номер провадження справи 32/38/16
24.10.2017 Справа № 908/1029/16
За позовом ОСОБА_1 державного майна України (01133, м.Київ, вул. Генерала Алмазові, 18/9)
до відповідача-1: Judson Traiding Limited (Кіпр, Нікосія, 1101, вул. Тагматарчу Поулі, 23, офіс 4-5, уповноважений представник в Україні: ОСОБА_2 - 03115, АДРЕСА_1)
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15)
до відповідача-3: ОСОБА_3 Velbay Holdings Limited (Кіпр, 1066, м. Нікосія, вул. Темистокли Дерви, буд. Еліоніон, 5 , другий поверх)
про визнання додаткової угоди № 4 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 недійсною,
Cуддя Колодій Н.А.
Представники:
Від позивача ОСОБА_4, довіреність 98 від 08.02.2017р.
Від відповідача 1 ОСОБА_2, довіреність/ апостіль 58915/17 від 16.03.2017р.
Від відповідача 2 ОСОБА_5, довіреність № 011.11-29 від 08.08.2017р.
Від відповідача 3 не з'явився
19.04.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 державного майна України до Judson Traiding Limited, до Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, до ОСОБА_3 Velbay Holdings Limited про визнання додаткової угоди №4 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 р. недійсною.
Ухвалою суду від 19.04.2016р. позовна заява прийнята судом до розгляду, справу призначено на 12.10.2016р. Розгляд справи відкладався до 08.02.2017р., до 24.05.2017р. до 13.09.2017р., 24.10.2017р.
В судове засідання 24.10.2017р. представник відповідача 3 не з'явився повторно.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. У справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном господарськими судами застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.65р., яка була імплементована в національне законодавство Законом України від 19.10.2000р. №2052-III і набрала чинності для України з 26.11.2000р.
На момент подання даного позову одним з учасників вказаної конвенції є і Кіпр.
Враховуючи, що відповідач 3 у справі - ОСОБА_3 Velbay Holdings Limited (Кіпр, 1066, м. Нікосія, вул. Темистокли Дерви, буд. Еліоніон, 5, другий поверх) створена та зареєстрована у Республіці Кіпр, господарський суд Запорізької області звертався за наданням правової допомоги до Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр шляхом направлення судового доручення про вручення даної ухвали відповідачу ОСОБА_3 Velbay Holdings Limited. Витрати, пов'язані з перекладом відповідних документів, суд поклав на заінтересовану сторону: позивача - ОСОБА_1 державного майна України на час розгляду справи проводити організацію нотаріально засвідченого перекладу на грецьку або англійську мову ухвал та судових доручень про вручення ухвал відповідачу-3 ОСОБА_3 Velbay Holdings Limited.
Документальні докази виконання позивачем вимог суду щодо повідомлення відповідача 3 про хід судового процесу долучені до матеріалів справи.
12 жовтня 2016р. від відповідача 1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Результат розгляду даного клопотання судом відображено в ухвалі суду від 12.10.2016р. 24 травня 2017р. відповідачем 1 заявлено письмово повторне клопотання про залишення позову без розгляду, в зв'язку з невиконанням позивачем, на думку відповідача 1, вимог суду щодо повідомлення відповідача 3 про хід розгляду справи.
Розглянувши клопотання відповідача 1 суд відмовив в його задоволенні, поскільки в матеріалах справи наявні документальні докази належного виконання позивачем вимог суду щодо повідомлення відповідача 3 про розгляд даної справи у суді.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач 1 не визнав заявлений позов, вважає його необґрунтованим та безпідставним. Відповідача 1 вважає, що права ОСОБА_1 державного майна України не порушені і додаткова угода №4 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009р., що оспорюється у даній справі не є значимим правочином у розумінні вимог закону.
Відповідач 2 визнав позов в повному обсязі (заява про визнання позову подана відповідачем 2 - 12.10.2016р.). В заяві про визнання позовних вимог відповідач 2 підтвердив, що оспорювана додаткова угоди підписана не уповноваженої особою, тобто не відповідає ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою визнання її недійсною відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
В судовому засіданні 13.09.2017р. позивач надав суду пояснення з урахуванням заперечень відповідача 1. 18 вересня 2017р. від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача 1 (судом долучені до матеріалів справи).
24.10.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Судовий процес проводився із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
На розгляд суду передано спір за позовом ОСОБА_1 державного майна України до Judson Traiding Limited, до Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, до ОСОБА_3 Velbay Holdings Limited про визнання додаткової угоди №4 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 р. недійсною.
08.02.2001р. між ОСОБА_1 державного майна України та ЗАТ «АвтоВаЗ-Інвест» був укладений договір купівлі-продажу № КПП - 307 (договір № 1).
Згідно даного договору ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» придбало 423 514 923 простих іменних акцій ВАТ «ЗАлК», номінальною вартістю 0,25 гривень кожна, що становить 68,01% статутного капіталу товариства.
Відповідно до пункту 3.3. та пункту 5.1.1. договору №1 ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» взяло на себе зобов'язання здійснити інвестиції на суму, еквівалентну 200 000 000 доларів США на користь ВАТ «ЗАлК», у порядку що визначений додатком №1 до договору №1, а також зобов'язання щодо здійснення рефінансування зобов'язань ВАТ «ЗАлК» за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997 р., укладеною з ВАТ «Укрексімбанк», у сумі 76 450 000 доларів США у порядку, що визначений в додатку №2 до договору №1.
24.03.2006р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (АКБСР «Укрсоцбанк»), який діяв від імені ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» на підставі договору доручення №К-201/4273 від 21.03.2006 р. та довіреності від 21.03.2006р., та ОСОБА_3 «Velbay Holdings Limited» (ОСОБА_3) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 придбала пакет акцій ВАТ «ЗАлК» у кількості 423 514 923 простих іменних акцій (договір №2), який у встановленому законом порядку був погоджений ОСОБА_1 державного майна України.
Відповідно до договору №2 ОСОБА_3 «Velbay Holdings Limited» стала правонаступником усіх прав і обов'язків ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» за приватизаційним договором. У зв'язку з цим, як визначено в розділі 6.3. договору №2, ОСОБА_3 зобов'язалась здійснити рефінансування довгострокових зобов'язань ВАТ «ЗАлК» за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997р. на суму, яка відповідає сумі невиконаних зобов'язань щодо рефінансування.
Проте, в порушення вищезазначених умов договору №2, ОСОБА_3 «Velbay Holdings Limited» не виконала взяті на себе зобов'язання, а саме не здійснила рефінансування довгострокових зобов'язань ВАТ «ЗАлК» за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997 р.
22.03.2012 - господарським судом м. Києва прийнято рішення та задоволено позов заступника Генерального прокурора України, розірвано договори купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ЗАлК», що становить 68,01 % статутного капіталу товариства та повернуто пакет акцій у державну власність в особі ОСОБА_1.
23.05.2012 - Київським апеляційним господарським судом рішення господарського суду м. Києва залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «ЗАлК» - без задоволення.
29.10.2014 - Вищим господарським судом України прийнято постанову про залишення касаційні скарги ПАТ «ЗАлК» та ОСОБА_3 «Velbay Holdings Limited» без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
23.12.2014 - Верховним Судом України відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «ЗАлК» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2014.
11.03.2015 - Верховним Судом України відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 «Velbay Holdings Limited » про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2014.
09.06.2015 пакет акцій ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - ПАТ «ЗАлК») у розмірі 68,0095% статутного капіталу вказаного товариства зараховано на рахунок держави в цінних паперах (керуючий рахунком - ОСОБА_1 державного майна України).
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3736/15 за позовом Judson Traiding Limited до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 державного майна України (далі - ОСОБА_1), ПАТ «ОСОБА_6 Сбербанку Росії» про стягнення за договором позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 - 39154924,11 доларів США, що еквівалентно 835141406,20 грн. Позивач вказує, що за результатами ознайомлення з матеріалами справи, ОСОБА_1 стало відомо, що 25.11.2009 між ПАТ «ЗАлК», Judson Traiding Limited та ОСОБА_3 «Velbay Holdings Limited» (поручитель) укладений договір позики № JT-ZALK/L-0000-000, який скріплений печатками і підписаний зі сторони ПАТ «ЗАлК» директором ОСОБА_7, Judson Traiding Limited - директором ОСОБА_8 Суркуні, та Velbay Holdings Limited - директорами Сотекаріс Купепідес, Чараламбос Мічелідес.
