Справа № 2-580/11р./1222
17 серпня 2011 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Закопайло В.А.
при секретарі Талько І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод", первинної профспілкової організації ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод"про стягнення заборгованості по зарплаті та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -
встановив:
З 1983 року по 19 березня 2009 року сторони знаходились у трудових відносинах, при цьому до 19.06.2006р. позивачка працювала на посаді начальника відділу кадрів, а починаючи з 19.06.2006р. позивачка була обрана на посаду заступника голови первинної профспілкової організації ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод"і була звільнена з цієї посади 19 березня 2009 року за ч.1 ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію на підставі рішення ППО ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод"№21 від 19.03.2009р.
Посилаючись на вищезазначені обставини, в поданому позові позивачка також зазначає, що відповідно до цього ж рішення №21 від 19.03.2009р. ППО ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод", при її звільненні у зв'язку з виходом на пенсію відповідач повинен був виплатити грошову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат на загальну суму 12 524 грн.64 коп., з яких вона отримала лише 8 500 грн. А тому в поданому позові позивач просить суд стягнути з ППО ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод"недоплачену суму грошової допомоги у розмірі 4024 грн.64 коп. та середньомісячну зарплату за час затримки розрахунку у розмірі 21 000 грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ППО ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод"відповідно до наданих заперечень (а.с.225-228) позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованність, так як відповідно до змін, які були внесені до Колективного договору, дія пункту 6.12 Колективного договору, яким була передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, була призупинена на 2009 рік. Крім того, повний розрахунок з позивачкою був проведений несвоєчасно з вини позивачки, яка своєчасно не надала доказів щодо усиновлення нею дитини, які б підтверджували право на отримання компенсації за невикористану відпустку по догляду за дитиною-інвалідом.
Суд, вислухавши доводи сторін, пояснення свідка, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.
Так, згідно ст.10 п.3 та ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В суді без заперечень з боку сторін було встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з ТДВ "Попаснянський ВРЗ"з 02 серпня 1983 року до 19 червня 2006 року, останнім часом працюючи на посаді начальника відділу кадрів, та була звільнена у зв'язку з переведенням на виборну посаду заступника голови профспілки ППО ТДВ "Попаснянський ВРЗ". Відповідно до протоколу засідання ППО ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод"№21 від 19.03.2009р. (а.с.77) позивачка була звільнена з цієї посади 19 березня 2009 року по ч.1 ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію вперше. Крім того, цим же рішенням профкому було постановлено виплатити позивачці при її звільненні грошову допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та Радою профспілки залізничників та транспортних будівельників України (а.с.234-235).
Також судом без заперечень з боку сторін було встановлено, що після звільнення позивачки відповідачем (ППО ТДВ "Попаснянський ВРЗ") 31 березня 2009 року була частково сплачена грошова допомога на суму 8500 грн., про що свідчать відповідні докази на а.с.58. Разом з тим, виплата іншої частини нарахованої грошової допомоги у розмірі 4024 грн.64 коп. була відповідачем призупинена на підставі протоколу засідання ППО ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод"№25 від 07.07.2009р. (а.с.230-231). При цьому підставою для прийняття такого рішення з'явилось те, що у грудні 2008 року спільною постановою №19 адміністрації та профкому ТДВ "Попаснянський ВРЗ" були внесені зміни до Колективного договору (пункт 6.12 Колективного договору був призупинений), згідно яких позивачка не мала права на отримання грошової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.
Враховуючи вищенаведене, судом враховується, що згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Крім того, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, підставою для відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є, по-перше, факт порушення власником строків розрахунку при звільненні, передбачених ст.116 КЗпП України, та, по-друге, вина власника. Також суд зазначає, що в даному випадку неможливо застосування положень ст.44 КЗпП України в частині виплати вихідної допомоги, так як позивачка була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, а ст.44 КЗпП України не передбачена виплата будь-якої вихідної допомоги з таких підстав.
Перевіряючи доводи сторін та вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 4024 грн.64 коп., судом враховується, що відповідно до положень ст.ст.10,16,18 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними. При цьому положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.
Із наданих представником відповідача (ППО ТДВ "Попаснянський ВРЗ") доказів (а.с.37-38,182-189) судом було встановлено, що дія п.6.12 Колективного договору в частині виплати працівникам одноразової грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію дійсно була призупинена у 2009 році. При цьому такі зміни до Колективного договору були зареєстровані в Управлінні праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації (реєстраційний №10 від 19 лютого 2009 року), про що свідчать відповідні докази на а.с.180-181.
Разом з тим, працівниками УПСЗН під час реєстрації змін до Колективного договору було встановлено, що адміністрацією та профспілкою підприємства при внесені змін до Колективного договору були порушені вимоги ст.103 КЗпП України, відповідно до положень якої "про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни". Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та Радою профспілки залізничників та транспортних будівельників України (а.с.235) було передбачено, що при звільнені працівників з роботи у зв'язку з виходом на пенсію вперше виплачувати одноразову грошову допомогу у розмірі не менше трьох середньомісячних заробітків. При цьому до теперішнього часу ніяких змін до цієї Галузевої угоди не вносилося.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зміни, які були внесені спільною постановою адміністрації та профспілкою ТДВ "Попаснянський ВРЗ"до умов Колективного договору, дійсно погіршили становище позивачки, а тому ці зміни відповідно до вимог ст.16 КЗпП України вважаються недійсними. Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ППО ТДВ "Попаснянський ВРЗ"недоплаченої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 4024 грн.64 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що ППО ТДВ "Попаснянський ВРЗ"є самостійною юридичною особою і фонд оплати праці формується із членських внесків членів первинної профспілкової організації, що підтвердив в своїх поясненнях свідок ОСОБА_2, яка обіймає посаду головного бухгалтера ППО.
Вирішуючи позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день проведення фактичного розрахунку, судом встановлено, що позивачка дійсно на час звільнення не надала належних доказів щодо усиновлення нею дитини, які б підтверджували право на отримання компенсації за невикористану відпустку по догляду за дитиною-інвалідом, у зв'язку з чим у відповідача ППО ТДВ "Попаснянський ВРЗ"були відсутні підстави для своєчасної виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, про що було прийняте відповідне рішення профкому №22 від 21 квітня 2009 року (а.с.229). А тому суд вважає, що в діях ППО ТДВ "Попаснянський ВРЗ"була відсутня вина щодо затримки у виплаті позивачці належних грошових сум при її звільненні.
Крім того, суд враховує, що виплата позивачці одноразової грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію не входить до належних працівникові сум при звільненні, а є лише одноразовою грошовою допомогою, а тому в даному випадку не можливо застосування положень ст.ст.116,117 КЗпП України. При цьому виплата такої одноразової грошової допомоги може проводитись частками, що передбачено п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та Радою профспілки залізничників та транспортних будівельників України (а.с.235). У зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що позивач згідно Декрету КМУ "Про державне мито"звільнений від сплати держмита при зверненні до суду з позовом, у зв'язку з чим суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді держмита у розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн.
На підставі викладеного, ст.ст.210,16,18,44,116,117,233 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,60,212-215,292,294 ЦПК України, суд -
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Первинної профспілкової організації Товариства з обмеженою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод"на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги у розмірі 4024 грн.64 коп.
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв'язку з необгрунтованістю заявлених позовних вимог.
Стягнути з Первинної профспілкової організації Товариства з обмеженою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод"на користь держави судові витрати у вигляді держмита у розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області через Попаснянський райсуд.
Суддя: