.
Справа №591/6387/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/690/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне легке тілесне ушкодження
26 жовтня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2017 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, українця, громадянина України, розлученого, працюючого директором ТОВ «Орагоніт С», зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
До Апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 в якій він просить вирок суду скасувати та закрити відносно нього кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів на підтвердження його вини у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України злочину.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений наголошує на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неповноті судового розгляду, істотному порушенні кримінального процесуального закону та неправильному застосуванні судом закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку з непричетністю його до злочину у якому він визнаний винним.
Стверджує, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів на підтвердження його вини, а стороною обвинувачення не виконано обов'язок доказування.
Крім цього, обвинувачений наголошує на незаконному втручанні в аудіо запис судового засідання від 26.03.2017 року, а аудіо запис судового засіданні від 20.03.2017 року містить ознаки його дублювання. Також на технічному носії інформації із-за збою техніки неможливо прослухати аудіо запис судового засідання від 20.03.2017 року з поясненнями потерпілого ОСОБА_9 , які на думку апелянта є суттєвими, оскільки при допиті останнього було сказано, що свідків інциденту не було, факт завдання йому тілесних ушкоджень свідки знають з його ( ОСОБА_10 ) слів, а пояснення свідка ОСОБА_11 не відповідають поясненням самого потерпілого.
Інші учасники кримінального провадження - прокурор, потерпілий, його представник та захисник обвинуваченого апеляційні скарги на судове рішення не подавали.
Як встановив суд першої інстанції, 05 вересня 2016 року о 10 год. 30 хв ОСОБА_8 , перебуваючи у коридорі на третьому поверсі між кабінетами № 329 та № 330 адміністративної будівлі стадіону «Ювілейний», що знаходиться за адресою : м.Суми, вул. Гагаріна, 9, на ґрунті тривалих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_9 , підійшов до останнього та умисно наніс йому один удар кулаком правої руки по обличчю з права , від чого потерпілий похитнувся та вдарився потилицею об стіну. Внаслідок таких дій ОСОБА_8 ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження, які згідно висновку експертизи № 1133 від 03.10.2016 року кваліфіковані як легкі.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги обвинуваченого, просили вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження, думку прокурора ОСОБА_6 , та потерпілого ОСОБА_9 , які заперечували проти вимог апеляційної скарги обвинуваченого, та просили вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозвязку, яким була дана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.
Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_8 як в ході досудового слідства так і в судовому розгляді не визнавав себе винним у заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , а основними доводами його апеляційної скарги виступає ніби то не достатність доказів на підтвердження його вини у вчиненому.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції така позиція обвинуваченого та його захисника була належним чином перевірена та цілком обґрунтовано визнана, як спосіб захисту, і спростована дослідженими доказами, які суд поклав в основу вироку.
Так, допитаний в суді потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що близько двох років проживає з колишньою дружиною обвинуваченого ОСОБА_12 та їх донькою ОСОБА_13 , батьком якої є ОСОБА_8 , через що у нього з обвинуваченим склалися не приязні стосунки. 05 вересня 2016 року о 10 -15 год. 10-30 год. завітавши до свого знайомого, офіс якого знаходиться на третьому поверсі адмінбудівлі стадіону «Ювілейний», що знаходиться за адресою : м.Суми, вул. Гагаріна, 9, він вийшов до вбиральні та зустрів ОСОБА_8 , той у нього запитав коли він може побачити доньку ОСОБА_14 , на що він відповів, що поки ОСОБА_15 не бажає зустрічатися із ним. Після цього, ОСОБА_8 наніс йому удар кулаком правої руки в праву частину обличчя , удар прийшовся в око, ніс та щелепу. Від вказаного удару він похитнувся та вдарився потилицею об стіну. Свідомості не втрачав, а лише присів, ОСОБА_8 при цьому відразу пішов з місця події.
Допитаний судом свідок ОСОБА_16 , який був безспосернім очевидцем та свідком даної події, підтвердив у суді факт нанесення того дня потерпілому ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, а саме одного удару рукою в праву область обличчя, та пояснив, що саме він і викликав поліцію після побаченого, оскільки ОСОБА_8 відразу зник з місця пригоди. При цьому, свідок зауважив, що будь-яких пояснень ОСОБА_9 йому не надавав. Щодо тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 внаслідок удару ОСОБА_8 пояснив, що в нього було припухле обличчя з правої сторони та на обличчі в нього була кров.
Такі пояснення потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16 слід визнати логічними, послідовними та узгодженими між собою, підстав їм не довіряти, як на тому наголошує апелянт, у колегії суддів не виникає, вони повністю узгоджуються із звукозаписами судових засідань, не суперечать одне одному, а тому вони цілком вірно покладені судом перешої інстанції в основу обвинувального вироку суду.
Між тим, колегія суддів не може визнати обґрунтованим та такими що заслуговують на увагу доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що потерпілий ОСОБА_9 , нібито в судовому засіданні повідомив, що свідків події не було, а обставини справи їм відомі виключно з його - ОСОБА_9 , слів, оскільки такі доводи повністю суперечать звукозапису судового засідання за 20.03.2017 рік, де потерпілий в деталях надавав пояснення з приводу фактичних обставин справи та при цьому чітко вказав, що: «….окрім свідка ОСОБА_16 свідків події не було, технічна робітниця приміщення, де все відбувалося, підійшла до нього - ОСОБА_9 , та ОСОБА_16 згодом, бачила при цьому плями крові на підлозі, він їй зауважив, щоб вона нічного не прибирала, оскільки вони чекають на приїзд поліції….».
Крім цього, в ході допиту потерпілого в суді першої інстанції, зі сторони захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 вже був факт уточнення, щодо того, що потерпілий ніби то сказав, що свідків події не було, однак це було детально досліджено суддею та вірно з'ясовано, що потерпілий відразу сказав про те: «..що свідків події не було окрім свідка ОСОБА_11 …».
Що стосується тверджень апеляційної скарги обвинуваченого щодо неякісного звукозапису судового засідання за 20.03.2017 рік, то такі твердження перевірялись апеляційною інстанцією. Так, з метою перевірки вказаних апеляційних вимог, до початку апеляційного перегляду, апеляційном судом була витребувана із Зарічного районного суду м. Суми архівна копія судового засідання за 20.03.2017 року. При цьому, наданий судом першої інстанції звукозапис даного судового засідання є якісний, придатний для прослуховування, і будь-яких ознак зовнішнього втручання, як про це наголошує ОСОБА_8 , він не містить. Так, в ході його прослуховування було встановлено те, що пояснення потерпілого ОСОБА_9 відповідають тим, що викладені судом у вироку, та поясненням свідка ОСОБА_16 , а тому підстав стверджувати про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, як на тому наголошує апелянт, колегія суддів не вбачає, вважає такі доводи ОСОБА_8 надуманими та спрямованими виключно на уникнення відповідальності ним за вчинене.
Між тим, колегія суддів не може взяти до уваги твердження апеляційної скарги про те, що зукозапис судового засідання за 20.03.2017 рік через наявні в ньому ознак дублювання, ставить під сумнів свою законність, оскільки колегія суддів таких ознак жодним чином не виявила і крім того, апелянт не обґрунтовує яким чином дана обставина вплинула чи могла вплинути на зміст судового рішення та до яких наслідків це призвело.
Так, судом першої інстанції в основу вироку на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_17 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, крім поясненнь потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16 , суд першої інстанції цілком обґрунтовано взяв і інші докази, зокрема це :
- показання свідка ОСОБА_18 , технічного працівника адміністративної будівлі стадіону «Ювілейний», яка підтвердила той факт, що на третьому поверсі вказаної будівлі біля каб. 329-330, вона бачила чоловіка, який був з розбитою губою, він був у крові та біля нього на підлозі також була кров, коли вона хотіла прибрати, то чоловік її зазначив, що прибирати не потрібно, бо зараз приїде поліція, будь-яких пояснень чоловік не висловлював. Вказані покази свідка узгоджуються з показами самого потерпілого ОСОБА_9 та не викликають сумнівів у своїй законності;
- показання свідка ОСОБА_12 , колишньої дружини обвинуваченого ОСОБА_8 та співмешканки потерпілого ОСОБА_9 , яка підтвердила наявність між вказаними чоловіками неприязних стосунків, та вказала, що 05 вересня 2016 року в телефонному режимі вона дізналася від ОСОБА_9 про те, що його побив ОСОБА_8 , а увечері цього дня вона бачила у ОСОБА_10 тілесні ушкодження на правій стороні обличчя, яке було спухле, розбиту губу та синець;
- висновок судово-медичної експертизи № 1133 від 05.10.2016 року відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_9 при огляді лікарем нейрохірургом 05.09.2016 року було виявлено легкі тілесні ушкодження;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 від 16.11.2016 року, де потерпілий продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ;
- висновок судово-медичної експертизи № 1428 від 18.11.2016 року відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень та могли утворитися при нанесенні удару кулаком, як було продемонстровано потерпілим під час слідчого експерименту;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 від 16.11.2016 року, де ОСОБА_16 продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_9 ;
- висновок судово-медичної експертизи № 1429 від 18.11.2016 року відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень та могли утворитися при нанесенні удару кулаком, як було продемонстровано свідком ОСОБА_16 під час слідчого експерименту.
Будь-яких підстав не довіряти вказаним вище і наведеним у вироку доказам колегія суддів не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у їх достовірності і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, при цьому твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про їх не достатність на підтвердження його вини в інкримінованому злочині колегія суддів вважає безпідставними.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження і прийшов до вірного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.125 КК України, які виразились в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про незаконне втручання до звукозапису судового засідання за 26.03.2017 року, то їх колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки матеріали кримінального провадження взагалі не містять судового засідання за вказане апелянтом число, а тому брати їх до уваги колегія суддів не може.
Також є не обґрунтовані і доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про неповноту судового розгляду, істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, через що колегія суддів вважає їх безпідставними.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 вироком місцевого суду виду та міри покарання то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з вироку, ці вимоги кримінального закону судом дотримані.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкоті, дані про особу обвинуваченого, який є не судимим, має посередню характеристику за місцем проживання та на обліку в психіатричному диспансері не перебуває.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого за призначення йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді 150 годин громадських робіт з чим, за встановлених в суді апеляційної інстанції обставин, погоджується й колегія суддів та вважає таке покарання розумним та справедливим, яке сприятиме перевихованню обвинуваченого.
Підстав для зміни вироку і пом'якшення призначеного покарання, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції не допущено.
За наведених обставин, колегія суддів визнає подану апеляційну скаргу безпідставною, та вважає вирок суду відносно ОСОБА_8 законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2017 року відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
.