04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" жовтня 2017 р. Справа№ 910/22219/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Яковлєва М.Л.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.;
за участю представників сторін:
від позивача: Ягодка О.О. - представник за довіреністю б/н від 18.05.2017;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Прибуток-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22219/16 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Сбербанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прибуток-Інвест"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача (третя особа 1) - Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача (третя особа 2) - Публічне акціонерне товариство «Одеський коровай»
про зобов'язання визнати вимоги та включити до проміжного ліквідаційного балансу,-
Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Прибуток-Інвест " про зобов'язання визнати вимоги та включити до проміжного ліквідаційного балансу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22219/16 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуток-Інвест" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" у розмірі 24 414 801,03 дол. США, 311 258 434,85 рос. руб., 179 157 590,28 грн.; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуток-Інвест" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуток-Інвест" вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" у розмірі 24414801,03 дол. США, 311 258 434,85 рос. руб., 179 157 590,28 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 910/22219/16 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22219/16, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено частково. Скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 910/22219/16. Дану справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 31.08.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., суддів: Яковлєва М.Л., Гончарова С.А., та призначено до розгляду на 25.09.2017.
Розгляд справи відкладався, зокрема ухвалою суду від 25.09.2017 - на 26.10.2017.
В судовому засіданні 26.10.2017 представник позивача проти апеляційної скарги у даній справі заперечив, просив залишити її без задоволення. Разом з цим, в судовому засіданні подав письмові пояснення у даній справі (яке за своєю правовою природою є клопотанням про вихід за межі позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України), в якому фактично врахував вказівки Вищого господарського суду України.
Представники апелянта, третіх осіб 1, 2 в судове засідання 26.10.2017 вдруге не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про завчасне отримання усіма учасниками апеляційного провадження ухвали суду від 25.09.2017. Жодних, заяв, клопотань від відсутніх учасників не надходило.
Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача та третіх осіб 1, 2 (які двічі не з'явились на судове засідання до суду апеляційної інстанції) за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.03.2012 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк», (банк) та ТОВ «Торговий дім «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ» (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL, відповідно до умов якого банк відриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору ліміт кредитної лінії складає 20000000 доларів США.
Відповідно до п. 1.4. договору останній день дії кредитної лінії - 03.03.2017.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надасться на підставі окремої додаткової угоди до цього договору у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення.
Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.
Згідно з п.6.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахування процентів.
Відповідно до п. 6.4 договору проценти, нараховані за період, в якому відповідно до п. 1.4 цього договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.
Так, судом першої інстанції правомірно зазначено, що сторонами неодноразово укладались договори про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 позивачем були видані кредитні кошти ТОВ «Торговий дім «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ» у розмірі 20 000 000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №7939733 від 19.03.2012 та виписками по особовим рахункам позичальника.
Також, 24.06.2010 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк», та ВАТ «Одеський коровай», яке змінило найменування на ПАТ «Одеський коровай», (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №17-В/10, відповідно до умов якого банк відриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в російських рублях та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору ліміт кредитної лінії станом на 30.06.2010 складає 327 908 186 російських рублів, ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно згідно з графіком.
Відповідно до п. 1.4. договору останній день дії кредитної лінії - 05.06.2015.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надасться на підставі окремої додаткової угоди до цього договору у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення.
Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.
Згідно з п.6.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахування процентів.
Проценти, нараховані відповідно до п. 6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 10 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому, під «Періодом» сторони в ст. 6 договору розуміють кожний із періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються) (п.6.3 договору).
Пунктом 10.1 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами неодноразово укладались договори про внесення змін та додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії №17-В/10від 24.06.2010.
Так, на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010 позивачем були видані кредитні кошти ВАТ «Одеський коровай», яке змінило найменування на ПАТ «Одеський коровай», що підтверджується виписками по особовим рахункам позичальника.
24.06.2010 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк», (банк) та ВАТ «Одеський коровай», яке змінило найменування на ПАТ «Одеський коровай», (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №18-В/10, відповідно до умов якого банк відриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в російських рублях та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору ліміт кредитної складає 20551153,05 російських рублів.
Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов'язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.
Згідно з п.6.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахування процентів.
Проценти, нараховані відповідно до п. 6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому, під «Періодом» сторони в цій ст. 6 договору розуміють кожний з періодів, який починається з 16 числа попереднього місяця і закінчується 15 числом (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються). (п.6.3 договору)
Пунктом 10.1 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.
Сторонами неодноразово укладались договори про внесення змін та додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії №18-В/10від 24.06.2010.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно зазначено судом першої інстанції, на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №18-В/10від 24.06.2010 позивачем були видані кредитні кошти ВАТ «Одеський коровай», яке змінило найменування на ПАТ «Одеський коровай», що підтверджується виписками по особовим рахункам позичальника.
