26.10.2017 Справа № 920/295/17
За позовом Охтирської міської ради Сумської області, м. Охтирка, Сумська область,
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
м. Охтирка, Сумська область,
про стягнення 10 051 грн. 80 коп.,
Суддя Котельницька В.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Божко Л.В. (довіреність від 29.12.2016 № 01-13/4667),
від відповідача: не прибув
при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.
Суть спору: позивач відповідно до вимог поданої до господарського суду позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 10051,80 грн. заборгованості за договором № 08/2013 від 30.04.2013 про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Охтирка, укладеного між сторонами даного спору, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
Відповідач подав заперечення, в яких зазначав, що 24.04.2013 на виконання умов договору від 30.04.2013 № 08/2013 ним було здійснено перший внесок в сумі 104,70 грн. Крім того, рішенням Охтирського міськрайонного суду від 19.12.2013 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, на якій має бути здійснене будівництво згідно умов вищезазначеного договору, передано іншій особі - ОСОБА_4, а тому, на думку відповідача, він не зобов'язаний виконувати умови договору від 30.04.2013 № 08/2013, оскільки у нього відсутнє право власності на дану земельну ділянку, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
12.05.2017 від представника позивача до господарського суду надійшли правові обґрунтування позовних вимог з огляду на надані відповідачем заперечення, де зазначено, що кошти в сумі 104,70 грн. були сплачені відповідачем 24.04.2013 на виконання умов договору № 05/2013 від 16.04.2013, а не по договору № 08/2013 від 30.04.2013. Крім того, представник позивача зазначав, що предметом договору №08/2013 від 30.04.2013 є внесок замовника об'єкту містобудування у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Охтирка при здійсненні замовником будівництва магазину з продажу продовольчих товарів за адресою: вул.Індустріальна, 81 в м. Охтирка, а не правовідносини, пов'язані з земельною ділянкою за цією ж адресою.
Ухвалою Господарського суду Сумської області суду від 18.05.2017 у справі №920/295/17 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було задоволено, а провадження у справі № 920/295/17 зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі № 920/372/17 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Охтирської міської ради, про розірвання договору.
06.10.2017 від представника позивача надійшло клопотання № 01-22/2788 від 29.09.2017 про поновлення провадження у справі № 920/295/17 у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, а саме - набрання законної сили рішенням суду у справі № 920/372/17 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Охтирської міської ради, про розірвання договору.
Судовою ухвалою від 10.10.2017 провадження у даній справі було поновлено та призначено судове засідання на 26.10.2017.
26.10.2017 від представника відповідача - адвоката Стеценка В.М. надійшло клопотання № 243 від 26.10.2017 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його прибуття у судове засідання, а також через хворобу відповідача.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Суд зауважує, що двомісячний строк, визначений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України для вирішення даного спору по суті вичерпано, незважаючи на те, що відповідач та його представник у судове засідання не прибули, у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи. Відтак, суд залишає без задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення присутнього представника, суд встановив:
30.04.2013 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Охтирською міською радою було укладено договір № 08/2013 про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Охтирка в розмірі 10051,80 грн. Договір укладено на підставі заяви про укладення договору про внесок забудовників об'єктів містобудування у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Охтирка у зв'язку з будівництвом магазину з продажу продовольчих товарів за адресою: м. Охтирка, вул. Індустріальна, 81, яка надійшла 24.04.2013 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Відповідно до пункту 1.1 договору предметом даного договору є внесок замовника об'єкту містобудування у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Охтирка при здійсненні замовником будівництва магазину з продажу продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно пункту 2.1 договору № 08/2013 замовник (позивач) зобов'язується перерахувати внесок на розвиток інфраструктури міста, обчислений відповідно до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Охтирка в сумі 10051,80 грн. з розстрочкою платежу з червня 2013 року по 23.04.2014.
Відповідно до пункту 5.2 договору всі спірні питання розглядаються у встановленому закон порядку.
Згідно пункту 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання замовником (позивачем) своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 6.2 договору термін перерахування коштів до 23.04.2014 року. Термін сплати не повинен перевищувати одного місяця (30 календарних днів) після здачі об'єкта в експлуатацію.
Пункт 7.2 договору передбачає, що одностороння зміна умов або одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Як зазначає позивач, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконує, коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста на рахунок позивача не перераховує.
У свою чергу, відповідач наголошує, що ним було сплачено перший внесок у розмірі 104 грн. 70 коп. 24.04.2013 згідно умов укладеного договору.
Однак суд зауважує, що наявними у справі матеріалами підтверджується, що вищевказана сума коштів була перерахована відповідачем позивачеві як кошти пайової участі у розвитку інфраструктури за договором № 05/2013 від 16.04.2013, а не на виконання умов спірного договору (відповідна банківська виписка долучена до матеріалів справи). Відтак, на виконання умов договору № 08/2013 відповідач ніяких коштів на сплачував, чим порушив його умови та положення законодавства, які регулюють правовідносини у сфері містобудування.
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до п. 4 ст. 1 даного Закону замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно із ст. 2 цього Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10 1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.
Матеріалами справи підтверджено, що саме відповідач є замовником будівництва магазину з продажу продовольчих товарів за адресою: вул. Індустріальна, 81, м. Охтирка Сумської області.
Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулюються питання пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Так, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина 1 статті 40). Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 2 статті 40). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40).
Відповідно до ч. 4 даної статті до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
Таким чином, суд зазначає, що законодавством на відповідача як на замовника будівництва покладено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладання з позивачем відповідного договору.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Частиною 6 статті 40 даного Закону визначено, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
За змістом положень ч. 8 ст. 40 даного Закону розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Відповідно до ч. 9 цієї ж статті договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Згідно з п. 11 зазначеної статті інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішенням Охтирської міської ради № 274-МР від 27.10.2011 був затверджений Порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Охтирка.
Пункт 1.3 даного Порядку передбачає, що внесок замовника у створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста полягає у перерахуванні замовником об'єкта будівництва до міського бюджету (цільового фонду) коштів для забезпечення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку, чинного на день укладання спірного договору, сума коштів, які замовник (відповідач) повинен перерахувати на розвиток інфраструктури міста на підставі договору про пайову участь для нежитлових будівель та споруд визначається в обсязі десять відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва по зведеному кошторисному розрахунку без урахування розділу «Податки, збори, обов'язкові платежі по податку на додану вартість» (згідно даних кошторисного розрахунку вартість будівництва склала 100,518 тис. грн.).
Договір, укладений між сторонами у справі на виконання положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Охтирка є чинним, будь-які зміни до нього внесені не були, що спростовує твердження відповідача відносно того, що на даний час право власності на земельну ділянку, на якій планувалось розпочати будівництво магазину, належить колишній дружині відповідача, а відтак, відповідач на має зобов'язань щодо сплати коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста через нездійснення будівництва. Відсутність права власності на земельну ділянку за вказаною адресою не впливає та не позбавляє відповідача обов'язку виконання умов договору, укладеного між сторонами.
До того ж, рішенням Господарського суду Сумської області від 29.06.2017 у справі № 920/372/17 було відмовлено в позові ФОП ОСОБА_2 до Охтирської міської ради про розірвання договору про пайову участь замовника у розвиток інфраструктури міста Охтирка № 08/2013 від 30.04.2013, рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судом про дослідженні всіх обставин справи було встановлено, що відповідач має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем, яке виникло на підставі договору, який, у свою чергу, є чинним. Доказів протилежного відповідачем суду не надано. Заперечення відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та аналізом чинного законодавства в сфері містобудування. Відтак, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача, а тому задовольняє їх у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (42700, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Охтирської міської ради (42700, Сумська область, м.Охтирка, вул. Незалежності, 11, код ЄДРПОУ 36467402, рахунок для зарахування коштів до місцевого бюджету: одержувач: Охтирське УК/м.Охтирка/24170000; код одержувача: 37981563; банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області; МФО: 837013; рахунок: 31516921700006; призначення платежу: кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста) заборгованість за договором № 08/2013 від 30.04.2013 про пайову участь замовника у розвиток інфраструктури міста Охтирка в розмірі 10051 грн. 80 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.10.2017.
Суддя В.Л.Котельницька