Справа № 351/193/17
Провадження № 22-ц/779/1533/2017
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р.
Суддя-доповідач Малєєв
23 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого - Малєєва А.Ю.,
суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,
секретаря - Капущак С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Борщівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Борщівська сільська рада про визнання договору дарування недійсним, -
01.02.2017 пред'явлено до Борщівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно (т. 1 а.с. 38).
05.05.2017 пред'явлено позов до ОСОБА_1, третя особа -Борщівська сільська рада, про визнання договору дарування недійсним (т. 1 а.с. 154).
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2017 року вищевказані позови об'єднано в одне провадження (а.с. 60, т. 1).
Позовні вимоги щодо визнання права власності на майно обґрунтовано тим, що житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою вул. Галана, 37 в с. Хлібичин, Снятинського району, належав на праві приватної власності матері її чоловіка - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння.
20.02.2011 ОСОБА_3 померла, посвідчивши 20.06.2000 заповіт, відповідно до якого спадкоємцем всього належного їй на праві власності майна став її син - чоловік позивачки - ОСОБА_4.
На час смерті ОСОБА_3 разом з нею проживали та були зареєстровані: її син ОСОБА_4 та позивачка.
Після її смерті ОСОБА_4 звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини. Йому було відмовлено в оформленні спадщини.
У вересні 2011 ОСОБА_4 звернувся до Снятинського районного суду із позовною заявою про встановлення права власності на спадкове майно. Рішенням Снятинського районного суду від 08.11.2011 позов задоволено: визнано за ОСОБА_4 право власності на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. Дане право власності зареєстроване у Коломийському МБТІ.
13.01.2016 її ОСОБА_4 помер, залишивши заповіт, відповідно до якого спадкоємцем його майна є позивачка - його дружина. Інших спадкоємців немає.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.09.2016 скасовано рішення Снятинського районного суду від 08.11.2011 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав незалучення до участі у справі ОСОБА_1.
Відповідач ОСОБА_1 стверджує, що має право на частку в спірному будинковолодінні на підставі договору дарування від 27.03.1982, відповідно до якого його баба ОСОБА_5 подарувала йому 2/3 частини житлового будинку, а саме: кімнату розміром 4,5х4м, кімнату 4х4м та половину сараю, половину хліву. Однак, даний договір не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Крім того, на час укладання договору дарування, тип двору даного будинковолодіння - колгоспний. Документом, який підтверджував право власності ОСОБА_5 на частину в будинковолодінні була довідка про право власності колгоспного двору. ОСОБА_6 даної довідки ОСОБА_5 належить частина будинку - 12 кв. м жилої площі, інформації про належність їй будь-яких господарських будівель немає. Крім того, в довідці вказано, що правління колгоспу постановою № 2 від 20.03.1982 надає ОСОБА_5 в користування земельну ділянку площею 500 кв. м, на якій знаходиться будинок. В даній довідці також вказано, що членом колгоспного двору, який дає згоду на відчуження є ОСОБА_7 - син ОСОБА_5 та батько її чоловіка, який на той час не проживав та не був прописаний в житловому будинку по вул. Галана, 37 в с. Хлібичин. Вважає, що дана довідка сфальсифікована, видана заднім числом - 18.02.1982 та не стосується спірного житлового будинку, оскільки містить в собі інформацію датовану пізніше, чим сама довідка. Таким чином, довідка сільської ради суперечить договору дарування, а також ОСОБА_5 не могла подарувати ОСОБА_1 дві кімнати загальною площею 34 кв. м, оскільки не мала їх у власності. ОСОБА_6 записів в погосподарських книгах за 1981-1982 за ОСОБА_5 рахувалася площа в житловому будинку 12 кв. м. Згідно записів в погосподарських книгах за 1981-1982 за ОСОБА_3 рахувалася площа в житловому будинку 39 кв. м від загальної площі 51 кв. м, головою колгоспного двору була ОСОБА_3. Відповідач ОСОБА_1 після повернення з рядів радянської армії в 1981 влаштувався на роботу в смт. Заболотів Снятинського району, а в 1983 році виписався з с. Хлібичин Снятинського району та прописався в смт. Заболотів, де зареєстрований та проживає по даний час. 27.03.1982 в Борщівській сільській раді було укладено два договори дарування: ОСОБА_5 подарувала частину житлового будинку ОСОБА_1, що в с. Хлібичин Снятинського району, та ОСОБА_7 подарував своїй матері житловий будинок площею 20 кв. м, який також знаходиться в с. Хлібичин Снятинського району. Однак, фактичної передачі майна не відбулося, оскільки ОСОБА_5 не мала у своїй власності того майна, яке вказано в договорі дарування, а саме: 2/3 частин жилого будинку, тобто дві кімнати загальною площею 34 кв. м.. Таким чином, даний договір слід вважати таким, що не був укладений.
