номер провадження справи 17/96/17
25.10.2017 Справа № 908/1639/17
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут", 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 5 040,04 грн.
суддя Корсун Віталій Леонідович
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
10.08.17 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (далі ТОВ "Запоріжгаз Збут") з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) про стягнення 5 040,04 грн. заборгованості за договором від 01.01.16 № 11417SHTJNAH016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, з якої: 4 424,82 грн. основний борг, 348,14 грн. пені, 43,61 грн. 3 % річних та 223,47 грн. інфляційних втрат.
10.08.17 автоматизованою системою документообігу господарського суду визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 10.08.17 судом порушено провадження у справі № 908/1639/17, якій присвоєно № провадження 17/96/17. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 06.09.17.
Ухвалою від 06.09.17 судом розгляд справи відкладено на 03.10.17.
Ухвалою від 03.10.17 судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 25.10.17, розгляду справи відкладено на 25.10.17.
У засіданні суду 25.10.17, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України та не належне виконання відповідачем умов договору від 01.01.16 № 11417SHTJNAH016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу за період з січня 2016 р. по березень 2017 р. Згідно із доводами позивача, з урахуванням здійснених часткових оплат, заборгованість відповідача за договром складає 4 424,82 грн. Крім того, за порушення строків виконання основного зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України та п. 6.2.1 договору нараховано відповідачу 348,14 грн. пені, 43,61 грн. 3 % річних та 223,47 грн. інфляційних втрат. На підставі викладеного позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 4 424,82 грн. основного боргу, 348,14 грн. пені, 43,61 грн. 3 % річних та 223,47 грн. інфляційних втрат.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судові засідання за викликом жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. (…) За змістом (абз. 3) зазначеної ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Як вбачається з безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань роздрукованого з офіційного сайту Міністерства юстиції України (usr.minjust.gov.ua), який долучено судом до матеріалів справи № 908/1639/17, станом на час порушення провадження у цій справі місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1, що співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві.
З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи цієї справи господарським судом на адресу ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) направлялись екземпляри ухвал господарського суду Запорізької області від 10.08.17 (про порушення провадження у справі), від 06.09.17 (про відкладення розгляду справи) та від 03.10.17 (про продовження строку та відкладення) по справі № 908/1639/17.
Проте, ухвали від 10.08.17 та від 06.09.17 по справі № 908/3303/16 направлені на юридичну адресу відповідача були повернуті на адресу суду з відміткою відділення підприємства поштового зв'язку про причини такого повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, судом прийнято до уваги, що ухвала суду від 03.10.17 по даній справі направлена судом на адресу відповідача станом на дату та час судового засідання призначеного на 25.10.17 до суду від підприємства поштового зв'язку не повернулась із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Таким чином, відповідні процесуальні документи були надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд
01.01.16 між товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір № 11417SHTJNAH016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі газ), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем.
Відповідно до п. 3.2. договору, ціна газу становить 6730,00 грн. за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1346,00 грн., всього з ПДВ - 8076,00 грн.
За умовами п. 3.4. договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.
У пунктах 3.5., 3.6. договору закріплено, що місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
У відповідності із п. 4.2. договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період, та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (пп. 4.2.1 п. 4.2. договору).
У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (пп. 4.2.2. п. 4.2. договору).
Підпунктом 4.2.3. п. 4 договору визначено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за, місяцем постачання газу.
Згідно із п. 4.3. договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.
У відповідності із підпунктом 5.1.1. п. 5.1. договору, Постачальник має право отримувати від Споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів ПІ, IV Договору.
Додатковими угодами від 31.10.16, від 30.11.16, від 30.12.16 та від 30.01.17 до договору від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016 сторонами вносились зміни до умов договору.
Так, додатковою угодою від 31.10.16 внесено зміни до п. 3.2. договору та викладено його наступним чином: « 3.2. Ціна газу становить 7394,63 грн. за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1478,93 грн., всього з ПДВ - 8873,56 грн.». Згідно із п. 3 вказаної додаткової угоди, остання набирає чинності з моменту її підписання, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.11.16 та діє протягом строку дії договору.
Додатковою угодою від 30.11.16 п. 3.2. договору викладено наступним чином: « 3.2. Ціна газу з 01.11.16 по 30.11.16 становить 7394,6333 грн. за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1478,9267 грн., всього з ПДВ - 8873,56 грн., а з 01.12.16 становить 7644,6333 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1528,9267 грн., всього з ПДВ - 9 173,56 грн.». У відповідності з п. 3 вказаної додаткової угоди, остання набирає чинності з моменту її підписання, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.11.16 та діє протягом строку дії договору.
