26 жовтня 2017 р. Справа № 902/900/17
Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ
до Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради, м.Могилів-Подільський Могилів-Подільського району Вінницької області
про стягнення 170935,73 грн заборгованості за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають пільги
за участю представників:
позивача ОСОБА_1 (довіреність №1488 від 12.12.2016);
відповідача не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради 170935,73 грн заборгованості за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають пільги.
Ухвалою суду від 26.09.2017 порушено провадження у справі №902/900/17; судове засідання призначено на 26.10.2017.
26.10.2017 на адресу суду від начальника управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради ОСОБА_2 надійшло письмове заперечення проти позову №01-03/2334 від 20.10.2017 (вх.канц.суду №06-52/10206/17), яким останній проти позову заперечує, при цьому посилаючись на те, що оскільки в Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не затверджено видатків за субвенцією на надання пільг з послуг зв'язку, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, відповідач не мав законних підстав і не укладав договору з позивачем на відшкодування витрат по пільгам відповідних категорій громадян. Тому договірних зобов'язань із позивачем у відповідача немає.
Відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" №256 від 04.03.2002 відшкодування пільг відбувається на підставі актів звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами послуг, проте з 01.01.2016, задля уникнення спірних питань жодного акту звіряння відповідача з позивачем не було підписано.
При цьому, як стверджує відповідач, він як виконавець розпоряджень, в компетенцію якого не входить формування видатків державного бюджету України, діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, з огляду на що просить суд відмовити в задоволенні позову.
Разом з цим, з вказаним вище запереченням начальником управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради ОСОБА_2 було надано до суду заяву №01-03/2338 від 20.10.2017 "про розгляд справи без участі відповідача", мотивовану неможливістю прибуття останнього в дане судове засідання.
На визначену судом дату (26.10.2017) в судове засідання з'явився представник позивача.
Відповідач на визначену судом дату в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи від 04.10.2017 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №2101801050130.
Разом з цим, суд зауважує, що про обізнаність відповідача про розгляд даної справи свідчить подана до суду 26.10.2017 заява №01-03/2338 від 20.10.2017 про розгляд справи без участі останнього.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 26.10.2017 представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ним за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року (включно) надано послуги на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню на загальну суму 170935,73 грн, що стверджується розрахунком боргу, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги зв'язку, на які надаються пільги тощо (а.с. 10-69).
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України "Про телекомунікації" №1280-ІV від 18.11.2003, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.
Позивач, як постачальник послуги зв'язку, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст.633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв'язку є предметом публічного договору.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.
Законом України від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Законом України від 23.03.2000 р. №1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 28.02.1991 р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 24.03.2008 р. №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Законом України від 26.04.2001 р. №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" для категорій осіб, визначених цими законами встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі, та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" визначає, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до підпункту б пункту 4 частини 1 статті 89 та частини 1 статті 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення боргу), видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Згідно частини 6 вказаної норми: "Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень."
В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Заперечення відповідача судом не беруться до уваги, з огляду на зміст частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відповідно до яких відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 170935,73 грн підлягають задоволенню.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради (24000, Вінницька область, Могилів-Подільський район, м.Могилів-Подільський, вул.Ринкова, 32; код ЄДРПОУ 03198600) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.Т.Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) 170935,73 грн боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі та 2564,04 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Повне рішення складено 31 жовтня 2017 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу - Управлінню праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради (24000, Вінницька область, Могилів-Подільський район, м.Могилів-Подільський, вул.Ринкова, 32).