Копія
Справа № 397/519/16-к
н/п : 1-кп/397/38/17
30.10.2017 року Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Олександрівка кримінальне провадження № 397/519/16-к по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 26.12.2001 року Кіровським районним судом м. Кіровограда по ч.2 ст.289, ст.69 КК України до 1 року позбавлення волі;
- 13.06.2002 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.140, ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 26.12.2003 року Кіровоградським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ст.70, ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений по відбуттю покарання 17.04.2009 року;
- 11.02.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності;на підставі ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2015 року звільнений від кримінального покарання умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 14 днів;
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_3 , будучи раніше судимий 11.02.2011 року Подільським районним судом м.Києва за ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності, ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2015 року звільнений від кримінального покарання умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 14 днів, на шлях виправлення не став , належних висновків не зробив та у період умовно - дострокового звільнення знову 19.02.2016 року ,близько, 09.30 години , перебуваючи у зв'язку з проведенням ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку ОСОБА_5 , розташованого по АДРЕСА_2 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 , матеріали відносно якого постановою слідчого СВ Олександрівського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 від 29.03.2016 року виділені в окреме кримінальне провадженні за №1201612031000163 та постановою прокурора Олександрівського відділу Знам'янської місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 29.07.2016 року провадження закрите у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що за ними ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих спонукань,повторно, переслідуючи мету наживи, із шафи, розташованої у приміщенні кухні вищевказаного будинку викрали гроші у сумі 59 000 грн. 00 коп., належні ОСОБА_5 .
З викраденими коштами з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 59 000 грн.00 коп.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення,відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 185 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Пояснив , що у лютому 2016 року домовився щодо проведення ремонтних робіт з потерпілим ОСОБА_5 у його будинку , розташованого в с.Ставидла Олександрівського району. Запропонував знайомому ОСОБА_7 разом з ним виконувати вказану роботу , на що той погодився. Після чого вони разом почали ремонтні роботи у помешканні потерпілого. В один із днів у лютому 2016 року , коли вони там перебували , ОСОБА_5 поїхав до магазину по будівельні матеріали, він- штукатурив стелю , а ОСОБА_10 - виконував роботи в іншій кімнаті, останній наказав йому збирати речі та їхати звідти, пояснюючи , що необхідні кошти вони вже заробили. Вже у дорозі в таксі він розповів , що знайшов у будинку потерпілого 59 000 грн.,які забрав з собою. Запропонував йому тікати разом та витратити кошти , для чого вони поїхали до м.Кіровограда . Дав йому 24 000 грн. Частину коштів він перерахував на картку дружині ( 5000 грн.), іншу - витратив на себе : одяг,харчі і т.д. Не визнає вину у вчиненні злочину , так як крадіжку скоїв ОСОБА_7 . Визнає цивільний позов наполовину, так як частину грошей викрав та витратив ОСОБА_7 .
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю доведена показами потерпілого, свідків , допитаних у судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що у лютому 2016 році через продавця у будівельному магазині в смт.Олександрівці домовився з ОСОБА_3 щодо виконання будівельно-ремонтних робіт у його будинку в с.Ставидла Олександрівського району, які той мав виконувати разом з своїм другом. 2 дні вони виконували роботи, приїжджаючи до села щодня на автобусі , а потім повідомили йому , що не вистачає будівельних матеріалів. Для цього він поїхав до смт.