Справа № 392/1614/17
Провадження № 2/392/1080/17
23 жовтня 2017 року м. Мала Виска
Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кратко Д.М., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, шляхом визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів, -
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідача.
В позовній заяві позивач, серед іншого, просить суд:
- визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 409 від 22 березня 2017 року, укладений між ним, ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» на його, ОСОБА_2, користь суму первинного внеску за Договором фінансового лізингу № 409 від 22 березня 2017 року в розмірі 36750,00 грн., суму інфляційний витрат в розмірі 619,10 грн., суму комісії за банківський переказ в розмірі 367,50 грн., та з урахуванням приписів частини 3 статті 230 ЦК України, тобто у подвійному розмірі (36750,00 грн. + 619,10 грн. + 367,50 грн) х 2, всього грошову суму в розмірі 75473,20 грн. (сімдесят п»ять тисяч чотириста сімдесят три гривні 20 коп.).
Ухвалою від 23 жовтня 2017 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Разом із позовною заявою до суду була подана заява про забезпечення позову від 20 жовтня 2017 року.
Згідно частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» серед іншого зазначається, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження.
В заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах грошової суми позову - 75473,20 рн. (сімдесят п»ять тисяч чотириста сімдесят три гривні 20 коп.), що знаходяться на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ: 40481805) - номер рахунку: № 26007532869 відкритому у АТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначається, що позивачем при укладанні Договору фінансового лізингу № 409 від 22 березня 2017 року було сплачено на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» значні грошові кошти.
Представники ТОВ «Єврокар Україна» на даний час не виходять з ним на зв»язок, між ними відсутня домовленість про добровільне повернення коштів. Окрім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна велика кількість ухвал про відкриття проваджень за позовами до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання лізингових угод недійсними та стягненя коштів, та рішень щодо стягнення коштів з ТОВ «Єврокар Україна». Позивач зазначає, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, враховуючи зміст позовних вимог та предмет позову суддя вважає, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Згідно частини 3 статті 151 ЦПК України - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частина 3 статті 152 ЦПК України передбачає, що види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до пункту 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені.
Як вбачається з позовної заяви позивач серед іншого просить суд стягнути з відповідача на його користь грошову суму в розмірі 35750,00 грн.. сплачені ним на виконання умов Договору фінансового лізингу.
Частина перша статті 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, обов'язки доказування і подання доказів покладається на сторони (ст. 60 ЦПК України), тому суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.
Із всіх доказів, що висвітлюють події, за яких позивач сплатив 22 березня 2017 року згідно квитанції грошові кошти в сумі 36750,00 грн. вбачається, що у відповідача можливо у майбутньому може виникнути обов»язок щодо повернення грошової суми в розмірі 36750,00 грн. та інших грошових сум і такі обставини остаточно підлягають доказуванню у судовому засіданні.
Суд вважає, що в заяві про забезпечення позову та доданих до неї документів, якими є лише квитанція про сплату судового збору, за розгляд заяви про забезпечення позову, позивачем не надано доказів того, що у відповідача може бути відсутні майно, зокрема - грошові кошти, при цьому жодних доказів того, що до ТОВ «Єврокар Україна» пред»являють позовні вимоги інші позивачі суду не надано, а суд, з власної ініціативи не має права збирати докази. Крім того позивач в заяві про забезпечення позову не зазначає, яким чином невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити виконання рішення суду або зробити неможливим його виконання.
З наведених вище підстав суддя вважає за необхідне, відмовити позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову.
Роз»яснити позивачу, що відмова в задоволенні цієї заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 151-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову від 20 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, шляхом визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів - відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Кіровоградської області через Маловисківський районний суд Кіровоградської області протягом п'яти днів з дня проголошення. Сторона, яка не була присутня при проголошенні ухвали може її оскаржити протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя Д.М. Кратко