Провадження № 2/742/1086/17
Єдиний унікальний № 742/1082/17
27 жовтня 2017 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого-судді: Зарічної Л.А.,
при секретарі Харченко Л.О.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуках цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації ,-
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом, в якому просять визнати недостовірною та такою, що порушує їх немайнові права на повагу до честі та гідності, а також недоторканості ділової репутації інформацію, що викладена у статті ОСОБА_6 "Крымский криминал пытается захватить Ирпень"
(http://.intikor.com.ua/articles/125048-krvmskii kriminal pytaetsia zahvatitjirpeni), зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, інформацію шляхом опублікування на веб-сайті Національного антикорупційного порталу "АНТИКОР" повідомлення під заголовком "СПРОСТУВАННЯ" (рус. "ОПРОВЕРЖЕНИЕ") наступного змісту "На веб-сайте Национального антикоррупционного портала АНТИКОР 20 сентября 16 года была опубликована статья под названием: "Крымский криминал пытается хватить Ирпень". Среди прочих утверждений, вошедших в статью были утверждения о том, что ОСОБА_7 является контрабандистом; обвиняется в совершении преступления, связанного с хищением денежных средств; шантажирует местных предпринимателей и требует с них деньги; осуществляет контрабанду янтаря; получает зарплату от столичных застройщиков, которые хотят отхватить землю в Приирпенье.
А также утверждения о том, что ОСОБА_8 является "черным" журналистом; в г. Алупке АР Крым создавал медиа-продукты, где продавал площади заказчикам для размещения "джинсы", черного пиара и другой "заказухи"; позиционирует себя украинским патриотом, но услуги web-дизайна продолжает заказывать в Москве; проект "Портал Ирпеня" создан под заказ больших застройщиков, которые хотят получить земли в Приирпенье и что главная цель портала - дискредитация действующей власти Ирпеня, которая отказывается нарезать земли под застройку столичным холдингам.
Сообщаем, что данная информация не соответствует действительности. Редакция веб-сайта Национального антикоррупционного портала "АНТИКОР" не владеет какими- либо фактами, подтверждающими изложенные утверждения относительно граждан ОСОБА_7 и ОСОБА_8». 3. Судові витрати стягнути солідарно з відповідачів.
Свої вимоги позивачі мотивують тим, що 20 вересня 2016 року о 13 годині 12 хвилин у мережі загального доступу «Інтеренет» на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» була розміщена стаття ОСОБА_6 під назвою "Крымский кримінал пытается захватить Ирпень" (http://.intikor.com.ua/articles/125048-krvmskii kriminal pytaetsia zahvatitjirpeni), де наведені матеріли є неправдивими та шкодять діловій репутації позивачів. Вказана інформація є негативною, а тому, в розумінні положень чинного законодавства, є недостовірною та підлягає спростуванню шляхом публікації відповідної статті на цьому ж сайті.
В судове засідання позивачі жодного разу не з'явилися, але подали письмову заяву про підтримання своїх позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.
Відповідачі ОСОБА_4Є та ОСОБА_5 до суду не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки, хоча про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти позовної заяви вказуючи на непричетність його довірителя до сайту, на якому була здійснена відповідна публікація, вказавши при цьому на відсутність доказів того, що саме його довіритель має бути належним відповідачем по справі при наявності автора статті, про що надав відповідні письмові заперечення.
Вислухавши відповідні пояснення та дослідивши додані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписи вказаної статті у сукупності із нормами ст.10 ЦПК України встановлюють обов'язок відповідача довести, що поширена ним інформація є достовірною. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності (ч. 2 ст. 302 ЦК України).
У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.
Так, в чинному законодавстві відсутнє визначення поняття гідності, честі, які є морально - етичними категоріями, але оскільки в силу ст. 270 ЦК України право на повагу до гідності та честі є одним із видів особистих немайнових прав, то зазначені права підлягають захисту в судовому порядку.
Згідно ст. 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
За загальновизнаними філософськими визначеннями:
- честь - суспільна оцінка моральних і духовних якостей людини;
- гідність - самооцінка особою своїх моральних і соціальних якостей; честь є мірою гідності особи, отже, ці категорії взаємопов'язані;
- репутація - суспільно-позитивна оцінка соціальних якостей людини;
- ділова репутація - суспільно-позитивна оцінка трудових, професійних якостей особи, виконання взятих на себе зобов'язань, почуття відповідальності за виконану роботу; ділова репутація - це більш вузьке поняття ніж честь або репутація, оскільки охоплює оцінку особи лише у сфері суспільно-виробничих відносин.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 6, абзаці 5 п. 15, п.18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у разі поширення про фізичну особу недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, така особа має право пред'явити позов до поширювача інформації про захист гідності, честі чи ділової репутації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої ст.47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Як було встановлено під час дослідження поданих доказів, 20 вересня 2016 року на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР», розміщена стаття під назвою "Крымский криминал пытается захватить Ирпень". (а.с.9-13). Автором даної статті зазначена ОСОБА_6.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у Постанові від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
У п. 15 даної Постанови суд надав роз'яснення, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Тобто розміщення інформації на веб-сайті також слід розуміти як поширення такої інформації. В той же час, поширена інформація повинна бути достовірною. А відтак, особа (інформація щодо якої поширена) має право відновлення особистого немайнового права, передбаченого ст.ст. 297, 299 ЦК України, зокрема права на повагу до його гідності, честі та ділової репутації.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України у від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та /чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта- вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї доказів , позивачі вважають, що власником даного веб-сайту є саме ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ..
Зважаючи на заперечення представника відповідача про його причетність до створення даного веб-сайту та його власності, позивачі не надали доказів того, що саме ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , як станом на день опублікування вказаної статті, так і на даний час є власниками національного антикорупційного порталу antikor.com.ua , які згідно вимог цивільного законодавства мають бути належними відповідачами у даній категорії справ. Крім того, автором даної статті зазначено громадянина ОСОБА_6, проте до неї позивачі не пред'являють вимог.
Суд не може прийняти як доказ того, що власниками вказаного сайту є саме відповідачі по справі Довідку Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» , оскільки така вказує інформацію про власника станом на 07.09.2016 року, на час , коли відповідної публікації ще не існувало.
Тому, виходячи з вищевикладеного в своїй сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні їх позовних вимог про визнання недостовірною інформації, що розміщена на веб-сайті «Антикор» під назвою «"Крымский криминал пытается захватить Ирпень" та про зобов'язання власників веб-сайту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростувати вказану недостовірну інформацію .
Керуючись ст. ст. 8, 10, 14, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання протягом 10 днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.
Суддя: