Справа № 751/5666/17 Головуючий у 1 інстанції Ченцова С.М.
Провадження № 33/795/497/2017
Категорія - ч. 2 ст. 172-6 КУпАП
30 жовтня 2017 року місто Чернігів
Суддя апеляційного суду Чернігівської області Оседач М.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Чернігівської області Карася В.М. на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2017 року,
Цією постановою судді провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням судді, прокурор прокуратури Чернігівської області Карась В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та прийняти нову, якою ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокуророві з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення окрім іншого має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. Частиною другою цієї норми визначено, що при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172 4 - 172 9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
Разом з тим, згідно ч.1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Положення ч. 1 ст. 287 та ч. 5 ст. 7 КУпАП узгоджуються з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 даного Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.
Згідно оскаржуваної постанови, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, заходів примусового характеру, пов'язаного з обмеженням особистої свободи громадянина, до ОСОБА_2 не застосовано.
Тобто, в даному випадку прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП .
Ухвалою Конституційного Суду України від 08.12.2015 за №49-у/2015 встановлено неузгодженість положень ч. 5 ст. 7, ст. 250, ч. 1 ст .287 та ч. 2 ст. 294 КУпАП щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення. Усунення таких розбіжностей може бути вирішене лише у законодавчому порядку.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Також, ч. 2 ст. 294 КУпАП, яка є спеціальною нормою відносно ч.1 ст. 250 КУпАП, вказує на осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження, а саме частиною другою цієї норми передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Зазначений перелік суб'єктів апеляційного оскарження є вичерпний. Прокурор, як учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення, виключений із зазначеного переліку суб'єктів апеляційного оскарження Законом України від 14.10.2014 №1697-VІІ, шляхом внесення змін у ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Таким чином, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП та враховуючи, що апеляційну скаргу подано особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження та її прийняття не відповідало б ані нормам національного законодавства, ані правовій позиції, викладеній в вищезазначеному рішенні ЄСПЛ, яке є джерелом права, за таких обставин апеляційну скаргу подано особою, яка не входить до кола суб'єктів оскарження постанов суду першої інстанції, а тому така апеляційна скарга підлягає поверненню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Чернігівської області Карася В.М. на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2017 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Оседач