Станом на 01.07.1990 та станом на 15.04.1991 відповідач ОСОБА_1 не проживав та не був зареєстрований за адресою Галана, 37 в с. Хлібичин Снятинського району. Таким чином, він не є спадкоємцем по заповіту, не є членом колгоспного двору (виписаний з даного будинку в 1983 ), фактично спадщину не прийняв та права на обов'язкову частку у спадщині не має, а тому він не може претендувати на даний житловий будинок.
Просила визнати за нею право власності на житловий будинок по вул. Галана, 37 в с. Хлібичин Снятинського району.
Позовні вимоги щодо визнання договору дарування недійсним обґрунтовано тим, що про існування даного договору ні її покійна свекруха, ні її чоловік, ні вона нічого не знали.
Вважає, що договір дарування, укладений в Борщівській сільській раді 27.03.1982, згідно якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 2/3 частини житлового будинку в с. Хлібичин, а саме: одну кімнату розміром 4,5х4 м і другу 4х4м, половину сараю та половину хліву слід визнати недійсним, у зв'язку з тим, що він укладений з грубим порушенням чинного законодавства.
Мотивує тим, що у договорі не вказано місцезнаходження майна, яке дарується, а саме: не вказано найменування вулиці та номер будинку. Крім того, на час укладення договору тип двору - колгоспний і документом, який підтверджує право власності ОСОБА_5 на частину даного будинковолодіння та долучений під час оформлення договору дарування, є довідка Борщівської сільської ради від 18.02.1982 № 87. Відповідно до даної довідки згідно записів в погосподарській книзі № 573 ОСОБА_5 на праві особистої власності належить житловий будинок в с. Хлібичин розміром 12 кв. м. жилої площі та немає жодної інформації про належність їй будь-яких господарських будівель.
Крім того, з підстав, викладених у первісному позові, просила визнати недійсним договір дарування від 27.03.1982, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчений виконкомом Борщівської сільської ради, зареєстрований в Книзі для запису нотаріальних дій за №6.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що по вул. Галана, 37 в с. Хлібичин, Снятинського району Івано-Франківської області.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки 1806 грн. сплаченого судового збору.
Відповідач на вказане рішення подав апеляційну скаргу. Апелянт стверджує, що правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння у позивачки немає, оскільки на даний час триває розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Борщівської сільської ради, Снятинської районної ради та ОСОБА_2 щодо визнання частково недійсним рішень Борщівської сільської та Снятинської районної рад та визнання права власності на спадкове майно.
Апелянт ставить під сумнів правдивість свідчень позивачки, що технічного паспорта на будинковолодіння, станом на час коли він належав ОСОБА_5 та/чи ОСОБА_3 в неї немає, оскільки технічна документація була, а він був замовником даного акту; що позивачці, її свекрусі та її чоловікові не було відомо про існування договору дарування на 2/3 частини відповідачу по справі.
Зі слів апелянта, весь спірний будинок належав ОСОБА_8, оскільки саме нею відповідно до Плану забудови садиби від 05.05.1965 було побудовано будинок на старій садибі по вул. Сільська. с. Хлібичин, Снятинського району (зараз вул. Галана). А за Указом Президії Верховної ради СРСР «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» від 26.08.1948 та Постановою від 26.08.1948 підставою виникнення у громадян права власності на жилий будинок був сам факт збудування ними його.
Апелянт посилається на невідповідності в записах по господарських книг, на особливості регулювання державної реєстрації права власності на житлові станом на 1982 рік.
