ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.10.2017Справа №910/9064/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМАРІН-ГЛОУ"
про стягнення 18 589 868,88 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін:
від позивача - Решитова Е.В. - за довіреністю №2-396 від 28.12.2016 року;
від відповідача - Мандригеля Р.С. - за довіреністю №2 від 10.07.2017 року.
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМАРІН-ГЛОУ" про стягнення 18 589 868,88 грн., з яких: 10 067 768,05 грн. основний борг, 6 154 850,60 грн. пеня, 2 367 250,23 грн. штраф.
Позовні вимоги ПАТ "Укртрансгаз" обґрунтовує тим, що на виконання укладеного сторонами договору підряду №25КБ від 13.11.2012 сплатило на користь ТОВ "Аквамарін-Глоу" аванс, частина якого не була використана останнім. Враховуючи те, що строк дії вказаного договору, передбачений для виконання відповідачем його обов'язків підрядника, - сплив, позивач вважав, що невикористані грошові кошти відповідач утримує без належних правових підстав та, зважаючи на приписи ст. 1212 ЦК України, повинен повернути їх позивачу.
16.08.2017 представник позивача подав через загальний відділ діловодства суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, а саме просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМАРІН-ГЛОУ" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" суму заборгованості у розмірі 10 313 469, 96 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 042 781, 91 грн., пеню у розмірі 6 121 032,74 грн., штраф у розмірі 2 367 250,23 грн.
Суд задовольнив клопотання позивача частково в частині вимоги про збільшення заборгованості у розмірі 10 313 469,96 грн., пені в розмірі 6 121 032,74 грн., штрафу в розмірі 2 367 250,23 грн. та прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду в цій частині. Отже має місце нова ціна позову, відповідно до ст. 55 ГПК України.
В частині вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 042 781, 91 грн., суд не прийняв її до розгляду, оскільки остання не була заявлена при поданні позову, а відтак вказана вимога змінює одночасно і підстави і предмет позову. Фактично це нова вимога, а позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 042 781, 91 грн. з окремим позовом.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зокрема послався на безпідставність застосування положень ст. 1212 ЦК України, оскільки між сторонами виникли договірні відносини та зазначив, що у даному випадку набуття майна однією із сторін зобов'язання відбулось за рахунок іншої сторони в порядку виконання вказаного договору підряду та не є безпідставним.
Також відповідач заявив про застосування на підставі ст.ст. 258, 261, 267 ЦК України строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу, та у зв'язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.11.2012 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК"; надалі по тексту - ПАТ "Укртрансгаз", Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАМАРІН-ГЛОУ" (надалі по тексту - підрядник, ТОВ "АКВАМАРІН-ГЛОУ") укладено договір підряду №25КБ (надалі по тексту - Договір) на виконання комплексу робіт по будівництву "ВОЛЗ Боярка- Бердичів".
Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник (Відповідач) зобов'язався виконати комплекс робіт по будівництву "ВОЛЗ Боярка - Бердичів", а саме:
- розробити графік виконання основних заходів і робіт;
- відкоригувати робочу документацію і погодити її з зацікавленими організаціями в установленому законодавством порядку;
- отримати дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт від державних установ та експлуатуючих організацій;
- розробити і затвердити у Замовника проект виконання будівельно-монтажних робіт;
- виконати будівельно-монтажні роботи відповідно до погодженої документації та затвердженого проекту(ів) виконання робіт;
- поставити обладнання і матеріали згідно із специфікаціями;
- виконати обов'язки, зазначені в п. 6.2. Розділу 6 Договору.
Замовник (позивач), у свою чергу, зобов'язувався надати Підряднику фронт робіт, передати затверджену частину проектної документації та вихідні дані, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт, сплатити вартість виконаних робіт та послуг Підрядником, передбачену п. 1.2. Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість по Договору з ПДВ відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1) складає 33 817 860,43 грн. Договором передбачений аванс у розмірі 30% вартості по Договору (п. 3.2 Договору). Аванс використовується Підрядником на придбання обладнання, матеріалів та на інші витрати, необхідні для початку виконання зобов'язань по Договору (п. 3.3 Договору).
