Справа № 649/703/17
19 жовтня 2017 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого Мамаєва В.А.
за участю секретаря судового засідання Шишки Н.М.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Великолепетиської селищної ради про визнання рішення не чинним
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання рішення не чинним, обґрунтовуючи його наступним. 04 серпня 2017 року сесією Великолепетиської селищної ради було прийнято рішення № 312 «Про встановлення обмеження руху великогабаритного та великовагового транспорту вулицями селища», яким, зокрема: запроваджено у літньо-осінній період обмеження руху транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 тон або фактичною масою понад 24 тони з 09-00 до 21-00 години включно на автомобільних дорогах загального користування на території Великолепетиської селищної ради (п. 1); заборонено рух вантажного автотранспорту та прийнято рішення встановити дорожні знаки 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено», крім транспорту спеціальних служб та транспорту, який забезпечує функціонування селищної інфраструктури в тому числі об'єктів торгівлі на певних вулицях (вул. Пушкіна, Київська, Леваневського, Миру та ін.) (п.3); прийнято рішення встановити механічний паркувальний бар'єр на розі вулиць Соборна-Пушкіна, Київська-Пушкіна та встановити дорожні знаки 3.18 «Рух транспортних засобів, висота яких перевищує 4 м. заборонено» (п.4); заборонено зупинку та відстій вантажного транспорту на всій дорожній мережі вулиць смт. Велика Лепетиха(п.5); прийнято рішення про встановлення дорожнього знаку 3.16 «Рух транспортних засобів вісь яких перевищує 7 т. заборонено» (п.6). Вважає, що рішення сесії селищної ради в цій частині є незаконним із наступних підстав. Селищна рада не має повноважень для встановлення таких обмежень руху на дорогах загального користування. Так, п. 1 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 встановлено, що ці Правила встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Таким чином, відповідач вийшов при прийнятті оспорюваного рішення за межі своїх повноважень, взявши на себе функцію регулювання проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, яка належить Кабінету Міністрів України та встановивши додаткові вимоги до проїзду по дорогах загального користування рішення. Відповідачем запроваджено обмеження у русі транспорту на дорогах загального користування на території селищної ради. Але це також виходить за межі його компетенції оскільки дороги загального користування навіть в межах населеного пункту відносяться до державної власності. Крім того, відповідач поширив дію п. 1 рішення на всю територію селищної ради, а не лише на територію смт. Велика Лепетиха. Так, згідно із ст. 7 законом України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Автомобільні дороги загального користування, які у зв'язку з розширенням меж територій міст стають частиною їх вулично-дорожньої мережі, можуть передаватися безоплатно в комунальну власність за рішенням Кабінету Міністрів України. Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях (ст. 10 Закону). Окрім того, вказаним пунктом відповідачем обмежено рух вантажного автотранспорту у певні години доби, тоді як правила дорожнього руху забороняють взагалі рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення (п.22.5). Отже, відповідач своїм рішенням дозволив з обмеженнями рух автотранспорту, який законодавством заборонений без будь-яких виключень, що також свідчить про незаконність оскаржуваного рішення. Вказаним рішенням незаконно обмежуються його права, як власника нежитлових будівель, під'їзди до яких будуть заборонені знаками та механічними паркувальними бар'єрами, встановленими відповідачем. Так, відповідно до доданих документів він є власником майнового комплексу, розташованому по вул. Дніпровська (Кірова), 1, та земельної ділянки на якій він розміщений. Як відомо це територія річкового порту, єдині під'їзди до якого ще з часів його проектування та будівництва були визначені по вул. Пушкіна та Дзержинського. На сьогоднішній день він займається підприємницькою діяльністю на цій території: приймає та відвантажує пісок, відсів, щебень і т.