Додатковою угодою від 30.12.16 сторони домовились внести зміни у договір та викласти пункти 1.1., 1.2., 1.3., 11.1. в новій редакції:
«п.1.1. Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 р. природний (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.»;
«п.1.2. Річний плановий обсяг постачання газу на 2017 рік - до 2,4 тис. куб. м.»;
«п.1.3. планові обсяги постачання газу на 2017 рік, у тому числі по місяцях та кварталах: січень - 0,7; лютий - 0,7; березень - 02; з квітня по жовтень - 0,00; листопад - 0,2; грудень - 0,6».
«п.11.1. Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.».
Додатковою угодою від 30.01.17 п. 3.2. договору викладено в наступній редакції: « 3.2. Ціна газу з 01.02.17 становить 8753,50 грн. за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1750,70 грн., всього з ПДВ - 10504,20 грн. У відповідності з п. 3 вказаної додаткової угоди, остання набирає чинності з моменту її підписання, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.02.17 та діє протягом строку дії договору.
Станом на момент прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору зазначений вище договір є чинним. Доказів зворотнього матеріали справи не містять та представниками сторін до справи не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).
Вбачається, що у період з 31.01.16 по 31.01.17 включно сторонами за договором від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016 були оформлені та підписані без зауважень та заперечень акти приймання передачі природного газу від 31.01.16 № ЗЗП00001049 на суму 5 346,31 грн., від 29.02.16 № ЗЗП00003437 на суму 3109,26 грн., від 31.03.16 № ЗЗП00004923 на суму 1219,48 грн., від 31.05.16 № ЗЗП00001049 на суму 8,08 грн., від 31.12.16 № ЗЗП00014516 на суму 4 586,78 грн., від 31.01.17 № ЗЗП00001244 на суму 5 770,16 грн.
Крім того, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено акти приймання передачі природного газу за договором від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016 від 28.02.17 № ЗЗП00003314 на суму 6 239,50 грн. та від 31.03.17 № ЗЗП000004751 на суму 1070,83 грн., які складені та засвідчені підписом та печаткою однієї з сторін за договором - ТОВ "Запоріжгаз Збут", підпис іншою сторони - відповідача на вказаних актах відсутній.
Пунктом 2.9. договору закріплено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:
2.9.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
2.9.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі вмотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі. газу.
2.9.4. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
2.9.5. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, таки акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Як свідчить наявний в матеріалах цієї справи опис (засвідчений відбитком календарного штемпеля відділення УДППЗ «Укрпошта» м. Запоріжжя 35), акти приймання-передачі природного газу за договором від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016 за лютий 2017 р. № ЗЗП00003314 та за березень 2017 р. № ЗЗП000004751 були направлені на адресу відповідача 23.06.17.
Як вказував представник позивача в ході розгляду даної справи судом, відповідач підписаних актів приймання передачі природного газу за договором від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016 за лютий 2017 р. № ЗЗП00003314 та за березень 2017 р. № ЗЗП000004751 позивачу не повернув, письмової обґрунтованої відмови від їх підписання позивачу не надав.
Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять та сторонами станом на час прийняття рішення у даній справі суду не надано.
Отже, виходячи із умов договору від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016, а саме п. 2.9. договору, акти приймання-передачі природного газу від 28.02.17 № ЗЗП00003314 на суму 6 239,50 грн. та від 31.03.17 № ЗЗП000004751 на суму 1070,83 грн. вважаються підписаними Споживачем (ФОП ОСОБА_1), а обсяги спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
З огляду на викладене вище вбачається, що позивачем за період з січня по березень 2016 рр., за травень 2016 р. та з грудня 2016 р. по січень 2017 р. включно передано відповідачу природний газ на загальну суму 27 350,40 грн. (27 619,84 грн. = 5 346,31 грн. + 3109,26 грн. + 1219,48 грн. +8,08 грн. + 4 586,78 грн. + 5 770,16 грн. + 6239,50 грн. + 1070,83).
Як вже зазначалось вище, за умовами підпункту 4.2.3. п. 4 договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за, місяцем постачання газу.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За розрахунком боргу за договором від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016, який надано позивачем до матеріалів цієї справи, відповідачем фактично сплачено кошти в сумі 23 195,02 грн.
Наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать, що відповідачем на рахунок позивача перераховано кошти в загальній сумі 20 025,15 грн.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків (наданих суду, який підписано лише позивачем) кошти в сумі 3 169,87 грн. в бухгалтерському обліку за 11.02.16 рахуються як повернуті (кредит).
Таким чином, сума основного боргу за постачання газу за договором за спірний період складає 4 155,38 грн. (4 155,38 грн. = 27 350,40 грн. - сумі 23 195,02 грн.).
Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним 4 155,38 грн. суми заборгованості із постачання газу за договором від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016 за спірний період, або доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати, суд вважає, що позовна вимога про стягнення 4 155,38 грн. основного боргу з ФОП ОСОБА_1 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.
Крім того, із наданого розрахунку суми основного боргу за наведеним вище договором вбачається, що до останнього позивачем включено 269,44 грн. за 14.03.17, які необхідно оплатити згідно умов договору.
Судом встановлено, що 14.03.17 між сторонами по справі складено та підписано Акт про припинення та відключення газопостачання, згідно з яким 14.03.17 проведено припинення та відключення газопостачання за: «надання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання. Згідно із даним Актом, припинення та відключення газопостачання проведено шляхом демонтажу ввідного крану з встановленням заглушки і опломбовано пломбою № С23569340.
Позивачем на підтвердження здійснення витрат в сумі 269,44 грн. по припиненню та відключенню газопостачання відповідачу (споживачу) до матеріалів позовної заяви надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за № 000002903 від 14.03.17 до договору № 09-16-9431, згідно з яким ТОВ «Запоріжгаз Збут» прийнято від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» роботи (послуги) з припинення та відновлення газопостачання споживачам на загальну суму 876,35 грн.
Вбачається, що 25.05.17 позивачем платіжним дорученням від 25.05.17 № 820 на рахунок ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» перераховано кошти в сумі 876,35 грн. в якості оплати згідно акту № 000002903 від 14.03.17 до договору № 09-16-9431 від 01.11.16.
Згідно з реєстром до акту здачі-приймання робіт від 14.03.17 № 2903 до договору № 09-16-9431 від 01.11.16, вартість послуг з припинення газопостачання ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, з установкою про глушки та опломбуванням наземним за 14.03.17 склала - 269,4364 грн. з ПДВ.
Підпунктом 5.4.7. п. 5.4. договору передбачено, що Споживач зобов'язується компенсувати Постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостчасння, якщо такі послуги Оператора ГРМ здійснювались внаслідок винних дій (бездіяльності) Споживача та оплачувались Постачальником.
Розділом VІІ (пукти 7.1.- 7.4.) договору від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016 передбачено порядок припинення (обмеження) та відновлення газопостачання.
Згідно із п .7.1. договору, Споживач зобов'язаний самостійно припинити (обмежити) власне споживання газу у випадках та передбачених чинним законодавством та Договором.
Пунктом 7.2. договору визначено, що оператор ГРМ, у тому числі за дорученням Постачальника, припиняє або обмежує постачання газу Споживачеві (на об'єкти Споживача) з дотриманням норм безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження (припинення) газу, у випадках:
- споживання природного газу в обсязі, що перевищує установлений Договором;
- проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором;
- перевитрат добової норми (узгодженого договором графіка нерівномірної подачі природного газу) та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу;
- розірвання договору постачання природного газу;
- відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування;
- настання випадків, передбачених Правилами про безпеку постачання газу.
Газопостачання Споживачу може бути припинено (обмежено) в інших випадках, передбачених Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання газу, Кодексом ІТС, Кодексом ГРМ, Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.15 № 285.
Припинення (обмеження) газопостачання Споживачеві здійснюється Постачальником в порядку, визначеному Правилами постачання газу, Порядком пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08Д2.06 №1687, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини (п. 7.3. договору).
У п. 7.4. договору передбачено, що відновлення газопостачання здійснюється за погодженням Постачальника та після відшкодування споживачем витрат на припинення та відновлення газопостачання, що понесені Постачальником та/або Оператором ГРМ.
З огляду на викладені положення договору вбачається, що споживач (відповідач) має відшкодувати витрати на припинення та відновлення газопостачання, що понесені Постачальником та/або Оператором ГРМ.
Разом з тим, судом враховано, що умовами договору не встановлено строку (терміну) протягом якого відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати на припинення та відновлення газопостачання, що понесені Постачальником.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчить наявний в матеріалах справи опис, позивачем на адресу відповідача 23.06.17 було направлено, у т.ч. акт надання послуг від 14.03.17 № 00003937 з відшкодування витрат на припинення газопостачання та рахунок на оплату від 14.03.17 № 00005197 з відшкодування витрат на припинення газопостачання споживачів від 28.02.17.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано лист за підписом директора ТОВ «Запоріжгаз Збут» від 22.06.17 № Zpz03-СЛ-2763-0617 (адресований на ім'я ФОП ОСОБА_1) за змістом якого позивач повторно надсилає на адресу відповідача, у т.ч. акт надання послуг від 14.03.17 № 00003937 з відшкодування витрат на припинення газопостачання та рахунок на оплату від 14.03.17 № 00005197. Також у зазначеному листі позивач ставить до відома ФОП ОСОБА_1 про наявність, станом на 22.06.17, заборгованості по договору від 01.01.16 № 11417SHTJNAР016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів у сумі 4 155,38 грн., відшкодуванню витрат на припинення газопостачання в сумі 269,44 грн. та наполягає на терміновому погашенні вказаної заборгованості в повному обсязі.
