61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
19.10.2017 Справа №904/6149/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув матеріали за позовом ОСОБА_1, м.Дніпро, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ-ПРО", м.Дніпро, ЄДРПОУ 38752849,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО", м.Донецьк, ЄДРПОУ 38836420,
про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився, -
ОСОБА_1, м.Дніпро, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 28.04.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ-ПРО", м.Дніпро, про визнання недійсним договору відступлення шляхом купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО" від 09 серпня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1290, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ-ПРО", та застосувати наслідки недійсності до вказаного договору.
26.05.2017р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі, позов прийнято до розгляду, розгляд призначено 13.06.2017р. та залучено до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО", про що винесено ухвалу суду.
У подальшому розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №904/6149/17 на 15 днів в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.
Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 08.08.2017р. матеріали справи №904/6149/17 за означеним позовом направлено для розгляду за виключною підсудністю до господарського суду Донецької області на підставі ст.ст.16, 17 Господарського процесуального кодексу України.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №904/6149/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 23.08.2017р. прийнято справу №904/6149/17 до свого провадження та призначено судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що при укладенні спірного договору його навмисно, цілеспрямовано введено в оману щодо фактів, які впливають на укладання правочину, оскаржуваний договір не породжує ті правові наслідки, на які розраховував позивач під час його укладання.
На підтвердження наведених обставин позивач надав у копіях: дублікат договору відступлення шляхом купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО" від 09.08.2013р., рішень господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/4837/15, від 04.07.2016р. у справі №904/7414/15, від 23.11.2016р. у справі №904/8866/16.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ч.ч.2, 3 ст.202, ч.ч.1, 3 ст.207, 208 Господарського кодексу України, ч.1 ст.215, 216, 230, 236, 258 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.
19.10.2017р. на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 17.10.2017р. адвоката Васіної Л.А. про відкладення розгляду справи на іншу більш пізню дату та продовження строку розгляду вказаної справи на п'ятнадцять днів, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для збирання та надання суду додаткових доказів по справі.
Представник позивача 19.10.2017р. у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився, витребувані судом документи не надав.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, стосовно клопотання б/н від 17.10.2017р. адвоката Васіної Л.А. про відкладення розгляду справи на іншу більш пізню дату та продовження строку розгляду вказаної справи на п'ятнадцять днів.
За визначенням ст.28 Господарського процесуального кодексу України процесуальне представництво з ведення справи громадянина у господарському суді може проводитись особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
В силу приписів приведеної норми господарського процесуального законодавства та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво в господарському суді можуть здійснювати адвокати.
Як зазначено у п.1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. (зі змінами та доповненнями), відповідно до частин п'ятої, шостої ст.28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги.
Проте, нотаріально посвідченої довіреності, як і відповідного ордеру, у підтвердження повноважень адвоката Васіної Л.А. на представництво інтересів ОСОБА_1, суду не надано.
З огляду на таке, означене вище клопотання підлягає залишенню судом без розгляду, оскільки подано в інтересах позивача особою, чиї повноваження на представництво ОСОБА_1 у суді не підтверджено належним чином.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.
09.08.2013 року між громадянином України ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ-ПРО» (Покупець) укладено договір відступлення шляхом купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО".
Відповідно до розділу 1 договору, Продавець зобов'язується продати Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО", ідентифікаційний код 38836420, що належить Продавцю на праві власності, на підставі Статуту, розмір частки 50%, розмір частки в гривнях 31 680,00грн., вартість частки за договором 31 680,00грн. Статутний капітал - розмір 63 360,00грн.
За твердженнями позивача, співробітники відповідача на умовах чесного співробітництва та ведення бізнесу схилили його до укладення оспорюваного договору, при цьому фактично мали намір позбавити позивача підприємства та заволодіти майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО". Ніякої співпраці в діяльності означеного підприємства не відбулось, 18.09.2014р., без його участі, як директора товариства, що володіє часткою у розмірі 50%, на загальних зборах було збільшено статутний капітал товариства, проведено перерозподіл часток внаслідок чого, частка позивача склала 5% статутного капіталу, коли частка відповідача 95%, також позивача звільнено з посади директора товариства. Даний факт, за визначеннями заявника, підтверджується рішенням господарського суду Донецької області по справі №904/4837/15 від 17.03.2016р. В подальшому, реалізуючи свій намір на заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО" та ліквідацію підприємства, 17.03.2015р. рішенням зборів №1/2015 позивача виключено з учасників товариства, проведено перерозподіл часток у статутному капіталі на користь єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ-ПРО», були внесені відповідні зміни до статуту товариства. 20.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО» здійснило продаж нерухомого майна, після чого проведено термінові загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом №б/н від 06.04.2016р., та прийнято рішення про припинення останнього шляхом його ліквідації у добровільному порядку. Договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення загальних зборів від 17.03.2015р. та від 06.04.2016р. визнані недійсними, про що постановлено відповідні рішення господарським судом Дніпропетровської області. у справах №904/8866/16 та №904/7414/15. За висновками позивача, викладені обставини підтверджують факт, що укладаючи договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО» посадові особи відповідача мали мету на заволодіння майном підприємства та його банкрутства, навмисно, цілеспрямовано ввели позивача в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Укладаючи договір позивач був впевнений, що буде працювати з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ-ПРО», у той час як посадові особи відповідача мали умисел на заволодіння майном товариства та його ліквідацію, що ОСОБА_1, як власнику товариства, на момент укладання договору було невідомо, інакше б такий договір не було укладено.
Однак, за висновками суду, зазначені доводи не можуть свідчити про вчинення правочину під впливом обману та його недійсність.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Дослідив зміст спірного правочину, суд дійшов висновку, що в ньому зафіксовано узгодження всіх істотних умов такого договору.
При цьому, спірний договір підписаний обома сторонами і скріплений оригінальними печатками їх підприємств. Стосовно дійсності підпису та факту підписання зазначених документів уповноваженими особами зауважень не надано.
Зазначений факт, на думку суду, свідчить про узгодження всіх умов договору сторонами.
Враховуючи наведені норми закону та викладені обставини, вбачається вільне врегулювання відносин між відповідачем та позивачем щодо господарських операцій, які між ними повинні відбутись.
Пунктом 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів недійсними" наголошено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 Цивільного кодексу України. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Як слідує з вищевикладеного, позивач був обізнаний зі всіма істотними умовами договору відступлення шляхом купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО" від 09 серпня 2013 року, останній посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1290.
У п.8.4 договору зазначено про його укладання на підставі протоколу зборів учасників товариства за №09/08/123 від 09.08.2013р.
Доказів скасування або визнання даного протоколу недійсним суду не представлено.
Окрім того, п.8.2 договору сторони погодили таке: згідно ст.52 Закону України «Про господарські товариства», Покупець, тобто відповідач, зобов'язався реалізувати частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50% статутного капіталу товариства іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій капітал, що свідчить про покладення іншої мети під час вчинення правочину, ніж співробітництво позивача із відповідачем.
Рішення господарського суду, на які посилається позивач, не можуть бути розцінені судом, як доказ вчинення правочину під впливом оману, оскільки не встановлюють наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману, а також те, що за обставин, встановлених цими судовими актами, спірний договір не було б укладено.
Так, розглядаючи спір по суті заявлених вимог, керуючись приписами статей 203, 215, 230, 553, 554, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені судом обставини обізнаності позивача із умовами оспорюваного договору, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин сторін статті 230 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання даної угоди недійсною, як і похідної від неї вимоги про застосування наслідків недійсності до вказаного договору, не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на позивача у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ-ПРО", м.Дніпро, про визнання недійсним договору відступлення шляхом купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО" від 09 серпня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1290, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ-ПРО", та застосування наслідків недійсності до вказаного договору, відмовити.
2. У судовому засіданні 19.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
4. Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2017р.
Суддя О.В. Кротінова