18.10.2017
Справа: 431/4849/17
Провадження: 2-о/431/1235/17
18 жовтня 2017 року Старобільський районний суд Луганської області
В складі: головуючого - судді Ткач О.В.,
при секретарі: Кустовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті.
В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що 04.10.2017 року помер його батько - ОСОБА_2 у м. Антрацит Луганської області, де з травня 2014 року проводиться антитерористична операція.
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 378 від 05.10.2017 р.
Оформити медичні документи та свідоцтво про смерть за місцем смерті немає можливості оскільки документи, видані органами влади на непідконтрольній українській владі території, є недійсними. У зв'язку з чим заявник просить суд винести рішення, яким встановити факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 04 жовтня 2017 року у м. Антрацит Луганської області, причина смерті - хронічна серцева недостатність ІІ Б-ІІІ, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
У судове засідання заявник ОСОБА_1, представник заявника ОСОБА_3, представник заінтересованої особи Старобільського районного ВД РАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області, не з'явились, до початку судового засідання надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку з чим суд на підставі ч. 2 ст. 158, ч. 3 ст. 235 ЦПК України вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності заявника, представника заявника, представника заінтересованої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ксерокопії лікарського свідоцтва про смерть № 378 від 05.10.17 р. (а.с. 7), виданої органами влади на непідконтрольній українській владі території, яка є недійсною на території України ОСОБА_2 помер 04.10.2017 року, причина смерті - хронічна серцева недостатність ІІ Б-ІІІ, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», встановлено, що міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014р. затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено у т.ч. м. Антрацит Луганської області.
За загальним правилом документи, видані органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, їх акти (рішення, документи) є недійсними і не створюють правових наслідків.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює обов'язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст.17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи ксерокопію вказаного лікарського свідоцтва про смерть, виданого лікарняною установою на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті для заявника, суд вважає, що надана заявником ксерокопія лікарського свідоцтва про смерть (а.с. 7) є підтвердженням того, що дійсно ОСОБА_2 помер 04 жовтня 2017 року, причина смерті - хронічна серцева недостатність ІІ Б-ІІІ, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця та оскільки встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, то суд вважає заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - законною, обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.257-1, п.8 ч.1 ст.367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 256-259, п.8 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд
ЗаявуОСОБА_1 про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 04 жовтня 2017 року у м. Антрацит Луганської області, причина смерті - хронічна серцева недостатність ІІ Б-ІІІ, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя О.В. Ткач