Разом з цим, в якості забезпечення виконання зобов'язань за договорами про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010, №18-В/10 від 24.06.2010, №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012, 22.05.2012 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк», (Заставодержатель) та ТОВ «ПРИБУТОК-ІНВЕСТ» (Заставодавець) було укладено договір застави цінних паперів, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трубніковою І.О. за реєстровим №636.
Відповідно до п.3 договору в редакції договору про внесення змін №1 від 17.08.2012 предметом застави є в тому числі прості іменні акції 7 700 941 шт., емітовані ПАТ «ОДЕСЬКИЙ КОРОВАЙ» (ідентифікаційний код: 00376886).
Пунктом 4.2.3. договору застави визначено, що заставодержатель має право за рахунок предмету застави задовольнити всі свої вимоги у відповідності з договором.
Відповідно до п. 6.1. договору застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування.
Згідно з п. 6.2 договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання боржником будь-якого із зобов'язань, забезпечених заставою, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином.
Пунктом 6.3 договору застави встановлено, що заставодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитними договорами, а якщо його вимога не буде задоволена заставодавцем протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поштового відправлення Заставодержателем заставодавцю вказаної вимоги, звернути стягнення на Предмет застави у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання заставодавцем будь-якого із зобов'язань за цим договором та/або боржником будь-якого із зобов'язань передбачених основними договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неодноразово (16.04.2015 №3653/5/28-2, 24.04.2015 №3972/5/28-2) були надіслані повідомлення ТОВ «ПРИБУТОК-ІНВЕСТ» про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що підтверджується фіскальними чеками від 16.04.2015, від 24.04.2015, кур'єрською накладною №2481164, описами вкладення у цінні листи від 16.04.2015, від 24.04.2015, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 05.05.2015.
В офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації" № 46 від 26.05.2016 оприлюднено відомості про прийняття засновниками ТОВ «ПРИБУТОК-ІНВЕСТ» рішення про припинення юридичної особи в результаті ліквідації, строк заявлення вимог кредиторами - 26.07.2016. Викладені обставини не спростовані апелянтом під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
26.07.2016 позивач звернувся з заявою до відповідача про визнання вимог кредитора в розмірі 24414801,03 доларів США, 311258434,85 російських рублів та 179157590 грн 28 коп, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.07.2016 та фіскальним чеком від 26.07.2016.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що до теперішнього часу відповіді не отримано. За таких підстав, просив суд зобов'язати ТОВ «ПРИБУТОК-ІНВЕСТ» в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги ПАТ «Сбербанк» та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ «ПРИБУТОК-ІНВЕСТ» вимоги в розмірі 24414801,03 доларів США, 311258434,85 російських рублів та 179157590 грн. 28 коп.
Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції зазначив, що ліквідаційною комісією відповідача всупереч вимог 105, 111, 112 ЦК України, не було розглянуто заяви позивача та не надано доказів включення його грошових вимог у розмірі 24414801,03 доларів США, 311258434,85 російських рублів та 179157590 грн 28 коп до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ «ПРИБУТОК-ІНВЕСТ», а тому задоволено позовні вимоги ПАТ «Сбербанк» повністю.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується із зазначеним висновком місцевого господарського суду, однак з урахуванням наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 позивачем були видані кредитні кошти ТОВ «Торговий дім «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ» у розмірі 20 000 000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №7939733 від 19.03.2012 та виписками по особовим рахункам позичальника; на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010 позивачем були видані кредитні кошти ВАТ «Одеський коровай», яке змінило найменування на ПАТ «Одеський коровай», що підтверджується виписками по особовим рахункам позичальника; на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010 позивачем були видані кредитні кошти ВАТ «Одеський коровай», яке змінило найменування на ПАТ «Одеський коровай», що підтверджується виписками по особовим рахункам позичальника.
Разом з цим, позичальники неналежним чином виконали свої зобов'язання за кредитними договорами, внаслідок чого у останніх утворилась заборгованість за вказаними кредитними договорами.
Так, станом на 22.07.2016 заборгованість ТОВ «Торговий дім «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ» перед ПАТ «Сбербанк» за договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 становить 24414801,03 долари США та 8367500 грн 04 коп, з яких: заборгованість за кредитною лінією - 19973750 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитною лінією - 5714450 грн 68 коп, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 5714450 грн 68 коп, пеня за прострочення повернення заборгованості за відсотками - 2653049 грн 36 коп; заборгованість ПАТ «Одеський коровай» перед ПАТ «Сбербанк» за договором про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010 становить 311 258 434,85 російських рублів та 66691151 грн 48 коп, з яких: заборгованість за кредитною лінією - 226 333 682 російських рублів, заборгованість по процентам за користування кредитною лінією - 84924752,85 російських рублів, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 55 563 864 грн 19 коп, пеня за прострочення повернення заборгованості за відсотками - 11 127 287 грн 29 коп; заборгованість ПАТ «Одеський коровай» перед ПАТ «Сбербанк» за договором про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010 становить 104 098 938 грн 76 коп, з яких: заборгованість за кредитною лінією - 45 972 672 грн 90 коп, заборгованість по процентам за користування кредитною лінією - 20 367 734 грн 61 коп, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 30 511 075 грн 56 коп, пеня за прострочення повернення заборгованості за відсотками - 7 247 455 грн 69 коп, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості позичальників.
При цьому, як зазначалось раніше, відповідач з 26.05.2016 перебуває в стані припинення та строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 26.07.2016.
26.07.2016 позивач звернувся з заявою до відповідача про визнання вимог кредитора в розмірі 24414801,03 доларів США, 311258434,85 російських рублів та 179157590 грн. 28 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.07.2016 та фіскальним чеком від 26.07.2016.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач в межах строку для заявлення вимог кредиторів, встановленого ліквідаційною комісією, звернувся до відповідача з відповідною вимогою, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно із ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Отже, виходячи із змісту ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.
Разом з цим, суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у даній справі та, передаючи справу на новий розгляд, зазначив, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом частина вимог, на які позивач має право, вже були задоволені відповідачем, про що свідчать наказ ліквідатора-голови ліквідаційної комісії відповідача № 2/08 від 08.08.2016 та витяг з реєстру вимог кредиторів відповідача. Під час апеляційного перегляду ТОВ "Прибуток-Інвест" було подано до суду апеляційної інстанції нові докази, а саме: наказ ліквідатора-голови ліквідаційної комісії відповідача № 2/08 від 08.08.2016 та витяг з реєстру вимог кредиторів відповідача. Вказані докази були прийняті судом апеляційної інстанції при первинному перегляді оскаржуваного рішення.
Водночас, як зазначив суд касаційної інстанції, прийнявши додаткові докази ТОВ "Прибуток-Інвест", які не були подані суду першої інстанції та не були предметом його оцінки, суд апеляційної інстанції у постанові не зазначив підстави такого прийняття. Тобто, апеляційним господарським судом прийнято нові додаткові докази без врахування ч. 1 ст. 101 ГПК України.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України (які є обов'язковими в порядку ст. 111-12 ГПК України), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що подаючи до суду апеляційної інстанції наказ № 2/08 від 0808.2016 та витяг з реєстру вимог кредиторів боржника ТОВ «Прибуток-Інвест» апелянт жодним чином не обґрунтував неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції, тоді як в суді першої інстанції брав участь у розгляді справи. Більше того, не було поданого такого обґрунтування і в суді апеляційної інстанції при новому перегляді даної справи. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав прийняття вказаних доказів при розгляді даної справи, як таких, що подані з порушенням положень ст. 101 ГПК України без поважних причин.
Разом з цим, матеріали справи не містять жодних інших належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України на підтвердження надання ТОВ «ПРИБУТОК-ІНВЕСТ» доказів розгляду заяви ПАТ "Сбербанк" від 26.07.2016 й надання позивачу відповіді з розгляду його кредиторської вимоги у передбачений чинним законодавством України строк.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст.574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно з ст.576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави.
Щодо вказівок Вищого господарського суду України з посиланням на постанову Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 5/25-38.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує позицію Верховного Суду України, зазначену у вказаній постанові, зокрема в частині того, що майновий поручитель несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави, у зв'язку з чим, дійшов висновку про необхідність зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції в порядку п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, доповнивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції наступним словосполученням: «в межах вартості предмета застави, визначеного п. 3.2. договору застави (в редакції договору про внесення змін № 1 до договору застави), яка визначена за взаємною згодою сторін в розмірі 4 353 271,50 грн».
Враховуючи зазначене вище, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Прибуток-Інвест" підлягає частковому задоволенню, а рішення рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22219/16 - зміні на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України з використанням повноважень, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України.
Проте, на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Прибуток-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22219/16 - задовольнити частково.
2. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22219/16 змінити, доповнивши її п. 2, 3 наступним словосполученням: «в межах вартості предмета застави, визначеного п. 3.2. договору застави (в редакції договору про внесення змін № 1 до договору застави), яка визначена за взаємною згодою сторін в розмірі 4 353 271,50 грн».
3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22219/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
4. Матеріали справи № 910/22219/16 повернути до місцевого господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді М.Л. Яковлєв
С.А. Гончаров