Згідно з п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Договору в редакції додаткової угоди №2 до Договору підряду 25КБ від 13.11.2012 початок виконання робіт - з моменту підписання Договору та відповідно до план-графіку виконання робіт (додаток № 5 до Договору); поставка обладнання здійснюється згідно з план-графіком виконання робіт (додаток № 5 до Договору); виконання зобов'язань, будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт - по 31.12.2014. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2014 p., а в частині виконання сторонами зобов'язань щодо розрахунків - до їх повного виконання.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору (п.3.2.) позивачем сплачено на користь відповідача авансовий платіж в розмірі 10 145 358,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №1270 від 15.03.2013 на суму 2 397 552,83 грн., №2394 від 18.05.2013 року на суму 7 747 805,30 грн. В призначенні платежу вказаних платіжних доручень чітко вказано: «оплата авансу згідно договору № 25 КБ від 13.11.2012р.».
Відповідно до п. 3.2. Договору, сума авансу у розмірі 10 145 358,13 грн. відповідає 30% суми договору (33 817 860,43 грн. - згідно п. 3.1. Договору).
При цьому, суд вказує, що збільшуючи позовні вимоги в частині суми основного боргу (10 313 469,96 грн.) Позивач також посилається на інші платіжні доручення №507 від 29.01.2014 на суму 100 000,00 грн. та №547 від 30.01.2014р. на суму 68 111,83 грн. при цьому вказуючи, що вказана сума грошових коштів також була сплачена Позивачем, як аванс згідно договору №25 КБ від 13.11.2012.
Суд критично ставиться до вказаних тверджень, оскільки, згідно призначення платежу зазначеного у вищезгаданих платіжних дорученнях №507 та №547, грошові кошти у розмірі 168 111,83 грн. були сплачені Позивачем за «БМР (будівельно-монтажні роботи) по об'єкту ВОЛЗ Боярка-Бердичів зг. рахунок-фактура №00002 від 24.01.2014р. по договору № 25 КБ від 23.11.2012р.».
Отже, грошові кошти у розмірі 168 111,83 грн. сплачені позивачем платіжними дорученнями № 507 від 29.01.2014р. та № 547 від 30.01.2014р., не є авансовим платежем в розумінні п. 3.2. договору підряду № 25КБ від 13.11.2012р.
Судом також встановлено, що Відповідач, в свою чергу, частково виконав свої зобов'язання за договором підряду №25КБ від 13.11.2012, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 25.12.2013 на суму 258 633,59 грн.
Позивач не заперечив щодо факту виконання відповідачем робіт за актом №1 від 25.12.2013 на суму 258 633,59 грн., лише зазначив, що форма акту приймання-передачі не відповідає типовій формі ДСТУ.
Суд визнає за належний доказ на підтвердження факту виконання відповідачем робіт за договором на суму 258 633,59 грн. акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 25.12.2013. Вказаний акт підписаний представниками сторін (Замовником та Виконавцем), скріплений печатками господарюючих суб'єктів позивача та відповідача, при цьому позивач посилається лише на форму акта, не заперечуючи факту виконання робіт.
Також, судом встановлено, що 26 листопада 2015 року Позивач направив на адресу Відповідача заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №2487/19-01.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що Позивач підтверджує виконання Відповідачем робіт на суму 12 931,68 грн., внаслідок чого зменшує у своєму бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість Відповідача по договору підряду № 25 КБ від 13.11.2012р. на суму 12 931,68 грн. з посиланням на п. 3.5 Договору.
Відповідно до п. 3.5 Договору за рішенням замовника платіж (або частина платежу) за виконанні роботи може бути зарахований в рахунок погашення дебіторської заборгованості або на створення кредиторської заборгованості Замовника.
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.
Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.
Відтак, зобов'язання Відповідача перед Позивачем по погашенню боргу за договором №25КБ від 13.11.2012 є припиненими на суму 12 931,68 грн.