Разом з тим, станом на 25.10.17, позивачем до матеріалів справи № 908/1639/17 не надано ані оригіналів, ані належним чином посвідчених копій акту надання послуг від 14.03.17 № 00003937 з відшкодування витрат на припинення газопостачання та рахунку на оплату від 14.03.17 № 00005197, на які є посилання в описі від 23.06.17.
Також позивачем не надано суду доказів того, що лист за підписом директора ТОВ «Запоріжгаз Збут» від 22.06.17 № Zpz03-СЛ-2763-0617, яким позивач, зокрема, просить відповідача терміново погасити заборгованість по відшкодуванню витрат на припинення газопостачання в сумі 269,44 грн., було направлено на адресу відповідача (опис вкладення, фіскальний чек тощо) чи/або вручено ФОП ОСОБА_1 чи/або його уповноваженому представнику під особистий підпис.
Враховуючи, що позивачем до матеріалів справи не надано акту надання послуг від 14.03.17 № 00003937 з відшкодування витрат на припинення газопостачання, рахунку на оплату від 14.03.17 № 00005197 з відшкодування витрат на припинення газопостачання споживачів від 28.02.17, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на юридичну адресу відповідача листа від 22.06.17 № Zpz03-СЛ-2763-0617, в якому позивач, зокрема, наполягає на терміновому погашенні ФОП ОСОБА_1 269,44 грн. витрат на припинення газопостачання, у суду відсутня можливість вирішити спір в цій частині та встановити фактичні обставини справи, зокрема, що відповідач безпідставно ухилився від розгляду акту позивача від 14.03.17 № 00003937 та оплати рахунку від 14.03.17 № 00005197, а також встановити чи виник у боржника обов'язок у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України з оплати 269,44 грн. витрат на припинення газопостачання.
Частиною п. 5 ч. 1 та ч. 4 ст. 81 ГПК України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 269,44 грн. витрат на припинення газопостачання без розгляду на підставі ч. 5 ст. 81 ГПК України.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 43,61 грн. - 3 % річних, 223,47 грн. - інфляційних втрат за загальний період та 348,14 грн. пені. (розрахунки містять в матеріалах справи та розраховані за кожною накладною окремо).
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Перевіривши розрахунок 3 % річних за загальний період з 11.02.16 по 20.07.17 суд дійшов висновку, про те, що він є обґрунтованим, а вимоги заявлені законно. У зв'язку із чим, до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних в сумі 43,61 грн.
Щодо розрахунку індексу інфляції (який надано до суду 13.10.17) суд зазначає про наступне.
Згідно із роз'ясненнями викладеними в п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.
Крім того, судом прийняті до уваги рекомендації викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Так, із змісту зазначеного листа Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. вбачається, що при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розглянувши розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних втрат суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок здійснено без врахування наведених вище роз'яснень викладених у п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 та рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р., а саме позивачем нараховано інфляційні за певні дні місяця у якому мав бути здійснений платіж, а не починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Крім того, позивачем не враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, а тому потрібно в розрахунку зазначати конкретні місяці за які нараховуються інфляційні втрати.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції (інфляційних втрат) не підлягають задоволенню через необґрунтованість.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.
Положеннями пп.. 6.2.1 п. 6.2. договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем заявлено до стягнення 348,13 грн. пені за загальний період з 11.01.17 по 11.07.17 (розрахунок наявний в матеріалах справи).
Факт прострочення основного зобов'язання матеріалами справи доведено.
За розрахунком суду, який здійснений за допомогою комп'ютерної юридично-інформаційної пошукової системи "Законодавство" сума пені за заявлений позивачем період становить 348,13 грн.
Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 348,13 грн. за вказаний вище період. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються через необґрунтованість.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог покладається на відповідача, а саме в сумі 1443,52 грн.
В частині залишення позову без розгляду та в частині відмови у задоволені позовних вимог судовий збір судом покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, п. 5 ч.1 ст. 81, ст.ст. 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (69035, м. Запоріжжя, вул. Артема, 71/74, код ЄДРПОУ 39587271) - 4 155,38 грн. основного боргу, 43 (сорок три) грн. 61 коп. 3% річних, 348 (триста сорок вісім) грн. 13 коп. пені та 1443 (одну тисячу чотириста сорок три) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Позовні вимоги в частині стягнення 269,44 грн. витрат на припинення газопостачання (основного боргу) залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 30.10.17.
Суддя В.Л. Корсун