п. Встановлення заборони проїзду вантажним автотранспортом по вказаних у п. 3 рішення вулицях, незаконно і безпідставно призведе до того, що він не зможе ні завести, ні вивезти товар зі своїх складів. Для сталого функціонування річкового порту необхідний рух саме вантажного автотранспорту по визначеним проектною документацією вулицям, як це було встановлено ще за часів будівництва цього об'єкту. Оскаржуване рішення суттєво обмежує відповідача у здійсненні підприємницької діяльності, оскільки відповідач вже не зможе не відвантажувати, не завозити продукцію вантажним автотранспортом, як це було раніше. Заборона руху вантажного автотранспорту змушує його до припинення підприємницької діяльності, оскільки він вимушений скорочувати об'єми свого виробництва до рівня побутових, що призведе таку підприємницьку діяльність до банкрутства. Оспорюваним рішенням відповідач безпідставно вийшов за межі заборони на проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів по висоті, ніж ті які встановлені законодавством. Так, згідно з п. 22.5 правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т. (для контейнеровозів - понад 44 т. на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т.), навантаження на одиночну вісь - 11 т. (для автобусів, тролейбусів 11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т., здвоєні осі - 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Відповідно до п. 4 правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Крім того, відповідно до п.15.15 правил дорожнього руху на проїзній частині забороняється встановлення предметів, що перешкоджають проїзду чи паркуванню транспортних засобів, за винятком: оформлення дорожньо-транспортної пригоди; виконання дорожніх робіт або робіт, пов'язаних із зайняттям проїзної частини; обмеження або заборони руху транспортних засобів та пішоходів у випадках, передбачених законодавством. Отже, рух транспортних засобів з перевищенням параметрів висоти не забороняється взагалі, як це зробив відповідач у п. 4 рішення, а підлягає регулюванню за спеціальними правилами (з видачею спеціальних дозволів). А встановлення предметів, які перешкоджають проїзду суперечить вимогам правил дорожнього руху. Заборона зупинки та стоянки вантажного автотранспорту суперечить вимогам правил дорожнього руху. Так, п. 5 оскаржуваного рішення заборонено зупинку та відстій вантажного транспорту на всій дорожній мережі вулиць смт. Велика Лепетиха. Але п.15 Правил дорожнього руху чітко визначено вичерпний перелік випадків, коли забороняється зупинка або стоянка автомобілів. Тобто, загальна заборона відповідачем зупинки і стоянки на всій дорожній мережі селища є незаконною. Рішення про встановлення дорожнього знаку 3.16 «Рух транспортних засобів вісь яких перевищує 7 т. заборонено» (п. 6) також не відповідає правилам дорожнього руху, оскільки такого знаку взагалі правилами не передбачено та в рішенні не зазначено місця його встановлення. Відповідачем порушено вимоги закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Так, відповідно до ст. 1 закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (надалі закон) регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Отже, оскаржуване рішення відповідача є регуляторним актом. Згідно із ст. 8 закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта (ст. 9 закону). Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з. дня оголошення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Відповідно до п. 51.5.5 Регламенту Великолепетиської селищної ради, селищна рада забезпечує офіційне оприлюднення рішень селищної ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення селищною радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення селищною радою регуляторної діяльності. В порушення вимог законодавства та власного Регламенту відповідачем було оприлюднено оскаржуване рішення на сайті селищної ради 03.08.2017 року, а вже 04.08.2017 року це рішення було прийнято. Відповідно до ст. 36 закону регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем було порушені вимоги ст. 4 закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки шляхи по вулиці Пушкіна та Київська (Дзержинського) - це є єдині доступні дороги по якому він має змогу перевозити вантажі та реалізовувати свою продукцію. Таким чином, прийняттям оскаржуваних рішень відповідач фактично припиняє його господарську діяльність, чим порушив його охоронювані законом права та законні інтереси на здійснення підприємницької та господарської діяльності. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційний суд України ухвалив рішення у справі № 1-10/2004 від 1 грудня 2004 року де зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений і загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам. Таким чином, з наведеного вище положення рішення Конституційного суду України випливає, що оскаржуване рішення обмежує відповідача в праві на зайняття підприємницькою діяльністю, а тому він має право оскаржити його в судовому порядку. Позивач просить суд визнати не чинним рішення сесії Великолепетиської селищної ради від 04 серпня 2017 року № 312 «Про встановлення обмеження руху великогабаритного та великовагового транспорту вулицями селища».
Представник позивача ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду письмову заяву, в якій просить суд розглядати справу у його відсутність.
Представник відповідача ОСОБА_3 у відкрите судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_3 від 12.10.2017 року.
