"31" жовтня 2017 р. Справа № 917/1598/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Кохан Ю.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 30.10.2017)
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судового засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кременчуцького міського споживчого товариства, м. Кременчук Полтавська область (вх. №3130 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.09.2017 у справі № 917/1598/17
за позовом Кременчуцького міського споживчого товариства, м. Кременчук Полтавська область
до Комунального підприємства «Ринок «Ново-Іванівський», м. Кременчук Полтавська область
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2017 по справі № 917/1598/17 (суддя Киричук О.А.) позовні матеріали повернуті позивачу без розгляду на підставі пункту 3 статті 63 ГПК України.
Позивач із даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що призвело до невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.09.2017 по справі № 917/1598/17 скасувати та направити позовну заяву Кременчуцького міського споживчого товариства, м. Кременчук Полтавська область та додані до неї матеріали до Господарського суду Полтавської області для прийняття рішення про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 клопотання позивача про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено, прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 31.10.2017 о 12:00 год.
Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 надіслана відповідачу у справі 19.10.2017 за адресою: 39600, Полтавська обл., м. Кремечук, вул. Вадима Бойка, 7, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Однак направлене на адресу відповідача поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 18.10.2017, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.
Згідно пунктів 3.9.1, 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Також, відповідач не скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, а саме не надіслав суду апеляційної інстанції та скаржникові відзив на апеляційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання 31.10.2017 не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні 31.10.2017 уповноваженого представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані до позовної заяви докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Кременчуцького міського споживчого товариства, м. Кременчук Полтавська область (вх. №3130 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.09.2017 у справі № 917/1598/17 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно частини п'ятої статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, Кременчуцьке міське споживче товариство, м. Кременчук Полтавська область звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовом про витребування майна цілісного майнового комплексу Новоіванівського ринку, що розташований за адресою: вул. Вадима Бойка, 7, м. Кременчук, Полтавська область з усіма поліпшеннями та прибудовами, побутовими, складськими, підсобними, торгівельними та іншими приміщеннями, будівлями і спорудами, що складається з:
- одноповерхової будівлі площею 349,1 кв.м.;
- туалету розміром 5,10 м.*4,95м.;
- металевих торгівельних павільйонів в кількості 43 штук розміром 2,5м.*4,6м.;
- металеві криті столи зовнішнім розміром 2м.*1,5м. в кількості 15 штук;
- металевих контейнерів та кіосків зовнішнім розміром 2,65м.*2.10м. висотою 2,4 м. в кількості 10 штук;
- металеві торгові столи та прилавки площею 84 кв.м.;
- огорожі 55 м.п. разом з металевими воротами довжиною 5 м. та висотою 2,3 м.;
- металевими воротами довжиною 4.1 м. та висотою 2,6 м.;
- цегляних критих столів розміром 39,2м.*3,95м. та 39,2м.*3,75м.;
- лінії електропостачання з електроопорами, кабелями та проводами
з володіння комунального підприємства «Ринок «Ново-Іванівський» (вул. Вадима Бойка, 7, м Кременчук, Полтавська обл., 39600, код ЄДРПОУ 31700794) на користь Кременчуцького міського споживчого товариства (вул. Першотравнева, 43, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ - 01763125).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2017 у справі № 917/1598/17 дану позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку, що в порушення частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві відсутні посилання на обставини та відповідні докази, які б вказували на фактичне знаходження зазначеного майна у володінні відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені статтями 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Пунктом 4 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У статті 63 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав коли суддя має право повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо зокрема, у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно з частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як зазначено в пункті 3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.
Також, в пункті 3.5. вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
У пункті 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» міститься роз'яснення про те, що згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до приписів статті 38 та пункту 4 частини першої статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.
В якості додатків до позовної заяви позивачем надано засвідчені копії: постанови правління Полтавської обласної спілки споживчих товариств (протокол засідання № 18 п.2) від 27.08.1998 «Про впорядкування роботи Кременчуцького ринку»; розпорядження правління Полтавської облспоживспілки № 241р від 16.09.1998 «Про затвердження складу комісії»; акту прийому-передачі госпрозрахункового Кременчуцького міського об'єднання ринків на баланс Кременчуцького міського споживчого товариства від 26.01.1999; рішення господарського суду Полтавської області у справі № 2/46 від 14.11.2005; рішення господарського суду Полтавської області у справі № 5/115 від 01.08.2002; листа Кременчуцького міського споживчого товариства за вих. № 20 від 24.09.2014; листа комунального підприємства «Ринок «Ново-Іванівський» за вих. № 045 від 25.09.2014; рішення господарського суду Полтавської області у справі № 14/505 від 05.09.2006; постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі № 14/505 від 02.12.2014; висновку будівельно-технічної експертизи № П-724 від 24.10.2005 та докази сплати судового збору і надсилання копії позовної заяви відповідачу у справі.
Додані до позовної заяви матеріали, зокрема лист Кременчуцького міського споживчого товариства за вих. № 20 від 24.09.2014 та лист Комунального підприємства «Ринок «Ново-Іванівський» за вих. № 045 від 25.09.2014, на думку позивача містять підтвердження фактичного володіння відповідачем спірним майном.
Викладені позивачем доводи та подані ним докази, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також створює при цьому сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Тобто відповідність викладених у позовній заяви доводів фактичним обставинам справи, наявність або відсутність порушення відповідних прав, на захист яких подано позов, має бути встановлена судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії прийняття позовної заяви до провадження та зазначене не може слугувати підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Вказане виключає можливість повернення поданої позовної заяви без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції не позбавлений права витребувати відповідні докази у позивача у процесі підготовки справи до розгляду, а також в процесі розгляду справи.
Також, звертаючись до господарського суду із даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, Кременчуцьке міське споживче товариство визначило ціну позову 715017,00 грн. виходячи з вартості майна, підтвердженої висновком будівельно-технічної експертизи № П-724 від 24.10.2005.
Проте, суд першої інстанції встановив, що визначена позивачем ціна позову, не підтверджена доказами, які б свідчили, що реальна вартість спірного майна станом на момент подання позовної заяви складає саме таку суму.
Однак ці висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасними, оскільки судом першої інстанції не враховано наступне.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на день подачі позовної заяви) визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Пунктом 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Згідно з пунктом 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.
Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції було безпідставно повернуто позовну заяву Кременчуцького міського споживчого товариства, м. Кременчук Полтавська область на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, апеляційна скарга Кременчуцького міського споживчого товариства, м. Кременчук Полтавська область підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 29.09.17 у справі № 917/1598/17 - скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Згідно частини сьомої статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про повернення позовної заяви без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
З огляду на зазначене, справу № 917/1598/17 слід передати на розгляд Господарського суду Полтавської області відповідно до положень частини сьомої статті 106 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтями 105, 106, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Кременчуцького міського споживчого товариства, м. Кременчук Полтавська область задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.09.2017 у справі № 917/1598/17 скасувати.
Справу № 917/1598/17 передати на розгляд Господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Пелипенко Н.М.