Таким чином, зважаючи на документальне підтвердження виконання робіт по договору підряду № 25 КБ від 13.11.2012р., а саме на суму 258 633,59 грн. (Акт № 1 здачі-приймання робіт), суму 12 931,68 грн. (заява про зарахування зустрічних вимог № 2487/19-01 від 26.11.2015р., а також враховуючи те, що грошові кошти сплачені платіжними дорученнями № 507 від 29.01.2014р. та № 547 від 30.01.2014р. у розмірі 168 111,83 грн. не є авансом, заявлена Позивачем сума основного боргу у розмірі 10 313 469,96 грн. є необґрунтованою.
По суті розгляду справи, виходячи з підстав заявленого позову, а також того, що позивач вважає, що сплачені ним на користь ТОВ "Аквамарін-Глоу" грошові кошти, в якості авансу, які не були використані підрядником (відповідачем), є безпідставно ним набутими, а тому просить стягнути їх відповідно до ст. 1212 ЦК України, суд вказує, наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, згідно з частиною 1 ст. 1212 ЦК України виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення передбачає одночасне настання таких умов:
- набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;
- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.
У ч. 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що зобов'язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.
Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним (аналогічної правової позиції притримується Верховний суд України у постанові від 02.10.2013 року №6-88цс13).
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дії замовника (позивача), а саме - сплата авансу, свідчать про виконання ним умов договору підряду № 25КБ від 13.11.2012. Крім того, позивач звертався до відповідача з претензіями №1 (вих. № 01/19-1627) від 06.10.2014 та №2 (вих. № 0068/19-01) від 15.01.2016, в яких вимагав повернути не використаний аванс та сплатити штрафні санкції, проте, не зазначав про односторонню відмову від договору, пов'язану із невиконанням відповідачем його обов'язків за договором.
Позивач також не надав суду доказів того, що договір підряду № 25КБ від 13.11.2012 був розірваний сторонами або визнаний недійсним у судовому порядку, відтак, позивач не довів, що правова підстава набуття відповідачем спірних грошових коштів - відпала.
Оскільки між сторонами у справі, було укладено Договір, а спірні кошти сплачено на виконання Договору, який недійсним не визнано, то такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК як безпідставне збагачення (аналогічної праової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 07.06.2017 року №3-189гс17).
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.
Посилання позивача на закінчення строку дії договору підряду № 25КБ від 13.11.2012 в частині виконання відповідачем його обов'язків підрядника, суд відхиляє та вказує, що за загальним правилом зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України), ці підстави наведено у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Із системного аналізу зазначених норм слідує, що закон не передбачає такої підстави для припинення невиконаного зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, де наведено аналіз кореспондуючих прав та обов'язків у сторін, тобто зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Отже, закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2017 у справі № 905/3178/15).
За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов'язального права, зокрема, положеннями глави 61 "Підряд" ЦК України, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог, при цьому відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - договору підряду № 25КБ від 13.11.2012. Про вказане також свідчать заявлені ПАТ "Укртрансгаз" позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, які позивач нараховує відповідачу на підставі того ж договору підряду.
Відтак, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 р. у справі № 923/1233/15, постановах Вищого господарського суду України від 10.01.2017 р. у справі № 910/10029/16, від 04.07.2017 у справі № 925/1361/16).
З урахуванням викладеного, вимоги ПАТ "Укртрансгаз" про стягнення з ТОВ "Аквамарін-Глоу" грошових коштів у сумі 10 313 469,96 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України є неправомірними та задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 10 313 469,96 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, в задоволенні якої судом відмовлено.
Всі інші доводи сторін щодо виконання чи неналежного виконання договору підряду № 25КБ від 13.11.2012, суд не приймає до уваги, оскільки спір розглядається в межах заявлених позивачем підстав (обставин та норм закону, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) та предмету позову (матеріально-правових вимог).
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Судом встановлено, що підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "Укртрансгаз" - відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та не застосовує положення законодавства щодо позовної давності.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 27.10.2017
Суддя І.І. Борисенко