ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2017Справа №910/14444/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа1 Національний банк України
третя особа2 Міністерство фінансів України
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача - Тимошик І.О. довіреність б/н від 12.09.2017
від відповідача - Чорна Т.О., довіреність № 8222-К-Н-О від 23.08.2017
Січенко С.П., довіреність № 8219-К-Н-О від 23.08.2017
від третя особа1- не з'явився
від третя особа 2 - не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14444/17 та призначено розгляд на 09.10.2017.
09.10.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про залучення третіх осіб.
В судове засідання 09.10.2017 представника позивача з'явився, підтримав заявлене клопотання про залучення третіх осіб..
В судове засідання 09.10.217 представник відповідача з'явився, підтримав заявлене клопотання частково.
Заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність залучення третіх осіб, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а саме: Національний банк України та Міністерство фінансів України.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Ухвалою суду від 09.10.2017 відкладено розгляд справи на 20.10.2017 та залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України та Міністерство фінансів України.
В судове засідання 20.10.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання 20.10.2017 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоовленні позовних вимог.
В судове засідання 20.10.2017 представники третіх осіб не з'явилися, вмотивованих заяв та клопотань до суду не надали.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.10.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-
20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРАНД ТРЕЙД», як поручителем та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», як кредитором було укладено договір поруки №4И14193И/П.
Предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ» своїх зобов'язань :за кредитним договором від 19.02.2017 №4И14193И (Кредитний договір 1), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно дно до Кредитного договору 1; за кредитним договором від 19.02.2014 №4И14108И (Кредитний договір 2) а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно дно до Кредитного договору 2, за кредитним договором від 10.04.2014 №4И14156И (Кредитний договір 3) а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно дно до Кредитного договору 3; за кредитним договором від 20.02.2015 №4И15060И (Кредитний договір -4) а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно дно до Кредитного договору 4.
Відповідно до п. 2 Договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Згідно з пунктами 5 та 6 Договору у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних дні з моменту отримання вимоги.
Відповідно до п. 7 Договору у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору.
За умовами пункту 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
У відповідності до п. 9 Договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.
Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).
Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016, укладеної сторонами.
Позивач зазначив, що виконав обов'язок боржника за кредитними договорами №4И14193И від 19.02.2014, №4И14108И від 19.02.2014, №4И14156И від 10.04.2014, №4И15060И від 20.02.2015, що підтверджується платіжними дорученнями №2320 від 21.10.2016, №2321 від 21.10.2016, № 2322 від 21.10.2016, №2323 від 21.10.2016.
Позивач обґрунтовує свої вимоги, тим що в порушення ч.1 ст.556 ЦК України, відповідач не передав позивачеві документи, які підтверджують обов'язок ТОВ «ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ», що порушує права та законні інтереси позивача як нового кредитора.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №4И14193И/П від 20.10.2016 є договором поруки.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 Договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Пунктом 10 Договору поруки, сторони передбачили, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.556 ЦК України, оскільки останній не передав позивачеві оригінали документів, які підтверджують обов'язок ТОВ «ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ», що порушує права та законні інтереси позивача, як нового кредитора.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зі змісту позовних вимог слідує, що в даному випадку позивач просить суд застосувати спосіб захисту, передбачений п. 5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме - примусове виконання обов'язку в натурі
Суд відзначає, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідачем не заперечується факт укладення Договору поруки №4И14193И/П від 20.10.2017, отримання коштів від позивача відповідно до платіжних доручень №2320 від 21.10.2016, №2321 від 21.10.2016, № 2322 від 21.10.2016, №2323 від 21.10.2016зарахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості по поверненню кредиту та сплати відсотків (як це передбачено умовами Договору поруки).
Суд звертає увагу, що ані положеннями Договору поруки, ані положеннями чинного законодавства України (в тому числі нормами ч.1 ст. 556 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач) не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.
Крім того позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що останній звертався до відповідача з метою отримання документів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.10.2017
Суддя Мельник В.І.