Справа № 747/622/17
Провадження № 2/747/309/17
іменем України
27.10.2017 року смт. Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Тіщенко Л.В.
за участю секретаря Зірки Л.М.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПСП Агрофірма «Відродження» про визнання договору оренди недійсним, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди недійсним. В обґрунтування позову зазначається, що він являється власником земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства згідно Державного акту серії ЯМ № 685750 від 02.07.2012 року. Дана земельна ділянка розташована на території Липівської сільської ради. Згідно з договором оренди землі № 288 від 10.07.2012 року дана земельна ділянка була передана відповідачу в оренду строком на 5 років і розміром орендної плати не менше 5% від нормативної грошової оцінки землі. Термін оренди закінчився 10 липня 2017 року. 22 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій повідомив, будучи впевнений, що договір діє до 10.07.2017 року, про намір розірвати договір оренди. На початку липня 2017 року позивач отримав від відповідача відповідь, з якої дізнався, що договір оренди продовжено додатковим договором від 01.09.2016 року і строк його дії продовжено до 31 грудня 2027 року. 01 вересня 2016 року відповідач запропонував позивачу підписати додатковий договір, пояснюючи це збільшенням розміру орендної плати з 5% до 8%. Позивачу надано відповідачем додатковий договір, на якому він розписався. Позивач підписував додатковий договір, будучи впевненим, що зміни, як йому пояснили представники відповідача, стосуються тільки збільшення розміру орендної плати. Після підписання додатковий договір у позивача забрали, не залишивши йому примірника. Додатковий договір, який надали позивачу на підпис, був заповнений від руки, складений у невигідних для позивача умовах в частині строку оренди. Позивач його підписував, перебуваючи в складній життєвій ситуації, при підписанні даного договору йому пообіцяли виплатити орендну плату за декілька років у збільшеному розмірі 8 %. В зв'язку з тим, що відповідач ввів позивача в оману, не повідомив його стосовно збільшення строків оренди при складанні додаткового договору, договір вважається недійсним, і крім того, позивач має намір здійснювати господарську діяльність на своїй землі власними силами, даний додатковий договір являється недійсним і підлягає розірванню.
Тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним додатковий договір до договору оренди землі № 288 від 10 липня 2012 року, укладений між ним та ПСП Агрофірма «Відродження» внаслідок того, що він вчинений під впливом обману.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав і просив задовольнити. Коли він підписував додаткову угоду, то думав, що там іде мова тільки про збільшення розміру орендної плати, як йому сказали, а не про збільшення терміну оренди земельної ділянки. Самої додаткової угоди при підписанні він не читав, хоча йому ніхто не забороняв це зробити. Після підписання ним угоди на руки йому примірник не надали, тому він не знав самого змісту угоди. Коли він вирішив розірвати укладений ним до 2017 року договір оренди, то тільки тоді дізнався, що у тексті додатковї угоди написано і про збільшення терміну оренди земельної ділянки до 2027 року. Тобто його було введено в оману тим, що сказали при підписанні додаткової угоди, що там тільки про збільшення орендної плати. На даний час він бажає самостійно обробляти належну йому земельну ділянку. Тому просить суд визнати недійсним додатковий договір до договору оренди земельної ділянки, та як додатковий договір був ним підписаний під впливом обману зі сторони відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала і просила відмовити в задоволенні позову. При підписанні додаткової угоди було дотримано всі вимоги законодавства, у тексті додаткового договору йдеться і про збільшення терміну дії основного договору оренди і про збільшення орендної плати до 8%. Позивачу нічого не забороняло при підписанні даного додаткового договору ознайомитись із його змістом. Ніякого обману при укладенні додаткового договору з бору орендаря не було, так як відповідач нічого не приховував від позивача, позивач був повністю ознайомлений з умовами додаткового договору, а та обставина, що він перед підписанням не читав договору, не може вважатися обманом зі сторони відповідача. Також і твердження позивача про підписання договору на невихідних для позивача умовах спростовується змістом самого договору, відповідно до якого було збільшено нормативно грошову оцінку земельної ділянки та відповідно і орендну плату до 8%, тобто встановлені вигідніші в порівнянні з попередніми умови для позивача. Позивач в заяві вказує і про наявність складної життєвої ситуації, і про невигідні для нього умови даного договору, і про обман відповідача, що за своєю суттю є обставинами, які протирічать одна одній і одночасне їхнє існування є неможливим. Крім того, посилання позивача на те, що йому не було вручено примірник додаткового договору, також не заслуговує на увагу, так як після підписання позивачем додаткового договору разом з іншими підписаними договорами, відповідачем проводилась за власні кошти їх державна реєстрація, а дивлячись на те, що договорів була значна кількість, то це довготривалий процес, який закінчився у квітні 2017 року, коли всі додаткові договори з орендодавцями було зареєстровано належним чином відповідно до вимог законодавства. Хоча додаткові договори і були зареєстровані у 2017 році, проте позивачу орендна плата за 2016 рік вже була виплачена в новому розмірі, чого ним і не заперечується. За отриманням своєї копії додаткового договору після його державної реєстрації позивач не звертався. Таким чином у суду немає підстав визнавати даний договір недійсним, тому представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, зваживши доводи позовної заяви, з'ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, а також дослідивши представлені сторонами докази, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно Державного акту серії ЯМ № 685750 від 27.06.2012 року являється власником земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7425384000:05:001:1891), яка розташована на території Липівської сільської ради Талалаївського раойну (за межами населеного пункту) (а.с.5). Згідно копії договору оренди землі від 10.07.2012 року орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю - ПСП АФ «Відродження» - в оренду належну йому згідно Державного акту серії ЯМ № 685750 земельну ділянку загальною площею 2,0 га, яка знаходиться в адмінмежах Липівської сільської ради Талалаївського району. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 32 591 грн. 36 коп. Даний договір укладено строком на 5 років згідно п. 8. Орендна плата встановлюється в розмірі не менше 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік і на дату укладення Договору складає 1629 грн. 57 коп. Даний договір підписний орендодавцем та орендарем та зареєстрований у відділ Держкомзему в Талалаївському районі 31 липня 2012 року (а.с.9-10). Додатками до даного Договору є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), підписаний сторонами договору та землевпорядником Липівської сільської ради (а.с.11); та акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.11зв.). Згідно копії додаткового договору до договору оренди землі № 288 від 10 липня 2012 року, укладеного 01 вересня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП Агрофірма «Відродження», сторони погодили збільшення розміру орендної плати та строку оренди земельної ділянки, в зв'язку з чим і уклади цей додатковий договір. Згідно даного додаткового договору сторони погодились, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48 850 грн. 39 коп., що договір укладено на строк до 31 грудня 2027 року; що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку. Орендна плата встановлюється у розмірі не менше 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік і на дату укладення цього Договору складає 3908 грн. 03 коп. Цей додатковий договір набирає чинності та стає невід'ємною частиною Договору з дати його підписання сторонами. Додатковий договір підписаний орендодавцем та орендарем (а.с.7-7зв). Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.04.2017 року, на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7425384000:05:001:1891 - 24.04.2017 року зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі додаткового договору між ПСП «Відродження» та ОСОБА_1, зі строком дії до 31 грудня 2027 року (а.с.6). 22 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ПСП АФ «Відродження» про розірвання договору оренди землі № 288 по земельній ділянці кадастровий № 7425384000:05:001:1891 у зв'язку з тим, що він планує використовувати земельну ділянку для ведення власного сільського господарства (а.с.4). Листом від 03.07.2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість задоволення його заяви поскільки 01 вересня 2016 року було укладено додатковий договір до Договору оренди землі № 288 від 10 липня 2012 року про підвищення розміру орендної плати та продовження строку оренди земельної ділянки до 31 грудня 2027 року. Право оренди належної заявнику земельної ділянки було зареєстровано у відповідності з положенням Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за ПСП «Відродження» (а.с.8).
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, дослідивши докази позивача, подані на підтвердження позовних вимог, та заперечення відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі. Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України. Ще однією визначальною ознакою обману при укладенні договору є певні винні навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі власнтивості і наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомий і бажаний для однієї із сторін.
Даний висновок суд узгоджується з положенням п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно якого правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Згідно з узагальненням Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», викладених у листі від 24.11.2008 року, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Тобто установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.
Встановлені судом обставини підтверджують, що позивач мав можливість перевірити всі обставини, зазначені в договорі, як стосовно розміру орендної плати, так і стосовно терміну дії додаткового договору, та відмовитись від підписання договору з відповідачем, а належних та достовірних доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких його введено в оману, та самого факту обману позивач суду не надав. Доводи позивача щодо вчинення оспорюваного правочину під впливом обману є безпідставними. З даних обставин вбачається саме власна недбалість позивача, яка не свідчить про умисне введення його відповідачем в оману. Та обставина, що позивач підписав договір не прочитавши його, не свідчить про те, що відповідач ввів його в оману в розумінні вимог ч.1 ст. 230 ЦК України.
Посилання позивача на ту обставину, що йому не було вручено копії додаткового договору зразу після підписання, і тому додатковий договір є недійсним, не може бути взяти судом до уваги з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації. Згідно ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.
Як було встановлено в ході судового розгляду, додатковий договір між сторонами було підписано 01 вересня 2016 року, а державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 24 квітня 2017 року. Тобто саме з цього моменту підписаний 01 вересня 2016 року додатковий договір між сторонами набрав чинності і саме з цього часу позивач ОСОБА_1 мав право звернутись до відповідача за отриманням своєї копії підписаного додаткового договору. Але матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача по питанню отримання копії додаткового договору після його державної реєстрації.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 в ході судового розгляду не довів факту оману в діях відповідача - ПСП АФ «Відродження» - при укладенні додаткового договору оренди від 01.09.2016 року. Встановлені судом обставини підтверджують, що позивач мав можливість перевірити всі обставини, в тому числі щодо терміну дії додаткового договору та відмовитись від підписання договору з відповідачем, а належних та достовірних доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких його введено в оману, та самого факту обману позивач суду не надав. Доводи позивача щодо вчинення оспорюваного правочину під впливом обману є безпідставними. З даних обставин вбачається лише власна недбалість позивача, яка не свідчить про умисне введення його відповідачем в оману.
На підставі цього суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, що свідчить про безпідставність пред'явленого позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 229, 230, ст.ст. 10, 15, 60, 212- 215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПСП Агрофірма «Відродження» про визнання договору оренди недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Талалаївський районний суд Чернігівської області протягом 10 днів з дня проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлений 01 листопада 2017 року.
Суддя Л.В.Тіщенко