Відповідно до пункту 2.1 цього договору кредитор зобов'язується надати кредитну лінію в доларах США з максимальною сукупною сумою $30.000.000,00 (тридцять мільйонів) доларів США.
У пункті 1.1 статті 1 цього договору зазначено, що дата повного погашення наступає через 365 днів після дати набрання законної сили цього договору або більш пізня дата, на яку кредитор погодиться на власний розсуд в письмові формі.
10.11.2014 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009, яка скріплена печатками і підписана зі сторони ПАТ «ЗАлК» директором ОСОБА_7, Judson Traiding Limited - директором ОСОБА_9, та Velbay Holdings Limited - директором Аbacus (Cuprus) LTD діючого на підставі статуту.
Відповідно до додаткової угоди №4 від 10.11.2014р. сторони підтвердили свої наміри викласти нижче вказані пункти договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 в наступній редакції:
- п.1.1. статті 1 «Дата повного погашення» позичальник зобов'язаний повернути повну суму позики не пізніше 25.11.2014 року.
- п.5.2. статті 5 «Погашення» у період погашення кредиту позичальник сплачує всю фактичну заборгованість по всім отриманим траншам протягом десяти днів. Надання кредитором у період погашення кредиту нових траншів в рамках даного договору зупиняється.
- п.5.6. «Погашення»- виключено.
Усі інші пункти договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 залишились без змін.
Предметом даного позову є визнання недійсним додаткової угоди від 10.11.2014 №4 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009, на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України через відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчинила спірний правочин, з боку ПАТ «ЗАлК» (ч.2 ст.203 ЦК України).
Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, дослідивши обставини справи та аргументи сторін судом встановлено:
Звертаючись до суду за захистом своїх інтересів, ОСОБА_1 державного майна України (далі-ФДМ України) визначив, що укладена додаткова угода №4 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 р. не відповідає вимогам закону та прямо порушує права ОСОБА_1 державного майна України, як акціонера ПАТ «ЗалК», але й як держаного органу приватизації та органу державної влади.
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 державного майна України щодо правомірності його звернення з даним позовом слід зазначити, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу.
Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом.
Конституційний Суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: це - прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам[1].
У структурі законного інтересу виділяють два елемента: прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом; звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів.
Корпоративний спір - спір, що виникає з корпоративних відносин та пов'язаний із захистом корпоративних прав та інтересів учасників цих відносин.
Корпоративні відносини - відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, а також відносини щодо здійснення (реалізації) цих прав.
Ознакою корпоративного спору є не тільки припущення про існування корпоративних відносин, але й припущення про стан порушення суб'єктивного корпоративного права. Тобто, фактично, коли особа порушує спір про корпоративне право, суб'єкт спору сам безпосередньо визначає іншого учасника спору, що виникає між ними. Тим самим він фактично вважає та визнає цього іншого учасника як винну сторону, тобто порушника. Наявність помилки або підтвердження припущення, яке випливає зі спору, вирішується в процесі розгляду корпоративного спору.
Має бути існування або припущення про існування корпоративних правовідносин.
Правова позиція ВСУ (Постанова від 21 січня 2015 року №3-207 гс14) - не залежно від суб'єктного складу, якщо учасник ю.о. обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав то він має право подати відповідний позов, а суд повинен розглянути його.
Із змісту статей 1,2,12 ГПК України, особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у тому числі тих, які виникають з корпоративних відносин.