Вважає, що у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності ЗУ від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обдаровані, яким передано нерухоме майно, мають право на оформлення своїх прав шляхом звернення до відповідних органів для державної реєстрації, а законодавство на вчинення державної реєстрації будівель, споруд не обмежило обдарованого в часі на реєстрацію.
А щодо набувальної давності, стверджує, що її застосовувати в даній ситуації неможна, оскільки його матері ОСОБА_3 було відомо про його частку в будинковолодінні, яку відповідачу подарувала бабуся.
Також апелянт запевняє, що показання свідка ОСОБА_9 не відповідають дійсності, оскільки між ними неприязні відносини.
Просить скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційного суду представниця відповідача-апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_10 апеляцію підтримала з указаних у ній мотивів.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 заперечили апеляційну скаргу з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Представник Борщівської сільської ради в судове засідання не з'явився, Сільський голова ОСОБА_12 у заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника.
За наслідками розгляду апеляційний суд вважає необхідним апеляцію відхилити з таких міркувань.
ОСОБА_6 матеріалів справи, спір між сторонами по справі виник з приводу житлового будинку (далі - спірний будинок) з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані по вул. Галана, 37 в с. Хлібичин, Снятинського району, Івано-Франківської області (далі - спірне будинковолодіння), вартістю 180670 грн (а.с. Висновок про незалежну оцінку вартості майна на а.с. 35 т.1).
Листом Головного ТУ Юстиції в Івано-Франківській області позивачці ОСОБА_13 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину з причин відсутності документу власності на дане майно та оскільки даний будинок відноситься до колгоспного двору (а.с. 31 т.1), запропоновано звернутись з приводу визнання права власності на спірне будинковолодіння до суду.
ОСОБА_6 Свідоцтва про право особистої власності від 09.03.1989 (а.с. 15) та довідки № 77885 від 18.02.2011 Коломийського МБТІ (а.с.16) спірне будинковолодіння належало ОСОБА_3, яка померла 20.02.2011 (а.с. 10).
Спірний житловий будинок належав до суспільної групи «колгоспний двір», в якому станом на 15.04.1991 проживали та були зареєстровані ОСОБА_3, її син ОСОБА_4 (помер 13.01.2016, а.с. 11) та невістка - позивачка ОСОБА_2 (а.с. 33, свідоцтво про шлюб на а.с. 13 т.1).
Заповітом, посвідченим 20.06.2000, ОСОБА_3 все належне їй на праві власності майно заповіла на користь її сина - ОСОБА_4 (а.с. 12 т. 1).
ОСОБА_6 про державну реєстрацію від 08.08.2012 право приватної власності на спірне будинковолодіння зареєстроване за ОСОБА_4 (а.с. 18).
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.09.2016 право власності ОСОБА_4 на спірне будинковолодіння припинено (рішення на а.с. 19, ОСОБА_6 з реєстру на а.с. 49, 50).
ОСОБА_6 довідки Борщівської сільської ради від 18.02.1982 № 87 головою колгоспного двору була ОСОБА_5, якій на праві особистої власності належав житловий будинок в с. Хлібичин розміром 12 м. кв. жилої площі (а.с. 83).
ОСОБА_6 копії Договору дарування від 27.03.1982 ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_5 прийняла у дар належне останньому домоволодіння (без номеру), що в с. Хлібичин Снятинського району Івано-Франківської області (а.с. 24).
ОСОБА_6 копії Договору дарування від 27.03.1982 (далі - спірний договір) ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар належне останній домоволодіння (без номеру), що в с. Хлібичин Снятинського району Івано-Франківської області (а.с. 21 т. 1).
ОСОБА_6 Виписки з протоколу № 2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Шевченка від 20.03.1982 вирішено надати набувачу будинку (без номеру та адреси) ОСОБА_1 в користування земельну ділянку (а.с. 57).
ОСОБА_6 довідки Борщівської сільської ради від 25.01.2016 (а.с. 32 т.1) власником спірного житлового будинку був ОСОБА_4 (до настання смерті), а до складу сім'ї входить його дружина ОСОБА_2
Рішенням Борщівської сільської ради від 20.09.1988 № 31 (а.с. 60 т.1) вирішено про оформлення права власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки, в т.ч. спірного будинку - за ОСОБА_3 (а.с. 62).
