Справа № 750/7358/17
Провадження № 2/750/1976/17
31 жовтня 2017 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Коверзнева В. О.,
з участю: секретаря судового засідання - Мачачі І. П., відповідача;
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
01.08.2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту від 23.11.2009 року в сумі 24237 грн 16 коп. та понесених судових витрат у сумі 1600 грн; в обґрунтування позову послався на невиконання відповідачем умов договору кредиту в частині дотримання строків сплати чергових платежів.
Позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представника.
У судовому засіданні відповідач позов не визнала, при цьому просила відмовити в його задоволенні в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
23.11.2009 року сторони уклали договір кредиту (б/н) відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом у 30% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (далі - Договір, а. с. 7-14).
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 4-6), відповідач умови Договору не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31.05.2017 року становить 24237 грн 16 коп., зокрема:
заборгованість по тілу кредиту - 4361 грн 05 коп.,
заборгованість по сплаті відсотків - 15438 грн 05 коп.,
комісія - 2807 грн 72 коп.,
штраф - 1630 грн 34 коп.
За статтею 257 Кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу); до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Кодексу).
В силу положень частини четвертої статті 267 Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач не виконав вимогу суду (а. с. 35 зв., 37) і не надав копію платіжної картки або іншого документа, що підтверджує факт дійсності платіжної картки натепер. Утім, загальновідомою є та обставина, що строк дії платіжної картки зазвичай не перевищує один рік.
Тому, за відсутності документального підтвердження дійсності виданої відповідачу платіжної картки, суд доходить висновку, що строк повернення кредиту відповідачем закінчився 23.11.2010 року.
За таких обставин вважається, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, при цьому він не надав доказів на підтвердження наявності поважних причин для його пропуску, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись статтями 10, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд
у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.
Суддя В. О. Коверзнев