Справа № 128/2922/16-ц Провадження № 22-ц/772/2130/2017Головуючий в суді першої інстанції Саєнко О. Б.
Категорія 39Доповідач Марчук В. С.
23 жовтня 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючої: Марчук B.C.
Суддів: Панасюка О.С., Денишенко Т.О.
при секретарі: Агеєвій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Некрасівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 червня 2017 року, -
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась у Вінницький районний суд Вінницької області з вказаним позовом, який в послідуючому був уточнений. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_9 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, до складу якого входить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене домогосподарство відносилося до громадської групи «колгоспний двір».
Членами цього колгоспного двору станом на 15.04.1991 року згідно погосподарської книги за 1991-1995 роки значилися: ОСОБА_5 - голова двору, ОСОБА_6 - дружина, ОСОБА_3 - син, позивачка -ОСОБА_2 (дочка голови двору) та ОСОБА_4, 1985 р.н. - онука голови двору. Майно колгоспного двору перебувало у спільній частковій власності і розмір частки кожного члена колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року складала 1/5 частку від всього належного цьому двору на той час майна.
ОСОБА_3 - син голови двору, відповідач у справі, у 2000 році вибув з членів двору і протягом трьох років не витребував своєї частки з майна колишнього колгоспного двору, що підтверджується виписками з погосподарських книг за 2001-2005 роки, тому станом на 01.01.2004 рік частка кожного члена колгоспного двору збільшилася до 1\4.
В 2005 році з двору вибула онука голови двору (дочка позивача) ОСОБА_4 - теж відповідачка у справі, яка на протязі трьох років також не витребувала частки з майна колишнього колгоспного двору, тому частка кожного члена колгоспного двору знову збільшилась і становила 1\3 частку від загального майна.
ІНФОРМАЦІЯ_10 померла дружина голови колгоспного двору (мати позивача) - ОСОБА_6. Після її смерті позивач з батьком ОСОБА_5 прийняли спадщину, як спадкоємці першої черги за законом, оскільки постійно проживали разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1268 ЦК України. Таким чином, розмір їх часток склав по 1/2 частці (1/3 частка, що належала як члену колгоспного двору + 1/6 частки після смерті ОСОБА_6).
ІНФОРМАЦІЯ_9 помер батько позивача ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Позивач зазначає, що вона та відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після смерті батька. ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини (частки в колгоспному дворі), яка відкрилась після смерті батька, до нотаріуса не подавав, не проживав разом із спадкодавцем, тому не вважається таким, що прийняв спадщину. Єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину, є позивачка.
Зареєструвати належне їй право власності, як члена колгоспного двору вона не може, оскільки реєстрація права власності на такий об'єкт нерухомого майна як колгоспний двір, законодавством не передбачена. Визнати ж право на спадкування після смерті батька вона може лише у судовому порядку, тому просила суд: визнати за нею право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1, з яких : 1/3 частка, яка належить їй як члену колгоспного двору; 1\6 частки, що прийнята нею у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 та 1\2 частку, що прийнята нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який померІНФОРМАЦІЯ_9.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27.06.2017 року позов задоволено частково. Вирішено: у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Некрасівської сільської ради Вінницького району - відмовити; визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з яких : 1/5 частка - належить їй як члену колишнього колгоспного двору та 2/5 частки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9; в решті позовних вимог- відмовити. При цьому, суд вважав, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хоч і вибули з членів колгоспного двору але права на частки у його майні не втратили, тому вказані частини будинку не належать до спадкового майна.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку в частині відмови у позові про визнання права власності на 2/5 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 та просила суд в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом, оскільки оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні оскаржуваного рішення, вказаних правових вимог судом було дотримано.
Так, судом першої інстанції встановлено наступне.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2016 року у справі № 128/1629/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок, земельну ділянку, грошові вклади в порядку спадкування за законом, задоволено частково (а.с. 7-9).
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що в задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, судом було відмовлено з підстав, що статус будинку, як колгоспного двору, регламентується іншими правовими нормами, відмінними, від зазначених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме: нормативними актами у редакції, чинній на час виникнення правовідносин: Законом України «Про власність», ст.ст. 120,123 ЦК УРСР (а.с. 7-9).
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 про право особистої власності на будинковолодіння, виданого 26.10.1988 року на підставі рішення виконкому Вінницької районної Ради народних депутатів № 128 від 19.05.1988 року, яке міститься на а/с 12 інвентаризаційної справи № 52 на будинковолодіння в АДРЕСА_1 (дослідженої судом), ціле будинковолодіння, яке складається з одного житлового будинку і знаходиться в АДРЕСА_1, дійсно належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5.
Згідно виписки з погосподарських книг Некрасівської сільської ради Вінницького району Вінницької області за адресою: АДРЕСА_1, станом на 15 квітня 1991 року головою двору записаний ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, а членами двору записані: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (син), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 (дочка), та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 (онука) (а.с. 24).
До встановлених обставин судом та відповідних їм правовідносин, щодо майна колгоспного двору, судом були правильно застосовані норми, діючого на час цих правовідносин ЦК УРСР 1963 року, а саме: ст. 120 та ст. 123 ЦУ УРСР.
У ч.1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року вказано, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Стаття 123 ч.2 ЦК УРСР 1963 року зазначає, що розмір частки члена колгоспного двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Отже, станом на 15 квітня 1991 року, коли припинив існування колгоспний двір, розташований по АДРЕСА_1, кожному з його п'яти членів належало по 1/5 частці майна, в тому числі і по 1/5 частці спірного будинковолодіння. При цьому, ніхто з членів колгоспного двору не ставив питання про виділ його частки із сумісної власності.
