Справа № 127/16433/17
Провадження № 2-а/127/926/17
30.10.2017 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., ознайомившись із матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, Департаменту комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Селищної сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 міської ради від 30.09.2016 року №422,-
01.08.2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до Вінницького міського суду Вінницької області із вказаним адміністративним позовом, у якому (згідно позовної заяви у новій редакції) просили суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та визнати протиправними і скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 06.10.2016 року №2320, яким надано Департаменту комунального господарства та благоустрою міської ради вихідні дані - містобудівні умови та обмеження на проектування кладовища по вул. Сабарівське шосе, б/н в м. Вінниці, а також визнати протиправними і скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 30.09.2016 року №422 11 сесії 7 скликання в частині, якою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Сабарівське шосе, б/н у м. Вінниці, розроблений МКП «ОСОБА_3 муніципальний центр містобудування і архітектури» на замовлення Департаменту комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради та передано Департаменту комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради в постійне користування земельну ділянку площею 36 4731 га для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування за адресою: вул. Сабарівське шосе, б/н у м. Вінниці за рахунок земель комунальної власності.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.08.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, Департаменту комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Селищної сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 06.10.2016 року №2320 та рішення ОСОБА_3 міської ради від 30.09.2016 року №422 було залишено без розгляду.
Згідно ухвали ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15.08.2017 року в частині залишення без розгляду адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 міської ради №422 від 30.09.2016 року скасовано та справу в цій частині направлено до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду. В решті ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15.08.2017 року залишено без змін.
Вивчивши заявлений адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, Департаменту комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради в частині визнання протиправним і скасування рішення ОСОБА_3 міської ради №422 від 30.09.2016 р. щодо надання Департаменту комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради в постійне користування земельної ділянки, площею 36,4731 га, кадастровий номер 0510100000:02:109:0002, для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, за адресою: вул. Сабарівське шосе, б/н м. Вінниці, за рахунок земель комунальної власності, та з урахуванням змісту ухвали ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року приходжу до висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому слід відмовити у відкритті провадження.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентно! практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <...> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово, по ряду справ, дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у користування (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року та 9 лютого 2016 року (№№ 21-3296а15 та 21-5465а15 відповідно).
Відповідно до ст. 244-2 ч. 1 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
У даній справі спір стосується права користування Департаментом комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради земельною ділянкою площею 36,4731 га, кадастровий номер 0510100000:02:109:0002, яка йому передана оспорюваним рішенням, тобто цивільного права. Оскаржуване рішення відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження належної йому земельної ділянки.
З огляду на те, що спір, за вирішенням якого до суду звернулися позивачі щодо визнання протиправним та скасування рішення 11 сесії 7 скликання ОСОБА_3 міської ради №422 від 30.09.2016р. не є публічно-правовим, а має цивільно-правовий характер, оспорюється виникнення та набуття права на користування земельною ділянкою Департаментом комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради, тому відповідно до ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України потрібно відмовити у відкритті провадження у даній адміністративній справі.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Також адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 містить клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
В зв"язку з тим, що відсутні підстави для відкриття провадження у даній адміністративній справі, тому в клопотанні про забезпечення адміністративного позову також необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 109, 117, 118 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, Департаменту комунального господарства та благоустрою ОСОБА_3 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Селищної сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 міської ради від 30.09.2016 року №422.
Відмовити в клопотанні ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: