Cправа № 750/10449/17
Провадження № 1-кс/750/2430/17
31 жовтня 2017 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , вивчивши клопотання слідчого Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017270010008345 від 30.10.2017 року, -
31.10.2017 року на електронну адресу суду надійшло клопотання старшого слідчого Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 , за погодженням з прокурором Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , в якому, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування автомобілем марки «BMW 7301» д.н.з. НОМЕР_1 , 1987 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та перебував у фактичному користуванні ОСОБА_5 , а також особисті речі, а саме: телевізор Zenit NV-100 з маркувальним позначенням Zenit IR 16185, предмет зовні схожий на ліхтарик з маркуванням Police 50000 KV BC 1102, другий предмет зовні схожий на ліхтарик марки Expert Light чорного кольору, розвідний ключ з чорно-жовтою ручкою, металеві кусачки з червоними рукоятками, металеві кусачки по металу Berg з чорно-жовтими рукоятками, кусачки по металу Montero з оранжево-чорними рукоятками, металеві кусачки для нігтів, плоскогубці з жовтими рукоятками, три плоскі викрутки різної довжини, алюмінієвий крюк з прикріпленим канатом, ремінь з сірими застібками, канат з карабіном, зв'язка ключів з шести ключів та два брелки від сигналізації автомобіля, рукавички чорного кольору, мобільний телефон марки Iphone 4S в корпусі чорного кольору IMEI НОМЕР_3 із сім-картою оператора Lifecell НОМЕР_4 з цифровим кодом 0987, що вилучені 29.10.2017 року, визнані речовими доказами і долучені до кримінального провадження №12017270010008345.
Вивчивши клопотання про арешт майна з доданими до нього документами, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За змістом абзацу 2 частини 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Зазначеним вимогам Кримінального процесуального кодексу України подане слідчим, за погодженням із прокурором, клопотання не відповідає.
Так, слідчий у резолютивні частині клопотання просить накласти арешт і на ряд особистих речей, проте, як з резолютивної частини клопотання, так і з мотивувальної не зрозуміло, кому саме такі речі належать.
Більш того, відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Згідно п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Однак, слідчий в резолютивній частині клопотання просить «накласти арешт, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на автомобіль «BMW 7301» д.н.з. НОМЕР_1 », не вказуючи, в який саме спосіб, передбачений п.4 ч.5 ст. 173 КПК України, та якій саме особі (особам), такий необхідно накласти на зазначені особисті речі.
Також, в мотивувальній частині клопотання слідчий посилається на те, що «вищевказані речові докази, які вилучені під час санкціонованих обшуків, визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, так як відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання, необхідно накласти арешт на вказане майно». Тоді як жодних доказів про те, що такий обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді, або таке клопотання взагалі було складено, погоджено прокурором та подано до суду, як і доказів того, що будь-якій особі повідомлено про підозру, що передбачало б таку мету накладення арешту, як конфіскація майна як вид покарання, суду надано не було. А копії документів, долучених до клопотання, є дуже низької якості.
Крім того, згідно ч.3 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, частиною першою статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, слідчий у своєму клопотанні, яке погоджено прокурором, лише цитує зазначену норму Кримінального процесуального Кодексу України, при цьому жодного обґрунтування наявності достатніх підстав вважати, що зазначені у клопотанні «особисті речі» дійсно відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не наводить, і суджень, які дають підстави вважати, що такі речі є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не висловлює. А як слідує з тексту клопотання, обґрунтування необхідності накладення арешту на майно стосується лише вилученого автомобіля, а щодо іншого майна таке судження відсутнє.
Крім цього, слідчий у поданому клопотанні лише перераховує на виконання яких завдань ним таке було подане, як то приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрата, знищення, використання, перетворення, пересування, передача, відчуження, та не надає доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ч.11 ст. 170 КПК України, як і не зазначає взагалі про такі у клопотанні.
Враховуючи, що слідчим під час звернення до суду порушені норми процесуального закону, котрі стосуються вирішення питань пов'язаних із заходами забезпечення кримінального провадження (ст. ст. 2, 9, 40, 170, 171 КПК України) зазначені вище, таке клопотання наразі є необґрунтованим та немотивованим, а в діях прокурора, котрий погодив дане клопотання, однак повинен був здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та виявляти такі порушення, вбачається невиконання своїх обов'язків відповідно до вимог ст. 36 КПК України, що в цілому призводить до порушення строків досудового розслідування, прав учасників кримінального провадження та нераціонального використання робочого часу працівниками слідства, прокуратури та суду. Всі питання, пов'язані з застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження законодавцем достатньо прописані у КПК України, вони є зрозумілі, недвозначні та не потребують додаткового тлумачення, проте до суду продовжують надходити клопотання слідчих, погоджені прокурорами, які не відповідають вимогам КПК України.
Недодержання зазначених вимог щодо питань, пов'язаних із заходами забезпечення кримінального провадження, є підставою для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, що випливає зі змісту ч.3 ст. 172 КПК України.
З урахуванням наведеного, клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 172 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 про накладення арешту на майно - повернути прокурору Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 для усунення недоліків.
Встановити строк для усунення недоліків - 72 години.
Копію ухвали направити керівнику Чернігівської місцевої прокуратури.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1