Олександрівки , а коли повернувся , то їх вдома вже не було. Намагався зв'язатися з обвинуваченим по телефону , але він був відключений. Перевірив наявність коштів у розмірі 59 000 грн. , що знаходилися у шафі на кухні , звідки він давав їм аванс , але їх там не було . Після цього звернувся до поліції. Щодо обґрунтувань моральної шкоди пояснив, що переніс страждання з приводу зникненням належних йому коштів. Нервував. У зв'язку з їх відсутністю мав докладати додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з крадіжкою так і не провів ремонтні роботи у будинку , які збирав для цього тривалий час. Оцінює заподіяну моральну шкоду в 10 000 грн.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що працює водієм автобуса. У 2016 році , коли була холодна пора року , на зупинці біля колишнього мисливського магазину в сел. Олександрівка о 06 год. 15 хв. до нього в автобус зайшли два чоловіки в капюшонах. Один пройшов та сів позаду в автобусі, а інший підійшов до нього та сказав до нього, що вони роблять у ОСОБА_12 ремонт, він розрахується. Просив проїхати в с.Ставидла. Так вони проїздили два-три дні, а потім зникли. За проїзд вони не розраховувалися.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що працює таксистом . У 2016 році в обідню пору йому зателефонував обвинувачений, який викликав таксі до с.Ставидла. Там ,на дорозі зі сторони с.Кримок, обвинувачений з іншим хлопцем сіли в автомобіль та він відвіз їх в сел. Олександрівка на вул. Свердлова, де ,трохи їх зачекавши, потім відвіз в м. Кіровограда. Вони розрахувалися з ним по 1000 грн. кожний , купюрами по 500 грн.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що є дружиною обвинуваченого. Вони проживали в АДРЕСА_3 . Вранці 19 лютого 2016 року її чоловік ОСОБА_3 разом з його другом ОСОБА_7 поїхали на роботу, до кого саме не знає. Згодом дізналася, що вони їздили на роботу в с. Ставидла. Вони там домовилися проводити ремонт. Чоловік їздив домовлявся за роботу 17 лютого, а 18 лютого він разом з другом вже їздили працювати. Біля 09 год. 30 хв. 19 лютого до неї додому приїхали працівники поліції, ввійшли до будинку та повідомили що її чоловік когось обікрав. Просили зв'язатися з чоловіком. Коли вона зателефонувала йому , він повідомив, що знаходиться в місті Кіровограді. Чоловік їй перерахував на картку 5000 грн. Наступного дня у відділенні поліції за проханням інспекторів вона знову телефонувала чоловікові та попросила повернутися додому. Він повернувся 22 лютого та вони разом пішли до відділу поліції . Зі слів чоловіка їй відомо ,що було викрадено 59000 грн. Ініціатором викрадення був ОСОБА_7 . Як вони ділили кошти, вона не знає. Кошти вони знайшли на кухні в шафі 19 лютого. Кошти вони витратили на власні потреби: одяг, машину та ін. ОСОБА_7 помер у лютому 2016 року в м. Світловодську.
Також вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження і в матеріалах кримінального провадження, досліджених в судовому засіданні.
Витягом №1 з кримінального провадження №12016120310000070 підтверджується, що до Єдиного реєстру досудового розслідування 19.02.2016 року внесено заяву про кримінальне правопорушення, яке кваліфіковане за ч.2 ст.185 КК України, а саме, що 19.02.2016 року в період часу невстановлена особа, перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_5 , що розташоване в АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу вчинила крадіжку грошових коштів, належних останньому. Про підозру повідомлений ОСОБА_3 (а.п.1).
Постановою про виділення матеріалів досудових розслідувань від 29.03.2016 року підтверджується, що з матеріалів досудового розслідування №12016120310000070 виділено матеріали досудового розслідування щодо вчинення гр. ОСОБА_7 крадіжки особистого майна у гр. ОСОБА_5 (а.п.12-14).
Постановою прокурора Олександрівського відділу Знам'янської місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 29.07.2016 року провадження за №1201612031000163 закрите у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 ( 2 том а.с. 7-8)
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.02.2016 року підтверджується, що була прийнята заява від гр. ОСОБА_5 , згідно якої 19.02.2016 року в період часу з 08 год. 20 хв. по 09 год 15 хв. невідома особа, перебуваючи в будинку гр. ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу викрала з приміщення кухні 60000 грн. (а.п. 15).
