27.10.2017 Справа №607/11374/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017210220000126 від 25 липня 2017 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, номера обслуги 5 гармати 2 гаубичного артилерійського взводу 7 гаубичної артилерійської батареї 3 гаубичного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) солдата, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
та прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
Солдат військової служби за контрактом - обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , (крім строкової служби), діючи всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині, умисно в умовах особливого періоду, без поважних причин та за відсутності дозволу відповідного командування військової частини НОМЕР_2 , не з'явився о 08.30 год. 07 липня 2017 року на службу до розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та не виконував службові обов'язки.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченогго ч.4 ст.407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та вказав, що він був призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України та 07 липня 2017 року о 08.30 год. без поважних причин не з'явився у розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , службових обов'язків не виконував. Зазначив що у вчиненому щиро розкаюється та просить суд не карати та не позбавляти волі. Також, обвинувачений ОСОБА_3 , просить застосувати до нього ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році", так як він брав безпосередню участь у АТО, про що подав письмову заяву та представив відповідну довідку військової частини ПП НОМЕР_1 .
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині 2 статті 407 КК України - військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який є несудимим, позитивно характеризується за місцем проживання та військової служби, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про застосування до нього ст. 2 ЗУ " Про амністію у 2016 році", яку в судовому засіданні підтримав. Просить застосувати до нього ЗУ " Про амністію у 2016 році", оскільки він брав безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичній операції у період її проведення.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому не заперечив щодо задоволення заяви та застосування до обвинуваченого ст. 2 ЗУ «Про амністію у 2016 році».
Згідно довідки № 698 від 27.10.2017 року військової частина польова пошта НОМЕР_1 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданої ОСОБА_3 , він дійсно у період з 25 грудня 2016 року по 09 березня 2017 року та з 29 березня 2017 року по 28 червня 2017 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичній операції. Вказана довідка видана на підставі витягів з наказів командира ОТУ «Луганськ» № 364 від 25.12.2016 року та № 69 від 09.03.2017 року, № 90 від 29.03.2017 року, № 181 від 28.06.2017 року і є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону. 07.09.2017 року набрав чинності Закон України №1810-VIIІ від 22.12.2016 року "Про амністію у 2016році".
Статтею 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно яких не набрали законної сили : а саме, п.д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Статтею 2 Закону України "Про амністію у 2016 році" передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).
Згідно ст. 10 Закону України "Про амністію у 2016 році", питання про застосування амністії вирішує суд, зокрема за ініціативою обвинуваченого.
Як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію, засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).
Із довідки № 698 від 27.10.2017 року військової частина польова пошта НОМЕР_1 обвинувачений ОСОБА_3 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, відповідно на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія ЗУ "Про амністію у 2016 році".
У зв'язку із вищенаведеним, суд вважає, що заява ОСОБА_3 про застосування до нього ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році" підлягає до задоволення та його слід звільнити від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році".
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Заяву ОСОБА_3 про застосування до нього ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році" - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддяОСОБА_1