Вивчивши та дослідивши, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 серпня 2017 року сесією Великолепетиської селищної ради було прийнято рішення № 312 "Про встановлення обмеження руху великогабаритного та великовагового транспорту вулицями селища" (надалі Рішення № 312). Згідно п.1, 3, 4, 5, 6 вказаного рішення Великолепетиська селищна рада вирішила:
- запровадити у літньо-осінній період обмеження руху транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 тон або фактичною масою понад 24 тони з 09-00 до 21-00 години включно на автомобільних дорогах загального користування на території Великолепетиської селищної ради;
- заборонити рух вантажного автотранспорту та прийнято рішення встановити дорожні знаки 3.3. "Рух вантажних автомобілів заборонено", крім транспорту спеціальних служб та транспорту, який забезпечує функціонування селищної інфраструктури в тому числі об'єктів торгівлі на певних вулицях (вул. Пушкіна, Київська, Леваневського, Миру та ін.);
- встановити механічний паркувальний бар'єр на розі вулиць Соборна-Пушкіна, Київська-Пушкіна та встановити дорожні знаки 3.18 "Рух транспортних засобів, висота яких перевищує 4 м. заборонено";
- заборонити зупинку та відстій вантажного транспорту на всій дорожній мережі вулиць смт. Велика Лепетиха;
- встановити дорожній знак 3.16 "Рух транспортних засобів вісь яких перевищує 7 т. заборонено".
Судом встановлено, що згідно п. 1 Рішення № 312 відповідачем запроваджено обмеження руху транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 тонн або фактичною вагою понад 24тонн з 09:00 год. до 21:.00 год. включно на автомобільних дорогах загального користування на території Великолепетиської селищної ради у літньо-осінній період. Але питання щодо обмеження в'їзду вантажних автомобілів, великогабаритних та механічних транспортних засобів врегульовані Порядком тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (надалі Порядок тимчасового обмеження або заборони руху).
Згідно п. 10 Порядку тимчасового обмеження або заборони руху режим обмеження або заборони руху може вводитися на строк дії небезпечних умов, пов'язаних з несприятливими погодними умовами, перезволоженням ґрунту, підвищеною температурою повітря, деформацією покриття (колійність, осідання тощо), земляного полотна, елементів штучних споруд та інших пошкоджень, що призводять до втрати несучої здатності конструктивних елементів автомобільних доріг.
Згідно п. 8 Порядку тимчасового обмеження або заборони руху у разі коли небезпечні умови або робота з ліквідації їх наслідків триватимуть більше доби, рішення про обмеження або заборону руху на цій ділянці приймається керівником служби автомобільних доріг в області разом з керівником територіального органу Укртрансбезпеки та за погодженням з відповідним уповноваженим підрозділом Національної поліції, про що повідомляються відповідно до закону України "Про дорожній рух" місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та Національна поліція. Одночасно дорожні підприємства, територіальні органи Укртрансбезпеки і уповноважені підрозділи Національної поліції із залученням у разі потреби представників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування обстежують та визначають можливі маршрути об'їзду.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення будь-яких додаткових вимог до визначеного законодавством порядку обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування.
Також п. 3 Рішення № 312 незаконно обмежуються права відповідача, як власника нежитлових будівель, під'їзди до яких будуть заборонені знаками та механічними парувальними бар'єрами, встановленими відповідачем. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33716337 від 17.02.2015 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 343165 від 21.03.2011 року позивач є власником майнового комплексу, розташованого по вул. Дніпровська (Кірова), 1, та земельної ділянки на якій він розміщений. Вказаний комплекс знаходиться на території річкового порту, єдині під'їзди до якого ще з часів його проектування та будівництва були визначені по вул. Пушкіна та Дзержинського (на теперішній час вул. Київська).
На сьогоднішній день позивач займається підприємницькою діяльністю на цій території: приймає та відвантажує пісок, відсів та щебень, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 051703 від 04.02.2005 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ГК України органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.
Встановлення заборони проїзду вантажним автотранспортом по вказаних у п. 3 рішення вулицях, призведе до того, що позивач не зможе здійснювати підприємницьку діяльність (ні завести, ні вивезти товар зі своїх складів). Для повного функціонування річкового порту необхідний рух саме вантажного автотранспорту по визначеним проектною документацією вулицям, як це було встановлено ще за часів будівництва цього об'єкту. Пункт 3 Рішення №312 обмежує позивача у здійсненні підприємницької діяльності, оскільки позивач вже не зможе відвантажувати та завозити продукцію вантажним автотранспортом, як це було до обмеження.
