Справа № 415/3124/15-ц
Провадження № 2/415/162/17
25.10.17 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Калмикової Ю.О.,
за участю секретарів Бадаєвої А.Р., Кравченко О.В., Нікульнікової І.В.,
за участю відповідача Скриннік І.В.,
за участю представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни про визнання бездіяльності незаконної та зобов'язанням вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Лисичанського міського суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни про визнання бездіяльності незаконної та зобов'язанням вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 перебував у родинних стосунках з ОСОБА_4, яка є його матір'ю і, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4, та яка до смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується домовою книгою.
Після смерті матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2, яка належала останній на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.10.2000 року, яке видано згідно з розпорядженням від 24.10.2000 року № 4054.
При житті матір ОСОБА_3 склала заповіт на ім'я ОСОБА_3, а саме: 20.11.2000 року заповідала ОСОБА_3 на випадок її смерті належну їй квартиру АДРЕСА_3. Вказаний заповіт було посвідчено виконавчим комітетом Привільської міської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 368 від 20.11.2000 року.
Протягом тривалого часу та по день смерті матері, ОСОБА_3 проживав разом із нею в квартирі АДРЕСА_3, доглядав за нею, мав взаємні права та обов'язки, вів сумісну господарську діяльність, та усіляко допомагав їй.
Факт проживання ОСОБА_3 разом з його матір'ю по день її смерті за однією адресою підтверджується довідкою Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 6» від 04.11.2016 року № 103.
09 листопада 2016 року поштовим зв'язком ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни з питань оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після його матері - ОСОБА_4, посилаючись на те, що він спадщину фактично прийняв, оскільки по день смерті мешкав разом із нею та здійснив її поховання на підтвердження чого надав відповідну довідку КП «ЛЖЕК № 6» від 04.11.2016 року № 103.
11 листопада 2016 року відповідач особисто отримала вищевказаний лист (заяву) ОСОБА_3
12 листопада 2016 року Відповідачем на підставі отриманих документів була винесена постанова про відмову вчинення нотаріальної дії, за якою було відмовлено Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав того, що при вивченні документів було встановлено, що Позивач не прийняв спадщину та пропустив визначений ст. 1270 ЦК України термін для прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_4, але зі слів ОСОБА_3, він фактично проживав разом з матір'ю та підтвердити вказаний факт не представилося можливим, тому що документи, які підтверджують цей факт, відсутні.
Таким чином, заява Позивача щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.11.2016 року не була розглянута об'єктивно, без перевірки викладених в заяві фактів, без посилань на діюче законодавство України та мотивів відмови, якими керувався Відповідач.
За викладених вище обставин, ОСОБА_3 вважає, що Відповідач неправомірно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, без належних правових підстав, оскільки при винесенні своєї постанови Відповідач не врахував відповідне законодавство.
Предметом оскарження є постанова відповідача від 12 листопада 2016 року, яка прийнята за заявою позивача від 09 листопада 2016 року, яку відповідач отримала 11 листопада 2016 року.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України та п. 3.21. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Пунктом 3.22. Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації. правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Отже, з огляду на вищевикладене, Позивач фактично прийняв спадщину, а тому, відповідно до п. 4.10. Наказу МЮУ № 296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у свої діяльності керуються, зокрема, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України.
Частиною 1 пункту 3 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема: видають свідоцтва про право на спадщину.
На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України (ст. 66 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Статтею 49 Закон України «Про нотаріат» нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Таким чином вбачається, що єдиною причиною, що стала підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за постановою Відповідача було те, що не можливо було документально перевірити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини. Але, як було зазначено вище, ОСОБА_3 надав до своєї заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.11.2016 року відповідну довідку відповідно до вимог пункту 3.22. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» на нотаріуса покладено обов'язок сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.
Після збільшення позовних вимог позивач просив суд: 1) визнати незаконною бездіяльність приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни, яка полягає у не здійсненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.10.2000 року, яке видано згідно з розпорядженням від 24.10.2000 року № 4054; 2) зобов'язати привітного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірину Василівну видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.10.2000 року яке видано згідно з розпорядженням від 24.10.2000 року № 4054; 3) стягнути з приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяча) гривень 00 копійок; 4) стягнути з приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, просив справу слухати в присутності його представника.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні відповідач - приватний нотаріус Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік І.В. - позовні вимоги не визнала в повному обсязі, заперечувала проти позову та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Суду надала також письмової пояснення від 24.05.2017 року (а.с.54-55).
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Суду також надав письмові пояснення від 28.09.2017 року та від 25.10.2017 року (а.с.103-104).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює листоношею відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0. Позивача ОСОБА_3 не знає. Відповідача приватного нотаріуса Скриннік І.В. знає, так як нотаріальна контора є її дільницею, яку вона обслуговує. Точної дати не пам'ятає, але пам'ятає, що в листопаді 2016 року вона принесла приватному нотаріусу Скриннік І.В. до нотаріально контори конверт. Конверт не був пошкоджений. Скриннік І.В. його відкрила і сказала, що там чогось не вистачає. Опис відповідач їй не показувала, а вона не просила й показати. Заяву та документи до листа, що були в конверті вона не оглядала. Вона пояснила відповідачу, що вона не є повноважною особою, що повинна підтвердити вміст конверту (листа). За отримання даного конверту відповідач на формі 119 поставила свій підпис. Акт «Про відсутність вкладень у конверті та пошкодження кореспонденції (конверта)» вона підписувала, але не цього ж дня. Акт був складений в січні 2017 року. Акт вона підписала та не читала.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01.11.1961р., виданим Привільським міськ. ЗАГС Лисичанського району Луганської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що зроблено актовий запис № 210. Батьком записаний ОСОБА_10, матір'ю - ОСОБА_4.
Згідно з свідоцтвом про право на власності на житло від 24.10.2000р., наданого Державною холдинговою компанією «Лисичанськвугілля», квартира за адресою: АДРЕСА_4, належить ОСОБА_4 на підставі наказу № 4054 від 24.10.2000р. Дана квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно з заповітом від 20.11.2000р., посвідченого Привільською міською радою ОСОБА_11 за реєстром № 368, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_3.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2010р., виданим Привільською міською радою Луганської області ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 87 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 142.
З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2016 року поштовим зв'язком з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни з питань оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після його матері - ОСОБА_4, посилаючись на те, що він спадщину фактично прийняв, оскільки по день смерті мешкав разом із нею та здійснив її поховання на підтвердження чого надав відповідну довідку КП «ЛЖЕК № 6» від 04.11.2016 року № 103.
Згідно з листом Укрпошти № 391 від 10.07.2017 року, 11.11.2016 року лист з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 надійшов до відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 з правильною вагою та непошкодженій оболонці. Так як поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 без пошкоджень, то ніякого акту складено не було. Того ж дня 11.11.2016 року лист з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 вручено особисто Скриннік І.В. листоношею відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 ОСОБА_9. При опитуванні листоноші поштового відділення Лисичанськ-0 встановлено, що нотаріус розкрила отримане поштове відправлення та заявила, що бракує якихось документів, опис вкладень листоноші не пред'явила і звірка з документами не проводилась. Нотаріусом був складений документ, листоноша його підписала, але не читала.
Постановою про відмову вчинення нотаріальної дії від 12.11.2016р. ОСОБА_3 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, оскільки заяву про прийняття спадщини у встановлений законом термін він не подав, а документально перевірити факт його постійного проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, тобто факт прийняття спадщини спадкоємцем, немає можливості.
Згідно з актом № 1 «Про відсутність вкладень у конверті та пошкодження кореспонденції (конверта)» від 17 листопада 2016 року, складеного приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік І.В. за адресою: АДРЕСА_7, у присутності двох свідків: ОСОБА_12 та поштальону Центрального поштового відділення м. Лисичанська ОСОБА_13, 17 листопада 2016 року від ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_8 надійшов пакет, у якому при розкритті не виявлено таки вкладень: копія довідки КП «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 6» № 103 від 04.11.2016 року. Акт складено у двох примірниках, один з яких надсилається відправникові для надіслання документів, яких не вистачає.
Згідно з журналом реєстрації вхідних документів (15.02.2016 року - 13.12.2016 року) приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік І.В., 17.11.2016 року зареєстрована заява ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи і визначені відповідно до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01.11.1961р., виданим Привільським міськ. ЗАГС Лисичанського району Луганської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що зроблено актовий запис № 210. Батьком записаний ОСОБА_10, матір'ю - ОСОБА_4 (а.с.38).
Отже, позивач є сином померло ОСОБА_4.
Згідно з свідоцтвом про право на власності на житло від 24.10.2000р., наданого Державною холдинговою компанією «Лисичанськвугілля», квартира за адресою: АДРЕСА_4, належить ОСОБА_4 на підставі наказу № 4054 від 24.10.2000р. Дана квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.10).
Таким чином, судом встановлено, що померла ОСОБА_4 була власником квартира за адресою: АДРЕСА_4, в порядку приватизації.
Згідно з заповітом від 20.11.2000р., посвідченого Привільською міською радою ОСОБА_11 за реєстром № 368, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_3 (а.с.13).
Згідно з свідоцтвом про смерть серії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2010р. виданим Привільською міською радою Луганської області ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 87 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 142 (а.с.14).
Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Надіслання заяви про прийняття спадщини поштою передбачено п. 3.5 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2016 року поштовим зв'язком з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни з питань оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після його матері - ОСОБА_4, посилаючись на те, що він спадщину фактично прийняв, оскільки по день смерті мешкав разом із нею та здійснив її поховання на підтвердження чого надав відповідну довідку КП «ЛЖЕК № 6» від 04.11.2016 року № 103 (а.с.6-20).
Згідно з листом Укрпошти № 391 від 10.07.2017 року, 11.11.2016 року лист з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 надійшов до відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 з правильною вагою та непошкодженій оболонці. Так як поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 без пошкоджень, то ніякого акту складено не було. Того ж дня 11.11.2016 року лист з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 вручено особисто Скриннік І.В. листоношею відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 ОСОБА_9. При опитуванні листоноші поштового відділення Лисичанськ-0 встановлено, що нотаріус розкрила отримане поштове відправлення та заявила, що бракує якихось документів, опис вкладень листоноші не пред'явила і звірка з документами не проводилась. Нотаріусом був складений документ, листоноша його підписала, але не читала (а.с.80).
Поясненнями свідка ОСОБА_9 також підтверджено, що в листопаді 2016 року вона принесла приватному нотаріусу Скриннік І.В. до нотаріально контори конверт. Конверт не був пошкоджений. Скриннік І.В. його відкрила і сказала, що там чогось не вистачає. Опис відповідач їй не показувала, а вона не просила й показати.
Втім, постановою про відмову вчинення нотаріальної дії від 12.11.2016р. ОСОБА_3 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, оскільки заяву про прийняття спадщини у встановлений законом термін він не подав, а документально перевірити факт його постійного проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, тобто факт прийняття спадщини спадкоємцем, немає можливості.
Позивач наполягав на тому, що в конверті, що був надісланий відповідачу 09.11.2016 року, була наявна довідка, що підтверджувала факт його постійного проживання разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, видана КП «ЛЖЕК № 6» від 04.11.2016 року № 103, на підтвердження наявності якої надані копії документів (а.с.6-20). Відповідач зазначає про відсутність зазначено довідки КП «ЛЖЕК № 6» від 04.11.2016 року № 103 в конверті.
Отже, ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України скористався своїм правом та звернувся до нотаріуса для належного оформлення свого права власності після померлої матері, але нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій, оскільки заяву про прийняття спадщини у встановлений законом термін він не подав, а документально перевірити факт його постійного проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, тобто факт прийняття спадщини спадкоємцем, немає можливості, у зв'язку із чим між позивачем та відповідачем виник спір.
Оскарження відмови у вчиненні нотаріально дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріально дії, в якій повинні обов'язково обґрунтовуватися причини такої відмови.
Предметом судової діяльності по даній категорії справи є перевірка законності та обґрунтованості дії нотаріуса, який вчиняє нотаріальні дії або відмовив у вчиненні такої нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; тощо.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом, адже вважає, що його права порушені відповідачем, який склав постанову про відмову вчинення нотаріальної дії від 12.11.2016р., якою ОСОБА_3 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
Положеннями ч. 1 п. 3 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема: видають свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 66 Закону Украни «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив відмову від неї.
Заяв про відмову від спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 ОСОБА_3 не робив.
Згідно з довідкою № 103 від 04.11.2016 року, наданою КП «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 6», ОСОБА_3 тривалий час проживав разом із матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5, та вів із нею спільне господарство по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та поховав її (а.с.15).
За таких обставин позивач фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, а тому у відповідача не було перешкод для здійснення нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на приватизовану квартиру АДРЕСА_6, після смерті своєї матері.
Щодо законності та обґрунтованості дії нотаріуса під час складання постанови про відмову вчинення нотаріальної дії від 12.11.2016р.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Заяв про відмову від спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 ОСОБА_3 не робив.