Рішенням виконавчого комітету Снятинської районної ради від 12.10.1988 (а.с. 61 т.1) вирішено питання про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків,
ОСОБА_5 надано право на забудову житлового будинку в с. Хлібичин Снятинського району на земельній ділянці площею 0,34 га на підставі рішення Борщівської сільської ради № 8 від 28.04.1965.
В матеріалах справи містяться копії витягів з книг погосподарського обліку спірного будинковолодіння за 1980-1982 рр., 1983-1985 рр., 1986-1990 рр., 1991-1995 рр., 1996-2000 рр., 2001-2005 рр., 2006-2010 рр., 2011-2015 рр., 2016-2017 рр. (а.с. 78).
Під час ухвалення рішення суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок відносився до категорії «колгоспний двір», належав на праві власності ОСОБА_3, яка заповіла його своєму сину ОСОБА_4, а по його смерті успадкувала за заповітом ОСОБА_2 Договір дарування спірного будинку ОСОБА_5 (головою колгоспного двору) відповідачеві ОСОБА_1, який оспорено позивачкою, суд визначив як неукладений через недодержання істотних умов договору, а тому у цій вимозі відмовлено.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Сторони перебувають у родинних відносинах - відповідач є братом померлого чоловіка позивачки. ОСОБА_5 - бабця ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а ОСОБА_3 їх мати.
У справі є два документи щодо права власності на спірне будинковолодіння, з якими сторони пов'язують своє право: а) договір дарування від 27.03.1982, за яким ОСОБА_1 отримав у дар 2/3 житлового будинку від ОСОБА_5 (бабці); б) Свідоцтво про право власності від 09.03.1989 на ім'я ОСОБА_3, видане на підставі рішення від 12.10.1988, зареєстроване в Коломийському МБТІ 09.03.1989 за № 113.
Апеляційний суд погоджується із визначенням оспореного договору дарування неукладеним, у зв'язку з тим, що у ньому не вказано будинок (адреса), частина якого передається в дар. Це істотна умова, без якої договір не може вважатись укладеним за смислом ст. 153 ЦК УРСР, який діяв на той час.
Тому висновок суду, що договір відсутній як такий відповідає матеріалам справи і закону, який діяв на момент вчинення договору у 1982 році.
Натомість, Свідоцтво про право власності від 09.03.1989 на ім'я ОСОБА_3 є дійсним, власність за адресою с. Хлібичин Снятинського району Івано-Франківської області, вул. Галана, 37 було зареєстрована за нею у встановленому законом порядку. Інших чинних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння немає. За заповітом це майно перейшло до ОСОБА_4, а по його смерті - право на спадкування майна мала ОСОБА_2 відповідно до приписів ст. 1268 ЦК України.
Апелянт ставить під сумнів правдивість свідчень позивачки, що технічного паспорта на будинковолодіння, станом на час коли він належав ОСОБА_5 та/чи ОСОБА_3 в неї немає, оскільки технічна документація була, а він був замовником даного акту; що позивачці, її свекрусі та її чоловікові не було відомо про існування договору дарування на 2/3 частини відповідачу по справі. Проте докази цього у матеріалах справи відсутні. Слід відхилити також і доводи апелянта щодо належності будинку ОСОБА_5 на підставі Плану забудови садиби від 05.05.1965, оскільки даний план не є правовстановлюючим актом, а тільки дозвільною документацією.
Зі слів апелянта, весь спірний будинок належав ОСОБА_8, оскільки саме нею відповідно було побудовано будинок на старій садибі по вул. Сільська. с. Хлібичин, Снятинського району (зараз вул. Галана). А за Указом Президії Верховної ради СРСР «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» від 26.08.1948 та Постановою від 26.08.1948 підставою виникнення у громадян права власності на жилий будинок був сам факт збудування ними його.
Заперечення апелянта про те, що для набуття права власності за договором дарування не потрібно було реєструвати будинок не має значення для вирішення цієї справи, оскільки сам договір не був укладеним відповідно до законодавства України.
Суд не бере до уваги заперечення апелянта щодо набувальної давності з тих мотивів, що ОСОБА_3 було відомо про частку відповідача у спірному будинковолодінні, оскільки такі твердження доказами не підтверджено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляцію належить відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Ю. Малєєв
Судді: В.А. Девляшевський
ОСОБА_14