Пунктом 4 Рішення № 312 відповідач безпідставно вийшов за межі заборони на проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів по висоті, ніж ті які встановлені законодавством. Так, згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1036 «Про Правила дорожнього руху» (надалі ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4 м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т. (для контейнеровозів - понад 44 т. на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т.), навантаження на одиночну вісь - 11 т. (для автобусів, тролейбусів 11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т., здвоєні осі - 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (надалі Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Крім того, відповідно до п.15.15 ПДР на проїзній частині забороняється встановлення предметів, що перешкоджають проїзду чи паркуванню транспортних засобів, за винятком: оформлення дорожньо-транспортної пригоди; виконання дорожніх робіт або робіт, пов'язаних із зайняттям проїзної частини; обмеження або заборони руху транспортних засобів та пішоходів у випадках, передбачених законодавством.
Отже, рух транспортних засобів з перевищенням параметрів висоти не забороняється взагалі, як це зробив відповідач у п. 4 Рішення № 312, а підлягає регулюванню за спеціальними правилами (з видачею спеціальних дозволів). А встановлення предметів, які перешкоджають проїзду суперечить вимогам чинного законодавства, саме п. 15.15 ПДР.
Пунктом 5 Рішення № 312 заборонено зупинку та відстій вантажного транспорту на всій дорожній мережі вулиць смт. Велика Лепетиха. Але пунктами 15.9 та 15.10 ПДР чітко визначено вичерпний перелік випадків, коли забороняється зупинка або стоянка автомобілів, а тому загальна заборона відповідачем зупинки і стоянки на всій дорожній мережі селища є такою, що суперечить вимогам законодавства.
Крім того, п. 6 Рішення № 312 прийнято рішення встановити дорожній знаку 3.16 «Рух транспортних засобів вісь яких перевищує 7 т. заборонено», але зміст вказаного пункту суперечить вимогам ПДР, оскільки такого знаку взагалі ПДР не передбачено та в рішенні відповідача не зазначено місця його встановлення.
Згідно листа Державної регуляторної служби України № 8743/0/20-17 від 05.10.2017 року встановлено, що рішення Великолепетиської селищної ради від 04.08.2017 року № 312 «Про встановлення обмеження руху великогабаритного та великовагового транспорту вулицями селища» не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки питання щодо обмеження в'їзду вантажних автомобілів, великогабаритних та механічних транспортних засобів регульовані Порядком тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування». А тому, чинним законодавством не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення будь-яких додаткових вимог до визначеного законодавством порядку обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Враховуючи, що п. 1, 3, 4, 5, 6 рішення Великолепетиської селищної ради № 312 від 04.08.2017 року винесенні відповідачем в порушення п.п. 8, 10 Порядку тимчасового обмеження або заборони руху, п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, п.п. 3.16, 15.9, 15.10, 15.15, 22.5 ПДР, ч. 3 ст. 18 ГК України та не відповідають вимогам законодавства, а також те, що представник відповідача в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не надав доказів, які підтверджують правомірність винесення відповідачем вказаного рішення, то суд приходить до висновку, що п. 1, 3, 4, 5, 6 Рішення № 312 прийняті з порушеннями прав позивача та чинного законодавства, не обґрунтовано, а тому є нечинними відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2, 162 КАС України, ст. 19 Конституції України.
Задоволенню не підлягає вимога позивача про визнання не чинним рішення Великолепетиської селищної ради № 312 від 04.08.2017 року у повному обсязі, оскільки позивач у позовній заяві обґрунтовує визнання не чинними лише п. 1, 3, 4, 5, 6 вказаного рішення, а інші не є предметом спору між сторонами і їх законність не оспорюється, а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 94 КАС України стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Великолепетиської селищної ради підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2080 гривень, оскільки він документально підтверджений квитанціями № 78 від 15.08.2017 року на суму 1600 грн. та № 79 від 15.08.2017 року на суму 480 грн.
На підставі п.п. 8, 10 Порядку тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, ст. 18 ГК України, п.п. п.п. 3.16, 15.9, 15.10, 15.15, 22.5 ПДР, ст. 19 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 6, 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд,
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Великолепетиської селищної ради про визнання рішення не чинним задовольнити частково.
Визнати не чинними пункти 1, 3, 4, 5, 6 рішення сесії Великолепетиської селищної ради від 04 серпня 2017 року № 312 «Про встановлення обмеження руху великогабаритного та великовагового транспорту вулицями селища».
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Великолепетиської селищної ради судовий збір у розмірі 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн.
Постанова суду може бути оскаржена через Великолепетиський районний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її проголошення.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий підпис
Суддя В.А. Мамаєв
Секретар с/з Н.М. Шишка