19.10.2017
Справа №489/2548/17
Провадження №2-а/489/297/17
іменем України
19 жовтня 2017 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., за участі секретаря судового засідання Матяєвої С.І., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Тарасюк І.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач просить визнати дії інспектора Управління патрульної поліції м.Миколаєва 1 роти 1 батальйону лейтенанта поліції Акімової Г.І. щодо складання постанови серії БР №470002 від 13.05.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі незаконними, постанову серії БР №470002 від 13.05.2017 року скасувати, а провадження по справі закрити, тому що була порушена процедура розгляду адміністративної справи, відсутній склад правопорушення, порушень ПДР не було і він взагалі не керував автомобілем.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року неналежних відповідачів Управління патрульної поліції м.Миколаєва та інспектора патурльної поліції Акімову Г.І. замінено на Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
За змістом постанови серії БР №470002 від 13.05.2017 року ОСОБА_1, 13.05.2017 року о 02 год. 30 хв. в м.Миколаєві на перехресті вул.Садова та вул.Чкалова, керуючи автомобілем SKODA OCTAVIA з державним номерним знаком НОМЕР_1, не виконав вимогу знаку п.п.2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.п.8.4 ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, постанову вважає незаконною з тих підстав, що позивач не керував вказаним автомобілем, був пасажиром, що виключає його відповідальність.
Представник відповідача заперечував проти позову, тому що інспекторами поліції було визначено, що саме позивач керував автомобілем за його статурою та обрисом тіла.
Згідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Знаком 2.2 Правил дорожнього руху "Проїзд без зупинки заборонено" забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.
Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Пунктом 1.10 Правил визначено, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Із наданого представником відповідача відеозапису не вбачається, що позивач керував транспортним засобом, після зупинки автомобіля з місця водія жодна особа не виходила, а тому визначення інспектором поліції на підставі наявності у позивача, який був одним із трьох осіб, які знаходились в транспортному засобі, посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що саме позивач був водієм, є лише припущенням.
Враховуючи, що позивач не керував транспортним засобом, а отже не був суб'єктом адміністративного правопорушення, у інспектора патрульної поліції не було законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому позов в частині скасування постанови підлягає задоволенню.
Вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, оскільки адміністративним судом не розглядається по суті справа про адміністративне правопорушення, а перевіряється законність рішення про накладення адміністративного стягнення.
Згідно із ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності з ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Положеннями частини 4 цієї статті передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу інспектором патрульної поліції є правомірним, оскільки ст. 258 КУпАП працівникам органів і підрозділів Національної поліції надано повноваження на винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
Враховуючи правомірність дій інспектора патрульної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, в частині визнання дій інспектора патрульної поліції протиправними позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати винесену відносно ОСОБА_1 постанову серії БР №470002 від 13.05.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги і може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя