79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" жовтня 2017 р. Справа № 909/507/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Гриців В.М.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житловик", вих.№261 від 28.08.2017р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р., суддя Гриняк Б.П.
у справі № 909/507/17
за позовом: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Комунального підприємства "Житловик", м. Бурштин , Галицького району, Івано-Франківської області
про: відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного водокористування в сумі 424512,63 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 - представник (доручення вих.№02-17/95 від 12.01.2017р.) (присутній в Господарському суді Івано-Франківської області)
від відповідача (скаржника) - ОСОБА_3 - представник (доручення вих.№53 від 20.10.2017р.)
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р., в справі №909/507/17 задоволено позов Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Комунального підприємства " Житловик" про відшкодування шкоди заподіяної, внаслідок самовільного водокористування в сумі 424512 грн. 63 коп. Стягнуто з Комунального підприємства " Житловик" 424 512,63 грн. - шкоди , яку вирішено перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Бурштинської міської ради : р/р 33119331700081, код ЄДРПОУ - 37953206, МФО банку- 836014, ГУДКСУ в Галицькому районі, код бюджетної класифікації платежу - 24062100.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство "Житловик" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, тому просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, посилається на те, що дані зазначені в Акті перевірки дотримання вимог законодавства в галузі охоронного атмосферного повітря, водних ресурсів від 24.10.2016 р. не відповідають дійсності. Вказує, що завдані збитки складають 332 356, 02 грн. В апеляційній скарзі наводить свої розрахунки, які проведено, відповідно до показників, зазначених у журналі. Дані журнали не були подані до суду першої інстанції, оскільки їх не було в представника на той час.
05.10.2017 року на розгляд суду поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р. по справі №909/507/17 та прийняти нове рішення, з врахуванням, викладених в апеляційній скарзі доводів.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у запереченнях на апеляційну скаргу (02-19/1862 від 02.10.2017 року).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області на підставі Наказу №385 від 05.102016 року та Направлення на перевірку №244від 05.10.2016 року з 05.10.2016 р. по 24.10.2016 р., проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в діяльності Комунального підприємства "Житловик".
За результатами перевірки складено Акт, яким встановлено, що в період з 07.11.2014 р. по 09.03.2015 р., підприємством проводився забір підземних вод після закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно листа КП " Житловик" №354 від 27.12.2016 р., в період з 07.11.2014 р. по 09.03.2015 року без дозволу на спеціальне водокористування з підземних горизонтів забрано 447869 м.куб.
На підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, позивачем визначено розмір завданої шкоди у сумі 424212,63 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №04/17 від 06.01.2017 р. про відшкодування шкоди заподіяної, внаслідок самовільного водокористування в сумі 424212,63 грн., однак, відповідач, зазначену претензію залишив без реагування.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Статтею 48 вищевказаного кодексу визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 Водного кодексу України).
Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Згідно ч.1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Здійснення спеціального водокористування без відповідного на те дозволу є протиправною дією, а шкодою, заподіяною державі, є забір води із водного об'єкту без відповідного на те дозволу. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою полягає у спричиненні державі шкоди внаслідок забору води без відповідного на те дозволу.
При цьому, наявною є вина відповідача, оскільки останній знав, що спеціальне водокористування має здійснюватися лише за наявності відповідного дозволу, та відповідно повинен був передбачити, що вказані дії призведуть до порушення вимог природоохоронного законодавства.
Дії Екологічної інспекції, в ході перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства та складені Екологічною інспекцією, на підставі фактів, виявлених за результатами зазначеної перевірки, документи (Акт перевірки, припис, претензії та розрахунки збитків), в судовому порядку незаконними не визнано.
Суд з'ясував , що порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства зафіксовані в Акті перевірки від 24.10.2016 р., який є достатнім доказом факту такого порушення.
Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № 912/593/16.
Як зазначено Вищим господарським судом України в постанові від 29.09.2015 р. у справі № 908/53/15-г, акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (п. 14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464).
Акт перевірки, який до того ж підписаний без зауважень керівником відповідача, є достатнім доказом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житловик", вих.№261 від 28.08.2017р. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р., в справі №909/507/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 30.10.2017 р.
Головуючий -суддя Малех І. Б.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Кордюк Г.Т.