Провадження № 2/470/87/17
Справа № 470/159/17
25 жовтня 2017 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Міщенка Г.В.,
при секретарі Шелестюк І.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поновлення строку на прийняття спадщини та усунення від права на спадкування,
16 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини та усунення від права на спадкування.
В позовній заяві вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат, ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 7,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області та належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 06.03.2006 року. Відповідачка по справі прийняла спадщину, подавши заяву, проте він не зміг у строк, встановлений законом, звернутися до державної нотаріальної контори з поважних причин, хоча постійно опікувався братом, який останні п'ять років хворів на хворобу печінки, був прикутий до ліжка та не міг себе обслуговувати, потребував стороннього догляду, яку ОСОБА_3 йому не надавала.
Посилаючись на викладені обставини та на ст.ст.1224, 1272 ЦК України, позивач просив суд поновити йому строк на прийняття спадщини та усунути ОСОБА_3 від права на спадщину.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а його представник за договором ОСОБА_2 вважала, що позов підлягає задоволенню.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник за дорученням про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази, допитавши свідків та витребувавши додаткові докази, доходить такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є, відповідно, рідним братом і сестрою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2, виданого 29 червня 2016 року Березнегуватським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ( а. с. 4-5, 9 ).
У відповідності із ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 7,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області та належала померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 06.03.2006 року ( а. с. 13 ).
У відповідності з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкодавця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або уповноваженій особі місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з п.п.3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.11, 3.15, 3.23 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/56, заяви про прийняття спадщини подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких документах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Заява про прийняття спадщини підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи, на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.
Тобто, заява про прийняття спадщини має бути виконана (написана) спадкоємцем особисто, однак подана може бути безпосередньо спадкоємцем до нотаріуса або направлена йому засобами поштового зв'язку, при цьому справжність підпису спадкоємця може бути посвідчена нотаріально або не посвідчена нотаріально.
Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.
За змістом статті 1271 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року № 6-148цс15, яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 4 ), а тому шестимісячний строк визначений законом для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини закінчився 21 грудня 2016 року.
Проте будь-яких доказів наявності перешкод для прийняття спадщини саме в цей період позивач суду не надав, а сплата ним 20 грудня 2016 року послуг в сумі 102 грн. за отримання довідки із спадкового реєстру ( а. с. 66 ) не позбавляло його обов'язку на подачу заяви про прийняття спадщини.
Крім цього, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму Узагальнені «Про судову практику розгляду цивільних справа про спадкування» від 01 березня 2013 року зазначив, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про практику у справах про спадкування» при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно копії спадкової справи № 59888473 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця 29 листопада 2016 року звернулася ОСОБА_3 ( а. с. 26 ), яка в судовому засіданні посилалася на те, що позивач був обізнаний, але не скористався своїм правом на прийняття спадщини.
Таким чином, належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач суду не надав, а тому в задоволенні його позовних вимог в частині поновлення строку на прийняття спадщини слід відмовити.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
В роз'ясненнях, що містяться в абзаці другому і третьому п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року передбачено, що правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавця. Тобто, ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потребування спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
В судовому засіданні ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що останні два роки брат хворів на цироз печінки та асцит, що вбачається із довідки головного лікаря Березнегуватської центральної районної лікарні ( а. с. 10 ), а тому він систематично йому допомагав: готував їжу, возив до лікаря, придбав візок та здійснив поховання.
Вказані факти та обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
Проте допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15, як чоловік відповідачки, вказав на зворотнє, про те, що ОСОБА_5 ніколи не перебував у безпорадному стані, оскільки отримував пенсію, до його дружини за допомогою, яка також не працює, оскільки є інвалідом 3 групи, ніколи не звертався, а останнім часом лікувався від перелому ноги.
Ці покази узгоджуються з довідкою головного лікаря Березнегуватської центральної районної лікарні № 1972-03 від 30.12.2016 року зі змісту якої слідує, що померлий мав алкогольну хворобу печінки, але не перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з відмовою хворого ( а. с. 10 ).
Отже, померлого ОСОБА_5 не можна вважати особою, яка перебувала в безпорадному стані та потребувала допомоги, а тому відсутні обставини, відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, які б давали можливість для усунення ОСОБА_15 від права на спадкування.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 добровільно надавав йому таку допомогу, сподіваючись на складення спадкодавцем заповіту. За такого в задоволенні позовних вимог про усунення від права на спадкування також слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поновлення строку на прийняття спадщини та усунення від права на спадкування - в і д м о в и т и.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г. В. Міщенко