Згідно до ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
На заперечення відповідача 1, що права ОСОБА_1 не порушені та не могли бути порушені укладенням оспорюваного правочину, як акціонера, слід зазначити, що за результатами проведення відкритих торгів з продажу пакета акцій ВАТ "ЗАлК" ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" було визнано переможцем відкритих торгів з продажу пакета акцій ВАТ "ЗАлК", що стало наслідком укладення 08.02.2001 між ОСОБА_1 та ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" договору купівлі-продажу № КПП-307 (договір-1). За умовами зазначеного договору-1 ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" придбало 423514923 простих іменних акцій ВАТ "ЗАлК", номінальною вартістю 0,25 гривень кожна, що становить 68,01% статутного фонду товариства за ціною 380604000 грн.
Як вже зазначалось вище, внаслідок невиконання ОСОБА_3 «Velbay Holdings Limited» взятих на себе зобов'язання, а саме не здійснила рефінансування довгострокових зобов'язань ВАТ «ЗАлК» за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997 р. рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2012 у справі № 48/448-13/364, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 задоволено позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі ОСОБА_1, зокрема було
- повернуто пакет акцій Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» у кількості 423 514 923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, що становить 68,01 відсотків статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» державі Україна в особі ОСОБА_1 державного майна України із застосуванням до покупців вказаного пакета вимог пункту 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 р. № 1723-ІП. її
Таким чином, ОСОБА_1 державного майна України при оголошенні рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2012 у справі № 48/448-13/364 був обізнаний про повернення пакету акцій ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», що становить 68,01 відсотків статутного фонду ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» державі Україна в особі ОСОБА_1 державного майна України.
Рішення у справі № 48/448-13/364 набрало законної сили.
Крім того, позивачем не оспорюється, той факт, що пакет акцій ПАТ «ЗАлК» у розмірі 68,0095% статутного капіталу вказаного товариства зараховано на рахунок держави в цінних паперах 09.06.2015 (керуючий рахунком - ОСОБА_1 державного майна України).
Але, слід враховувати те, що статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Умовою для визнання господарського договору недійсним, як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, відносяться ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства, за наявності наміру на це у сторін господарського договору.
Таким чином, право звернення до суду передбачено нормами ГПК України, а безпосередньо право ОСОБА_1 подати такий позов прямо передбачено нормою ст. 207 ГК України.
Суд погоджується з твердженням позивача, що права ОСОБА_1 порушені не лише, як акціонера ПАТ «ЗалК», але й як державного органу приватизації та органу державної влади.
Щодо відсутності ознак значного правочину, слід зазначити таке.
Предметом даного позову є визнання недійсним додаткової угоди від 10.11.2014 №4 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України через відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчинила спірний правочин, з боку ПАТ «ЗАлК» (ч.2 ст.203 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
У частині 1 статті 207 ГК України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
За приписами частини 1 статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 ЦК України).
Отже, враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі юридичною особою) повинен бути підписаний уповноваженими сторонами, та скріплений печаткою юридичної особи.
За таких обставин, юридичні особи - сторони правочину (договору) при його укладенні зобов'язані встановити особу, яка підписує договір та її повноваження.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 9.1 розділу 9 Статуту ПАТ «ЗАлК» (в редакції 2011 року, яка діяла на момент укладання додаткової угоди від 10.11.2014 №4 до договору позики № Л>2АЬК/Ь-0000-000 від 25.11.2009) органами управління та контролю Товариства є: Загальні збори акціонерів; Наглядова рада; Генеральний директор; Ревізійна комісія.
Відповідно до п 9.56. розділу 9 Статуту ПАТ «ЗАлК» генеральний директор є одноосібним виконавчим органом Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства. Генеральний директор є підзвітним Загальним зборам і Наглядовій раді, організовує виконання їх рішень.
На підставі п.9.60. розділу 9 Статуту ПАТ «ЗАлК» Генеральний директор має право підписувати всі правочини, що укладаються Товариством, при наявності рішення про їх укладання відповідного органу.
Генеральний директор зобов'язаний діяти в інтересах Товариства добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень. Обов'язок діяти добросовісно і розумно означає необхідність проявляти сумлінність, обачливість та належну обережність, які були б у особи на такій посаді за подібних обставин.