Ще судом встановлено, що відповідно до погосподарської книги №9 за 1991-1995 роки, відповідач ОСОБА_3 вибув з вказаного колгоспного двору у 1992 році.
Відповідно до погосподарської книги №6 за 201-2005 роки, позивачкаОСОБА_2, прізвище якої на той час було ОСОБА_2 - 13.10.2000 року вибула з даного домогосподарства у м. Вінницю. У погосподарській книзі №5 за 2006-2010 роки за особовим рахунком НОМЕР_3 (АДРЕСА_1) ОСОБА_2записана, як така, що вибула у м. Вінницю. І лише у погосподарській книзі №5 за 2011-2015 роки вона значиться, як така, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно ксерокопії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_4, виданого 15.05.2015 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.03.2009 року (а/с16).
В досліджених судом погосподарських книгах відсутні відмітки про вибуття зі спірного будинковолодіння ОСОБА_4 Проте у погосподарських книгах №5 за 2006-2010 роки та №5 за 2011-2015 роки, вона уже не зазначена у вказаному дворі.
Цих обставин апелянт не спростовує. На а/с107 міститься повідомлення Некрасівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про те, що нею надано до Вінницького районного суду оригінали шести погосподарських книг за період з 1986 по 2015 роки, що є доказом того, що суд мав можливість їх оглянути при розгляді справи.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
З огляду на вказану правову норму, ніхто з п'яти членів колгоспного двору, які були ними станом на 15.04.1991 року, не є такими, що втратили право власності на майно, яке належало колгоспному двору. Отже, суд дійшов правильного висновку, що незалежно від того, що і позивачка, і відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після 15.04.1991 року вибули зданого домогосподарства, яке до вказаної дати було колгоспним двором, вони не втратили права на частку в його майні. Їхні частки складають по 1/5 кожного.
ІНФОРМАЦІЯ_10 в м. Вінниці померла ОСОБА_6, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 25.07.2008 року (а.с. 11).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне їй майно, до складу якого входить належна їй 1/5 частка житлового будинку АДРЕСА_1.
Згідно ксерокопії технічного паспорта, виготовленого КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 14.11.2015 року, житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 79,4 кв.м, житлову площу 54,3 кв.м та в цілому складається з: житлового будинку 1983 року побудови, прибудови, прибудови, ганку, літньої кухні-сараю-гаражу, погрібу з шиєю, сараю, убиральні, воріт з хвірткою, огорожі, криниці, вигрібної ями (а.с. 20-22).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є її чоловік ОСОБА_5 та її діти: позивач по справі ОСОБА_2 та відповідач по справі ОСОБА_3, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 від 19.04.1963 року (а.с. 12) і ксерокопіями свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 від 03.09.2002 року та свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_8 від 08.04.2015 року, якими підтверджується зміна прізвища позивача з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» і навпаки (а.с. 13, 14); ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_9 від 25.09.1970 року (а.с. 27). Також родинні стосунки між цими особами встановлено рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2016 року по справі № 128/1629/16-ц, яке набрало законної сили 26.07.2016 року, що в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню (а/с7-9).
Відповідно до копії спадкової справи № 40/2009 року, заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_6, заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, а саме 21 січня 2009 року до нотаріальної контори подав її чоловік ОСОБА_5, а дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 у встановлений законом строк, а саме 21 січня 2009 року та 23 січня 2009 року, подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини на користь чоловіка померлої - ОСОБА_5 (а.с. 96-101).
Таким чином, спадкоємцем, який прийняв спадщину після померлої ОСОБА_6 є її чоловік ОСОБА_5, відповідно до норми ч.1 ст. 1269 ЦК України.
Зазначені обставини спростовують твердження позивачки, що вона прийняла спадщину після смерті матері в силу ч.3 ст.1268 ЦК України.
Як видно зі спадкової справи №40/2009 до майна померлої ОСОБА_6 (а/с 96-101), ОСОБА_5 не оформляв своїх спадкових прав на успадковане майно після смерті ОСОБА_6 Цієї обставини апелянт теж не спростовує.
Виходячи з викладеного, частка ОСОБА_5 у майні колишнього колгоспного двору збільшилася на 1/5 і становила 2/5 ( 1/5 + 1/5 = 2/5), як правильно встановлено судом в оскаржуваному рішенні.
ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Некрасове, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_5, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 19.12.2014 року (а.с. 10).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його діти: позивач по справі ОСОБА_2 та відповідач по справі ОСОБА_3, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 від 19.04.1963 року (а.с. 12) і ксерокопіями свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 від 03.09.2002 року та свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_8 від 08.04.2015 року, якими підтверджується зміна прізвища позивача з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» і навпаки (а.с. 13, 14); ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_9 від 25.09.1970 року (а.с. 27).
Відповідно до копії спадкової справи № 268/2015, заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5, заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, а саме 29 травня 2015 року, до нотаріальної контори подала його дочка ОСОБА_2 (а.с. 74-77).
Відповідач ОСОБА_3 у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття до нотаріальної контори не звертався.
Отже, такою, що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_5 є позивачка, в силу тієї ж ч.1 ст. 1269 ЦК України, тому суд правильно визнав за нею право власності лише на 2/5 частки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9, як і відмовив у задоволенні вимоги, щодо часток відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Те, що вказані відповідачі відмовилися від свого права на їх 1/5 частку кожного у майні колгоспного двору, не спростовує рішення суду, в оскаржуваній його частині, оскільки, як уже було встановлено, ці частки не ввійшли до спадкового майна і ними розпорядитися ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть за нормами ст. 346 або ст. 347 ЦК України.
Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, в силу ст. 308 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді/підписи/
Згідно з оригіналом
суддя-доповідач: В.С. Марчук