23 жовтня 2017 року Справа № 904/5840/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Корнілової Ж.О.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017
у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/5840/13
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
докомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"
простягнення 638 183,04грн.
за участі представників сторін:
від позивача - Кулик О.А.,
від відповідача - Сорока А.В.,
10.10.2013 рішенням господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково, присуджено до стягнення з комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 117 672,11грн. пені, 47 698,98грн. 3% річних, 355 139,97грн. інфляційних нарахувань та судові витрати. У решті позову відмовлено.
25.10.2013 на виконання зазначеного рішення господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ.
22.05.2017 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.), залишеною без змін 03.07.2017 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Антонік С.Г., Березкіна О.В., Вечірко І.О.) задоволено заяву комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з останніх пені у розмірі 117 672,11грн., 3% річних у розмірі 47 698,98грн., інфляційних втрат у розмірі 355 139,97грн.
У касаційній скарзі дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просили прийняті судові акти скасувати, та відмовити комунальному підприємству Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2013 у справі №904/5840/13 таким, що частково не підлягає виконанню.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно положень статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.
За змістом частин 2 та 4 статті 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У відповідності до ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз змісту наведеної норми свідчить про те, що законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, - як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому колегія суддів ураховує, що зазначений Закон набрав чинності з 30.11.2016, у той час як наказ у справі №904/5840/13 виданий господарським судом Дніпропетровської області 25.10.2013.
Задовольняючи заяву боржника про визнання наказу від 25.10.2013 №904/5840/13 таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з яким погодився суд другої інстанції, виходив із того, що сума основного боргу за договором поставки природного газу №06/10-2189БО-3 від 20.12.2010 сплачена відповідачем до набрання чинності вищезгаданого закону. Тому нараховані позивачем пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню у відповідності до ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Зазначені висновки судів попередніх інстанції є передчасними та такими, що зроблені за неповно встановлених обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості визначено статтею 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якого для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).
Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.
Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.
Таким чином, для списання неустойки, 3% річних та втрат коштів від інфляції у порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.
На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).
Усупереч вимог зазначених процесуальних норм, суди попередніх інстанцій не встановили факт включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч.2 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Колегія суддів звертає увагу, що положення зазначеного Закону не встановлюють порядку та строків такого списання, не містять норм, які передбачали б автоматичне списання нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних з дня набрання чинності цього Закону.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Зазначеним вимогам постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 не відповідають.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, та в залежності від установленого вирішити спір у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Беручи до уваги викладене та вимоги ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення прийняті у справі судові акти слід скасувати з направленням справи для нового розгляду.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 у справі №904/5840/13 скасувати, а справу направити для нового розгляду.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЖ.О. Корнілова
СуддяН.М. Нєсвєтова