Номер провадження: 11/785/45/17
Номер справи місцевого суду: 511/3835/13-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.10.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляцію прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 липня 2017 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одесі, громадянина України, має середню освіту, одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України було направлено прокуратуру для організації проведення додаткового розслідування,
Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 31 липня 2011 року близько 16:00 годин підсудний, перебуваючи на дачній ділянці АДРЕСА_2 , при розпиванні спиртних напоїв спільно з ОСОБА_9 , вирішив незаконно заволодіти транспортним засобом ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, скориставшись тим, що ОСОБА_9 , який має право управління автомобілем «КІА-MAGENTIS», д/н НОМЕР_1 , заснув, діючи умисно, шляхом вільного доступу, з метою використання транспортного засобу в своїх особистих цілях, незаконно заволодів автомобілем «КІА-MAGENTIS», д/н НОМЕР_1 , чорного кольору, що належить ОСОБА_10 . На викраденому автомобілі ОСОБА_6 зник з місця вчинення злочину, спричинивши ОСОБА_10 матеріальний збиток в розмірі вартості автомобіля згідно кредитного договору на суму 124 500 грн.
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 липня 2017 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України була направлена прокурору Роздільнянської місцевої прокуратури для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Не погоджуючись із вказаною постановою прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 подав апеляцію, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що:
1)висновок суду першої інстанції про те, що підставою для повернення справи на додаткове розслідування для вирішення питання про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.289 КК України є те, що спочатку дії ОСОБА_6 були кваліфіковані саме за ч.1 ст.289 КК України, а потім перекваліфіковувались на ч.4 ст.289 КК України, а згодом з ч.4 ст.289 КК України були перекваліфіковані на ч.3 ст.289 КК України є необґрунтованим, оскільки право прокурора на перекваліфікацію обвинувачення передбачена КПК України (в редакції 1960 року);
2)органом досудового слідства не був достеменно встановлений розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілому внаслідок вчинення злочину;
3)доводи суду про протиріччя в показах свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не відповідають дійсності.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляції, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінальної справи та перевіривши наведені в апеляції прокурора доводи, колегія суддів дійшла висновку про таке.
У відповідності до п.11 Перехідних положень КПК України - кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.365 КПК України (в редакції 1960 року) - постанова перевіряється в межах апеляції.
Відповідно до ст.246 КПК України (в редакції 1960 року), при попередньому розгляді справи, суддя має право за власної ініціативи, або за клопотанням інших учасників процесу, повернути справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення кримінальної справи, провадження дізнання чи досудового слідства були допущені такі порушення, вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Під час апеляційного розгляду колегію суддів було встановлено, що однією з підстав для повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування суд першої інстанції вказав те, що слідчий в даній справі не вирішив питання про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.289 КК України, чим істотно були порушені вимоги кримінально-процесуального закону.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що спочатку органом судового слідства кримінальну справу було порушено за ч.1 ст. 289 КК України. Після цього, дії ОСОБА_6 були перекваліфіковані з ч.1 ст.289 КК України на ч.4 ст.289 КК України, а згодом перекваліфіковані на ч.3 ст.289 КК України. Саме за цим обвинуваченням обвинувальний висновок у відношенні ОСОБА_6 був направлений для розгляду до суду по суті.
Крім того, суд першої інстанції в оскаржувані постанові безпідставно зазначив, що органами судового слідства не встановлена сума збитків завданих потерпілому, оскільки ОСОБА_6 інкримінується сума збитку в розмірі вартості автомобіля, відповідно до кредитного договору №2008/39-17/10 в розмірі 124500 гривень, а згідно авто-технічної експертизи №14660 від 16 листопада 2011 року ринкова вартість автомобіля «KІA-MAGENTIS», д/н НОМЕР_1 становила 129086 гривень. При цьому, у зв'язку з тим, що після викрадення автомобіль потрапив в ДТП сума ремонту даного автомобіля дорівнює НОМЕР_2 гривень, тобто істотно перевищує суму вартості даного автомобіля.
Разом з цим, суд першої інстанції не врахував, що сумою шкоди в даному випадку може бути лише сума фактичних збитків завданих потерпілому, а саме сума яку витратив потерпілий на придбання вказаного автомобіля згідно кредитного договору №2008/39-17/10 в розмірі 124500 гривень, яка інкримінується ОСОБА_6 , в зв'язку з тим, що суми зазначені в експертизі перевищують суму, за яку був придбаний даний автомобіль.
Таким чином, сума збитку інкримінована ОСОБА_6 відповідає вимогам п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», а висновки суду про необхідність повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування по даних підставах є надуманими та безпідставними.
Крім того, колегія суддів визнає безпідставними доводи суду першої інстанції про необхідність долучення до матеріалів кримінальної справи оригіналів документів про факт ДТП, як підстави повернення справи для додаткового розслідування, так як всі копії документів завірені належним чином та беззаперечно підтверджують факт ДТП в результаті якого автомобілю було заподіяно шкоду. Крім того, у разі потреби, оригінали цих документів могли бути витребуванні судом шляхом надання судового доручення слідчому або прокурору.
Доводи суду про протиріччя в показаннях свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 які можуть бути усунені лише шляхом проведення з даними свідками ВООС, також не відповідають дійсності.
Так, показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_14 про місце перебування ОСОБА_9 в момент викрадення (останній спав в кімнаті на дачі), місці розташування ключів (останні перебували на тумбочці в кімнаті, де спав ОСОБА_9 ) дозвіл взяти автомобіль (свідки стверджували що дозволу взяти автомобіль ОСОБА_9 не давав) узгоджуються між собою, відповідають показанням, даними в момент досудового слідства відповідають фактичним обставинам справи які встановлені в судовому засіданні.
Крім того, раніше 15 квітня 2013 року Роздільнянським районним судом Одеської області був ухвалений вирок, яким ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
При цьому суд першої інстанції критично оцінив покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і її неповнолітнього сина ОСОБА_16 в частині того що ОСОБА_9 сам віддав ключі від автомобіля ОСОБА_6 і дав дозвіл на керування даним автомобілем.
Вказаний вирок був переглянутий в апеляційному порядку, і апеляційний суд Одеської області в своїй ухвалі від 17 жовтня 2013 року зазначив про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, а його висновки про винуватість ОСОБА_6 у викрадені автомобіля, підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду, яким була надана всебічна і об'єктивна оцінка.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України (в ред.1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
В абзаці 2 п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування» зазначено, що у випадках, коли суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст.315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність повернення справи за обвинуваченням ОСОБА_6 для проведення додаткового розслідування є безпідставним, а під час судового розгляду суд допустив однобічність та неповноту судового слідства, що перешкодило йому прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи ту обставину, що під час судового розгляду підсудний ОСОБА_6 тривалий час переховувався від суду, у зв'язку з чим його було оголошено у розшук, апеляційний суд вважає за доцільне залишити застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою без змін до попереднього судового засідання суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованою апеляційну скаргу прокурора.
На підставі викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно прийняти міри для всебічного, повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись статтями 281, 365, 367, 374, 379, 381 КПК України (в редакції 1960 року), пунктами 11, 15 розділу «Перехідні положення» Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляцію прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 липня 2017 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України - скасувати.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 направити на новий судовий розгляд до Роздільнянського районного суду Одеської області зі стадії попереднього судового засідання в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - залишити без змін до попереднього судового засідання суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4