Справа № 472/1095/17
про самовідвід судді
"30" жовтня 2017 р. смт. Веселинове
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Чаричанський П.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у ст.ст. 20, 21, 22 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Вивчивши матеріали справи суддя вважає за необхідне заявити самовідвід виходячи з наступного.
Підставою для самовідводу є те, що позивач по справі ОСОБА_1 до недавнього часу був орендарем квартири, що належить тестю судді. Крім того суддя Чаричанського П.О. добре знає позивача, з яким склалися дружні відносини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини( рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуга проти України" від 28.10.1998 року у справі "Ветштан проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для довіри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Під час вирішення того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).
Навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «ОСОБА_3 проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, щоб у сторін по справі в майбутньому не виникло сумнівів у необ'єктивності та неупередженості судді при винесені рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11-1, 20, 23 ЦПК України, суд -
Заявити самовідвід по цивільній справі № 472/1095/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Передати до канцелярії Веселинівського районного суду Миколаївської області зазначену справу для здійснення повторного автоматичного розподілу в порядку ст. 11-1 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4