Номер провадження: 11-кп/785/967/17
Номер справи місцевого суду: 521/5352/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.10.2017 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016160470003663 від 23.08.2016 рокуза апеляційною скаргою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеса від 22.06.2017 року, якою обвинувальний акт відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Туреччини, громадянин Туреччини, одружений, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -
за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків, -
встановив
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні №12016160470003663 від 23.08.2016 року,органами досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, суд мотивував своє рішення тим, що всупереч вимогам ст.291 КПК України, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 , виклад фактичних обставин суперечить формулюванню обвинувачення. а саме : вказано, що обвинувачений та потерпілий познайомились у грудні 2016 року, та приблизно в той же час домовились про передачу шкіряного одягу в обмін на автомобіль останнього. Однак, для виконання домовленостей автомобіль було передано обвинуваченому приблизно у лютому 2016 року. що набагато раніше самого знайомства.
Крім того судом відзначено, що при правовій кваліфікації кримінального правопорушення зазначена ч. 3 ст. 289 КК України, однак у формулюванні обвинувачення вказано, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
На підставі вищевказаного районний суд прийшов до висновку, що без усунення цих недоліків судовий розгляд кримінального провадження призначити неможливо.
Не погоджуючись з прийнятим районним судом рішенням, на зазначену ухвалу прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_10 подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення, прокурор порушує питання щодо його скасування.
В обґрунтування свої доводів прокурор послалася на те, що висновки суду першої інстанції, які викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так прокурор вважає, що посилання суду виконання дій по домовленості між потерпілим та обвинуваченим задовго до їх фактичного знайомства, а саме в грудні 2016 року, є лише механічною помилкою, так як фактично необхідно вказати дату 2015 роком, а в подальшому всі дії та обставини викладені в хронологічному порядку.
Також на думку прокурора неможливо вважати за суттєвий недолік помилку при формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 289 КК України, так як сама мотивація кваліфікуючих дій обвинуваченого викладена за ч. 3 ст. 289 КК України, а саме заволодіння транспортним засобом, яке завдало великої матеріальної шкоди. На думку прокурора, у разі призначення кримінального провадження до судового розгляду, ці недоліки можуть бути усунені шляхом змінення обвинувального акту.
Просить скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора - керівника групи процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні, який підтримав апеляційну скаргу прокурора місцевої прокуратури у повному обсязі; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвалу суду скасуванню, з наступних підстав:
У відповідності до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Згідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Крім того, зазначеною статтею передбачений порядок складання обвинувального акту, вказані відомості, які повинні міститися в ньому та які додатки повинні бути долученими до нього.
Із наведених положень кримінального процесуального закону вбачається, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Вичерпні вимоги до змісту обвинувального акту та його додатків викладені в ст.291 КПК України, а відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також формулювання обвинувачення.
Апеляційним судом встановлено, що за результатами підготовчого судового засідання районний суд прийшов до вірного висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України та згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», складаючи вирок, суд зобов'язаний додержувати вимог ст. 374 КПК України.Засуджений має право знати, у вчиненні якого злочину його визнано винним. У мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України,є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
З урахуванням того, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України було неконкретизоване, мало розбіжності при викладенні фактичних обставин у часі, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, апеляційний суд приходить до висновку про наявність обставини, що перешкоджала судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_9 , якому у встановленому законом порядку обвинувачення висунуте не конкретно, а тому суд першої інстанції не мав можливості розглянути такий обвинувальний акт і обґрунтовано повернув його прокурору для усунення недоліків.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неправильну кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 в обвинувальному акті, а саме викладення фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 289 КК України, а кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 289 КК України, що є недопустимим.
При цьому апеляційний суд вважає вірними посилання районного суду як на обставину, яка перешкоджала призначення обвинувального акту до розгляду, а саме зазначення у ньому факту виконання дій по домовленості між потерпілим та обвинуваченим задовго до їх фактичного знайомства, що вказує на незрозумілість та неконкретність даного обвинувачення.
На підставі вищевказаного апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване рішення про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків і тому, з урахуванням наведеного апеляційний суд не вбачає підстав, передбачених ст.409 КПК України, для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали районного суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Посилання апелянта на механічні помилки прокурора при складанні обвинувального акту та можливість їх усунення при судовому розгляді шляхом змінення обвинувального акту не може бути прийняте до увагу, так як обвинувальний акт відносно особи повинен повністю відповідати вимогам ст. 291 КПК України при направленні його до суду, а органи досудового слідства не повинні ставити суд у залежність від змінення прокурором обвинувального акту для усунення недоліків, так як це є компетенцією саме прокурора, а не суду.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -
постановив
Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2017 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016160470003663 від 23.08.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України для усунення недоліків - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області
ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . ОСОБА_4 .