Позивач ОСОБА_3 скористався своїм правом та звернувся до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Пунктом 4.14 глави 10 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Пунктом 3.21 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Пунктом 3.22. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із чим спадкодавцем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Однак відповідач вищезазначені вимоги закону не виконав, часу для надання документів, що не вистача, ОСОБА_3 надано не було, а 12 листопада 2016 року приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік І.В. було винесено постанову про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з посиланням нотаріуса на те, що заяву про прийняття спадщини позивач у встановлений законом строк не подав, а перевірити документально те, що позивач на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, тобто факт прийняття ним спадщини, можливості немає (а.с.21).
Відповідач неодноразово під час слухання даної справи заявляла про те, що постанову про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину було видано 12.11.2016 року, у зв'язку неможливістю перевірити документально те, що позивач на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, тобто факт прийняття ним спадщини. На заяву, що була надіслана 09.11.2016 року ОСОБА_3 вона постанов не виносила, адже вже винесла постанову 12.11.2016 року.
Посилання відповідача в своїх письмових поясненнях від 24.05.2017 року та поясненнях, наданих в судовому засіданні, щодо винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії 12.11.2016 року на усне звернення позивача ОСОБА_3 до неї 12 листопада 2016 року, а не на заяву, яку вона отримала поштовим відправленням 11 листопада 2016 року не відповідає дійсності та суперечить нормам діючого законодавства, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Відповідно до п. 3.11. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
З аналізу зазначених норм вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається чи відмовляється в видачі даного свідоцтва лише за письмовою заявою спадкоємців, що в свою чергу не узгоджується з поясненнями відповідача щодо видачі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.11.2016 року на усне зверненням позивача ОСОБА_3 Доказів реєстрації такої заяви 12.11.2016 року чи звернення ОСОБА_3 до нотаріальної контори 12.11.2016 року відповідачем суду надано не було.
Окрім того, відповідач приватний нотаріус Скриннік І.В. в своїх письмових поясненнях від 24.05.2017 року та поясненнях, наданих в судовому засіданні, посилається як на підставу відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 відсутність документів, що підтверджують акт проживання позивача з померлою особою на день її смерті. Однак, доказів відсутності таких документів при усному зверненні ОСОБА_3 суду надано не було.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Відповідач приватний нотаріус Скриннік І.В. не виконала вимоги ст. 46 Закону України «Про нотаріат» та не надала позивачу часу для надання їй необхідних для видачі свідоцтва на спадщину документів, а винесла 12.11.2017 року оскаржувану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Також, слід зазначити, що посилання відповідача в своїх письмових поясненнях від 24.05.2017 року та поясненнях, наданих в судовому засіданні, про отримання заяви позивача, що була надіслана поштою 09.11.2016 року, тільки 17.11.2016 року, не відповідають дійсності та протирічать і не узгоджується з усними поясненням представника позивача ОСОБА_7, наданих в судовому засіданні, та письмовим поясненням представника позивача; поясненням свідка ОСОБА_9; листом Укрпошти № 391 від 10.07.2017 року та письмовими поясненнями представника відповідача ОСОБА_8 від 28.09.2017 року.
Так, представник позивача ОСОБА_7 в судових засіданнях та письмових поясненнях пояснив, що 09 листопада 2016 року поштовим зв'язком ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни з питань оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після його матері - ОСОБА_4, а 11 листопада 2016 року відповідач особисто отримала вищевказаний лист (заяву) ОСОБА_3
Згідно з листом Укрпошти № 391 від 10.07.2017 року, 11.11.2016 року лист з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 надійшов до відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 з правильною вагою та непошкодженій оболонці. Так як поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 без пошкоджень, то ніякого акту складено не було. Того ж дня 11.11.2016 року лист з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 вручено особисто Скриннік І.В. листоношею відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 ОСОБА_9 (а.с.80).
Поясненнями свідка ОСОБА_9 також підтверджено, що в листопаді 2016 року вона принесла приватному нотаріусу Скриннік І.В. до нотаріально контори конверт, який був відкритий того ж дня.
В письмових поясненнях представника відповідача ОСОБА_8 від 28.09.2017 року також зазначено, що 11.11.2016 року відповідачу вручено поштове відправлення від ОСОБА_3
Втім, незважаючи на викладене відповідач наполягає на реєстрації листа від 09.11.2016 року тільки 17.11.2016 року та надала суду журнал реєстрації вхідних документів (15.02.2016 року - 13.12.2016 року) приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік І.В., 17.11.2016 року зареєстрована заява ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Також надано акт № 1 «Про відсутність вкладень у конверті та пошкодження кореспонденції (конверта)» від 17 листопада 2016 року, складеного приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік І.В. за адресою: АДРЕСА_7, у присутності двох свідків: ОСОБА_12 та поштальону Центрального поштового відділення м. Лисичанська ОСОБА_13, згідно з яким 17 листопада 2016 року від ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_8 надійшов пакет, у якому при розкритті не виявлено таки вкладень: копія довідки КП «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 6» № 103 від 04.11.2016 року. Акт складено у двох примірниках, один з яких надсилається відправникові для надіслання документів, яких не вистачає.
Суд критично ставиться до наданого акта № 1 «Про відсутність вкладень у конверті та пошкодження кореспонденції (конверта)» від 17 листопада 2016 року, адже свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що акт «Про відсутність вкладень у конверті та пошкодження кореспонденції (конверта)» вона підписувала, але не цього ж дня. Акт був складений в січні 2017 року. Акт вона підписала та не читала.
Згідно з листом Укрпошти № 391 від 10.07.2017 року, 11.11.2016 року лист з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 надійшов до відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 з правильною вагою та непошкодженій оболонці. Так як поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 без пошкоджень, то ніякого акту складено не було. Того ж дня 11.11.2016 року лист з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням за № 9312001503280 вручено особисто Скриннік І.В. листоношею відділення поштового зв'язку Лисичанськ-0 ОСОБА_9.
В письмових поясненнях представника відповідача ОСОБА_8 від 28.09.2017 року також зазначено, що 11.11.2016 року відповідачу вручено поштове відправлення від ОСОБА_3
Таким чином, суд бере до уваги пояснення позивача та його представника, адже вони не змінювалися протягом всього часу розгляду справи та узгоджуються з іншими доказами у цивільній справі, пояснення свідка ОСОБА_9, адже вони були надані в залі судового засідання з попередженням свідка про кримінальну відповідальність, суд не бере до уваги пояснення відповідача, адже вони змінювалися протягом слухання справи та не узгоджуються між собою та не узгоджуються з поясненнями самого представника відповідача, поясненнями свідка та не відповідають дійсності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що конверт, що був надісланий 09 листопада 2016 року поштовим зв'язком ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни з питань оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після його матері - ОСОБА_4, був вручений відповідачу 11.11.2016 року, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії була винесена за письмовою заявою від 09.11.2016 року - 12.11.2016 року, а акт був складений 17.11.2016 року.
Суд, також доходить висновку про наявність в конверті довідки № 103 від 04.11.2016 року, наданою КП «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 6», що ОСОБА_3 тривалий час проживав разом із матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5, та вів із нею спільне господарство по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та поховав її (а.с.15).
Таким чином, права та законні інтереси щодо спадкування за померлою матір'ю позивача було порушено бездіяльністю відповідача, внаслідок чого позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв'язку із порушенням відповідачем Закону України «Про нотаріат» та Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльність приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни, яка полягає у не здійсненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.10.2000 року, яке видано згідно з розпорядженням № 4054 від 24.10.2000 року та зобов'язання приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірину Василівну видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.10.2000 року яке видано згідно з розпорядженням № 4054 від 24.10.2000 року.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня провини особи, що завдала моральну шкоду, якщо провина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, і не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлене угодою або законом.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що з вини відповідачів позивачу заподіяні моральні страждання, що виразилися в тім, що позивач витрачав зусилля на відновлення свого порушеного права, він протягом тривалого часу не може оформити свої права на спадщину.
Суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем. Але, виходячи з вимог закону та встановлених судом фактів, суд вважає, що зазначений позивачем розмір відшкодування значно завищений і не відповідає тривалості моральних переживань і тяжкості наслідків, тому виходячи з тривалості та характеру моральних страждань, засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає що відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанціями від 14.11.2016 року та від 28.07.2017 року у сумах 551 гривня 21 копійка та 640 гривень 00 копійок відповідно.
Приймаючи до уваги вимоги ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у сумі 615 (шістсот п'ятнадцять) гривень 21 копійку.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1217, 1220, 1223, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 34, 46, 49, 50, 66, 67 Закону України «Про нотаріат», Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
Позов ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни про визнання бездіяльності незаконної та зобов'язанням вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни, яка полягає у не здійсненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.10.2000 року, яке видано згідно з розпорядженням № 4054 від 24.10.2000 року.
Зобов'язати приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірину Василівну видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.10.2000 року яке видано згідно з розпорядженням № 4054 від 24.10.2000 року.
Стягнути з приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Стягнути з приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік Ірини Василівни на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 615 (шістсот п'ятнадцять) гривень 21 копійку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА