Справа № 415/4918/17
Провадження № 2-а/415/186/17
з питань поновлення строку звернення до суду
10.10.17 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач, ОСОБА_1, із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, в якому просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними; визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року ; визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком з 01.03.2016 року по квітень 2017 року ОСОБА_1; визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком з березня 2016 року по теперішній час ОСОБА_1; визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування те невиплати пенсії за віком з 01.03.2016 року ОСОБА_1; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплати пенсію за віком ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з 01 березня 2016 року по теперішній час.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку на подання позову.
Вказане клопотання обґрунтоване тим що, що позивач не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв'язку з чим не могла знати, що її права порушуються та не могла передбачити, що Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області та Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області, які покликані захищати права та законні інтереси громадян у сфері пенсійного забезпечення, можуть ці права порушувати.
Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутність та у відсутність позивача.
Відповідачі в судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи містяться письмові заперечення Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області в яких зазначено про розгляд справи за відсутності представника.
Третя особа в судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи містяться письмові пояснення.
Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно вимог ст. 41 КАС України.
На підставі п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 4, 6 ст. 128 КАС України судом вирішено розглянути справу в письмовому провадженні без проведення судового засідання та, відповідно, без складання журналу судового засідання.
Розглянувши клопотання позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи.
З аналізу вищезазначених норм статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Відповідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Отже, про порушення свого права на призначення та виплату пенсії позивач повинна була дізнаватись 26 числа кожного місяця, за який їй не було призначено та виплачено пенсію.
До суду позивач звернулась через канцелярію суду 22.08.2017р. хоча ставить питання про порушення її прав з моменту припинення пенсійних виплат, а саме з 01 березня 2016 року. Тобто протягом усього цього часу позивач був достеменно обізнаний про порушення свого права, оскільки як зазначено у позовній заяві пенсія є його єдиним джерелом доходу та не отримання цього доходу з березня 2016 року не могло не викликати з його боку заперечень.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Також, Європейський Суду з прав людини, у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" (№22277/93 від 27.06.2000 року § 59).
Доводи позивача щодо пропуску строку звернення до суду з поважних причин, посилаючись на юридичну необізнаність, суд не приймає, оскільки юридична необізнаність не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Надаючи оцінку такому обґрунтуванню, суд виходить з того, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Проте, вказані позивачем обставини не можуть бути визнані обґрунтованими.
Таким чином, зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки наявність названих причин не обмежувала її, своєчасно звернутись до суду за захистом, на її думку, порушеного права на пенсію. Зазначені причини для позивача не були обмеженням, що пов'язане з обмеженням переміщуватись чи безпорадним станом позивача, неписьменністю позивача, її перебуванням у тривалому відряджені чи виїзді з постійного місця проживання за кордон, не є предметом недосяжності своєчасного отримання юридичних консультацій з питань пенсійного та процесуального права, а також відсутність протиправних дій іншої сторони у адміністративному спорі з метою зашкодити позивачу своєчасному зверненню до суду з позовними вимогами.
Отже, позивач мав можливість звернутися до суду у встановлені законом строки.
Будь-яких інших поважних причин тривалого (майже півтора року) пропуску строку звернення до суду позивач суду не надав.
Пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин в частині вимог, а саме:
-визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення ОСОБА_1 з 01.03.2016 року виплати пенсії за віком;
-визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 року включно;
-визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 р. включно;
-визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування те невиплати пенсії за віком з 01.03.2016 року;
-зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 року включно.
Керуючись положеннями статей ст. ст.99, 100, 102, п. 9 ч. 1 ст. 155, 160, 165, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог, щодо визнання протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення ОСОБА_1 з 01.03.2016 року виплати пенсії за віком; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 року включно; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 р. включно; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування те невиплати пенсії за віком з 01.03.2016 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 року включно - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Н.В. Коваленко