Генеральний директор зобов'язаний дотримуватися всіх встановлених у Товаристві правил, пов'язаних із режимом обігу, безпеки та збереження інформації з обмеженим доступом, не розголошувати конфіденційну та інсайдерську інформацію, яка стала відомою у зв'язку із виконанням функцій Генерального директора, особам, які не мають доступу до такої інформації, а також використовувати її у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
Також, відповідно до п.9.57 Статуту товариства генеральний директор повинен керуватися у своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом Товариства, іншими внутрішніми документами Товариства; виконувати рішення, прийняті Загальними зборами акціонерів та Наглядовою радою Товариства, та приймати самостійні рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Тобто, по суті наглядова рада вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Відповідно до п. 9.1 розділу 9 Статуту ПАТ «ЗАлК», органами управління та контролю Товариства є наглядова рада. В своїй діяльності наглядова рада керується діючим законодавством України, цим Статутом.
Із статуту ПАТ «ЗАлК» вбачається, що генеральний директор вправі підписувати документи/ договори/ додаткові угоди сума яких не перевищує 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
За даними фінансової звітності ПАТ «ЗАлК» вартість активів товариства за 2013 рік становила 452 659 тис. грн.
Отже, для того, щоб визначити генерального директора ОСОБА_7 уповноваженою особою для підписання додаткової угоди від 10.11.2014 №4 необхідна наявність рішення наглядової ради на уповноваження дій останнього спрямованих на фактичне повернення $30.000.000,00 (тридцяти мільйонів) доларів США у десятиденний термін.
Обмеження повноважень генерального директора на підписання договорів встановлені п.9.57 статуту ПАТ «ЗАлК».
За таких обставин, посадова особа ПАТ «ЗАлК» на яку покладені обов'язки щодо укладення договорів з третіми особами, всупереч нормам цивільного, господарського законодавства та з порушенням установчих документів товариства підписала спірну додаткову угоду, чим фактично перевищила свої повноваження.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що додаткова угода № 4 від 10.11.2014 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 підписана не уповноваженою особою, тобто не відповідає вимогам ч.2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною відповідно до ч. 1 ст.215ЦК України.
Посилання Відповідача 1 на те, що предметом додаткової угоди №4 від 10.11.2014 є лише зміна дати виконання зобов'язання та на те, що вона не є значним правочином не відповідає дійсності.
Так, зміна дати означає, що генеральний директор ПАТ «ЗАлК» ОСОБА_7 без будь-яких рішень наглядової ради чи загальних зборів підписав додаткову угоду №4 від 10.11.2014 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 щодо повернення $30.000.000,00 (тридцяти мільйонів) доларів США у десятиденний термін, чим порушив п.9.57 статуту ПАТ «ЗАлК», що в свою чергу є підставою для визнання її недійсною відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України та як наслідок створив ситуацію щодо погіршення майнового стану ПАТ «ЗалК».
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 “Про судове рішення” передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, с достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Пунктом 4 зазначеної Постанови передбачено, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, вимоги позивача про визнання додаткової угоди № 4 до договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 недійсною є доведеними.
Заперечення відповідача 1 спростовуються вищевикладеними обставинами.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі .
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів рівними частинами, так як спір з їх вини доведено до судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати додаткову угоду № 4 від 10.11.2014 до договору позики №JT- ZALK/L- 0000-000 від 25.11.2009, укладену між ПАТ «ЗАлК», Judson Traiding Limited ОСОБА_3 Velbay Holdings Limited недійсною.
Стягнути з Judson Traiding Limited (Кіпр, Нікосія, 1101, вул. Тагматарчу Поулі, 23, офіс 4-5, уповноважений представник в Україні: ОСОБА_2 - 03115, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 державного майна України (01133, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ЄДРПОУ 00032945) 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 33 коп. судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ЄДРПОУ 00194122) на користь ОСОБА_1 державного майна України (01133, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ЄДРПОУ 00032945) 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 33 коп. судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з ОСОБА_3 Velbay Holdings Limited (Кіпр, 1066, м. Нікосія, вул. Темистокли Дерви, буд.Еліоніон, 5, другий поверх) на користь ОСОБА_1 державного майна України (01133, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ЄДРПОУ 00032945) 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 33 коп. судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України “27” жовтня 2017 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.