02.2017 р.; № 931 від 27.03.2017 р.; №1526 від 26.04.2017 р.; № 1970 від 25.05.2017 р. (а. с. 16-35).
За надані послуги позивач за період з 01.08.2015р. по 30.06.2017р. сплатив відповідачу кошти у розмірі 381578 грн. 13 коп. (в т.ч. 63596 грн. 35 коп. ПДВ), що підтверджується випискою по рахунку №26002205920700 з 01.08.2015р. до 30.06.2017 р. (а. с. 37-39).
Однак, на думку позивача, відповідач не зареєстрував податкові в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку із чим позивач втратив можливість на включення суми ПДВ у розмірі 63596 грн. 35 коп. до податкового кредиту, чим завдав позивачу шкоди на суму 63596 грн. 35 коп., а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ГК України та п. 8 ч. 2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Згідно із ч. 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписами ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Пунктом 4 ч.2 ст. 611 ЦК України передбачено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як відшкодування збитків.
Частини 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 ГК України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Положеннями ч.1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Відповідно до пп. "а" п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пп.201.7. ст.201 ПК України Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацами 1, 3 п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно абзаців 10, 14, 17, 18 п.201.10. ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1. ст.201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9. п.78.1. ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що приписами ст. ст. 75-86 ПК України унормовано порядок проведення перевірок контролюючими органами, оформлення результатів таких перевірок, можливість подання заперечень у випадку незгоди з висновками перевірки та інше. Тобто, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення в даному випадку відповідачем вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій), а відтак господарський суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, які віднесені до компетенції таких органів, зокрема фактів порушення відповідачем вимог податкового законодавства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015р. № 21-1465а15, від 15.04.2014р у справі № 21-29а14).
В матеріалах справи наявна Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (а. с. 53-57).
Проте, доказів проведення відповідних перевірок контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки відповідача для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку на додану вартість за спірний період, і докази прийняття контролюючим органом відповідного рішення позивачем надано не було.
За приписами ст. 32 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, висновок суду першої інстанції про відсутність причинного зв'язку між не отриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Отже, рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2017 р. у справі № 903/596/17 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2017 р. у справі № 903/596/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" - без задоволення.
2. Справу № 903/596/17 повернути в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Олексюк Г.Є.