Протоколом огляду місця події від 19.02.2016 року підтверджується, що за участю власника ОСОБА_5 було проведено огляд домоволодіння по АДРЕСА_2 , в ході якого у кухні на верхній полиці дерев'яної шафи виявлено поліетиленовий пакет червоного кольору та біля нього картонну коробку синього кольору. Під час огляду нічого не вилучалося (а.п. 16-18).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2016 року підтверджується, що потерпілий ОСОБА_5 впізнає особу, зображену на фотознімку під №2 на якому зображений ОСОБА_3 , який проводив ремонтні роботи у його будинку на протязі 3-х днів (а.п. 23-24).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2016 року підтверджується, що потерпілий ОСОБА_5 впізнає особу, зображену на фотознімку під №1, яким являється ОСОБА_7 та який на протязі 3-х днів проводив ремонтні роботи за місцем його проживання (а.п. 25-26).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2016 року підтверджується, що свідок ОСОБА_13 впізнає особу, зображену на фотознімку під №3, яким являється ОСОБА_3 та який раніше неодноразово замовляв «таксі» на якому він працює (а.п. 29-30).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2016 року підтверджується, що свідок ОСОБА_13 впізнає особу, зображену на фотознімку під №1, яким являється ОСОБА_7 та якого на автомобілі підвозив із с. Ставидла до смт. Олександрівка 19.02.2016 року (а.п. 31-32).
Повідомленням про підозру від 26.03.2016 року підтверджується, що ОСОБА_3 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбаченого ч.2 ст.185 КК України (а.п. 46-48).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 27.12.2016 року підтверджується, що було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_3 , в ході якого він показав та розповів яким чином разом з ОСОБА_15 здійснили крадіжку (а.п. 58-64).
Суд , оцінюючи зібрані по кримінальному провадженню докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом , приходить до наступного висновку.
Дії обвинуваченого на досудовому розслідуванні за ч.2 ст.185 КК України кваліфіковано вірно, так як він таємно викрав чуже майно - грошові кошти, належні ОСОБА_5 . Вчинив вказане правопорушення повторно, будучи раніше судимим 11.02.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності на, підставі ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2015 року звільнений від кримінального покарання умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 14 днів,вчинив новий злочин у період умовно- дострокового звільнення , тому судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена. Вчинив таємне викрадення майна ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , матеріали досудового розслідування відносно якого виділено в окреме провадження у зв'язку з невідомим місцезнаходженням за постановою слідчої ОСОБА_8 від 29.03.2016 року та постановою прокурора Олександрівського відділу Знам'янської місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 29.07.2016 року провадження за №1201612031000163 закрите у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 .
Суд вважає позицію обвинуваченого щодо невизнання вини у вчиненні крадіжки та зазначенні того , що безпосередньо викрадення коштів вчинив саме ОСОБА_7 , який на даний час помер,а йому повідомив про зазначене вже у таксі по дорозі з с.Ставидла , як обраний ним спосіб захисту та спробу уникнути кримінальної відповідальності.
Так , обвинувачений , будучи ознайомлений , що ОСОБА_7 помер , має намір перекласти відповідальність за вчинене саме на нього.
Як було достеменно встановлено у судовому засіданні, вони вдвох проводили ремонтні роботи у помешканні потерпілого ОСОБА_5 . В день викрадення майна вдвох залишалися у його будинку. Відразу після викрадення коштів , обвинувачений ОСОБА_3 викликав таксі на якому вони разом з ОСОБА_7 поїхали витрачати викрадені кошти до м.Кіровограда.
Зазначене у сукупності підтверджує участь обвинуваченого у вчиненні інкримінуємого йому злочину.
Наприкінці судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 ще раз надав стверджувальну відповідь , що обвинуваченим було викрадено саме 59 000 грн., як про те зазначає і обвинувачений ОСОБА_3 . Тому , саме викрадення зазначеної суми суд вважає доведеним у судовому засіданні, у той час як у обвинуваченні зазначено 60 000 грн.
А тому , суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення , відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 185 КК України.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь і характер соціальної небезпеки скоєного, те, що обвинуваченим скоєно кримінальне правопорушення яке, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії середньої тяжкості, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин , що пом"якшують та обтяжують покарання , судом не встановлено .
Суд не може вказати таку обтяжуючу обставину , як повторність, що зазначена в обвинувальному акті , з наступних обґрунтувань.
Згідно ч.4 ст.67 КК України - якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Відповідно до абзацу 2 п. 19 ППВСУ від 04.06.2010 року N 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" - якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК України, як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
А тому , оскільки повторність є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення , у якому обвинувачується ОСОБА_3 , тому суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання її як обставину, що його обтяжує.
Враховуючи те , що обвинувачений раніше судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів , скоїв новий злочин у період умовно-дострокового звільнення, у вчиненні якого не визнав провину , суд вважає, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства та необхідно обрати покарання у вигляді обмеження волі у межах санкції ч. 2 ст.185 КК України, що цілком відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
У зв"язку з тим , що обвинувачений ОСОБА_3 був раніше судимий 11.02.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності , на підставі ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2015 року звільнений від кримінального покарання умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 14 днів та вчинив новий злочин у період умовно-дострокового звільнення , а тому суд вважає за необхідне застосувати ст.71 КК України та приєднати частково до знов винесеного вироку невідбуту частину покарання за минулим вироком, а саме - 6 місяців обмеження волі.
Прокурор просить застосувати до обвинуваченого міру покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 2 місяці. Однак , суд з зазначеним погодитися не може з наступних обґрунтувань.
Згідно ч.4 ст.71 КК України - остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Тобто, обрана обвинуваченому міра покарання має бути більшою від невідбутої частини покарання за попереднім вироком , а саме - 2 років 4 місяців 14 днів обмеження волі.
Обвинуваченому ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню міра запобіжного заходу не обиралася, оскільки він утримується під вартою Ленінським районним судом м.Кіровограда по кримінальному провадженню №405/1151/17 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.1ст.185, ч.2 ст.186 КК України ( 2 том а.с.9-10).
На апеляційний період для забезпечення виконання вироку та доставки засудженого до апеляційного суду , суд вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов ОСОБА_5 до обвинуваченого щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 59000 грн.( з уточненням вказаної суми у дебатах ) та моральної шкоди у розмірі 10000 грн. суд вважає за необхідне задовольнити частково , виходячи з наступного.
Обвинувачений визнав пред'явлений до нього цивільний позов лише наполовину. Оскільки іншу частину , як він вважає , має відшкодовувати ОСОБА_7 .
Суд з зазначеним погодитися не може , виходячи з наступного.
Згідно п.8 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» N 3 від 31.03.89 року -у випадках, коли шкоду заподіяно спільними діями підсудного та іншої особи, кримінальну справу щодо якої було закрито з підстав, передбачених пп.2-10 ст.6 ( смерть особи ) , статтями 7 - 7-2, 9, 10 КПК України , суд покладає на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду в повному розмірі і роз'яснює цивільному позивачеві право пред'явити в порядку цивільного судочинства до особи, справу щодо якої закрито, позов про відшкодування шкоди солідарно із засудженим.
А тому ,суд покладає на обвинуваченого обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду в повному розмірі , оскільки у судовому засіданні було доведено викрадення обвинуваченим у ОСОБА_5 59 000 грн. 00 коп., тому позовна вимога щодо стягнення матеріальної шкоди у цьому розмірі підлягає задоволенню.
Також суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній собі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (заподіяння шкоди ушкодженням здоров'я ).
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 9 вказаної Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд погоджується з доводами позивача про заподіяння йому моральної шкоди , виходячи з наступних міркувань.
Обвинуваченим потерпілому , внаслідок викрадення коштів ,було заподіяно матеріальної шкоди. Внаслідок чого ОСОБА_5 нервував , мав докладати зусилля для нормалізації його звичного ритму життя . Не зміг провести ремонт в будинку, так як були викрадені кошти , які він збирав саме з цією метою тривалий час. Повторний збір коштів займе для нього значний час.
Суд враховує характер немайнових втрат, характер і обсяг страждань позивача, засади розумності, виваженості та справедливості, та приходить до висновку про необхідність задоволення моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.00 коп.
Керуючись ст.ст.370-371,373-374 КПК України суд, -
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді двох років обмеження волі, застосувавши ст.71 КК України до знов винесеного вироку частково приєднати невідбуту міру покарання, обрану за вироком Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2011 року, а саме - 6 місяців обмеження волі , і остаточно обрати покарання у вигляді обмеження волі строком - два роки шість місяців .
До набрання вироком чинності обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою .
Початок строку відбуття міри покарання рахувати з моменту взяття ОСОБА_3 під варту - 30.10.2017 року .
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заподіяні злочином матеріальні збитки у розмірі 59 000 гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень 00 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору. Роз'яснити іншим учасникам судового провадження , що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя: (підпис)
З оригіналом вірно.
Суддя Олександрівського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1