Cправа № 127/19559/17
Провадження № 2/127/5467/17
Іменем України
25 жовтня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,
при секретарі Подоляк М.В.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,-
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що 17 лютого 2017 року він та ОСОБА_3 уклали в письмові формі договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстатовою О.О. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 отримала в позивача позику в розмірі 161 529,70 грн., що еквівалентно 5984,00 дол. США, які зобов'язалася повернути до 17.08.2017 року. Станом на час звернення до суду з даним позовом, відповідач так і не виконала умови зазначеного договору. Оскільки в добровільному порядку відповідач відмовляється повернути борг, тому ОСОБА_2 змушений був звернутися до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_3 на користь останнього суму боргу за договором позики від 17.02.2017 року в розмірі 161 529,70 грн., а також понесені судові витрати.
Під час розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що відповідач частково погасив борг, сплативши грошові кошти в загальній сумі 34 807,60 грн. Просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики від 17.02.2017 року в розмірі 126 722,10 грн. та понесені позивачем судові витрати.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, в заяві про зменшення позовних вимог ОСОБА_2 просив провести судове засідання без його участі та присутності, а також без участі та присутності його представника.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні зменшений розмір позовних вимог визнав та не заперечував проти його задоволення.
Вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З наявної в матеріалах справи розписки ОСОБА_3 від 17.02.2017 року, судом встановлено, що остання отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5 984,00 дол. США, що є еквівалентом 161 529,70 грн., для особистих потреб та зобов'язалася повернути їх до 17.08.2017 року включно (а.с. 7). В розписці також зазначено, що дані відносини між ними зафіксовані в договорі позики посвідченого 17.02.2017 року приватним нотаріусом ВМНО Євстратовою О.О.
Так, дійсно 17 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою О.О. (а.с. 6). Зі змісту даного договору вбачається, що ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла до укладення цього договору грошові кошти в розмірі 161 529,70 грн., що є еквівалентом 5984,00 дол. США із зобов'язаннням повернути таку ж саму суму до 17 серпня 2017 року включно. Сторони свідчать, що одержання позики не пов'язане із здійсненням підприємницької діяльності будь-якої із сторін. Грошові кошти витрачатимуться позичальником для особистих потреб.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач частково вже погасив суму боргу в розмірі 34 807,60 грн., тобто до стягнення підлягає решта суми боргу в розмірі 126 722,10 грн. (а.с. 22-26).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частина 1 статті 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В свою чергу Верховним Судом України у своїй постанові від 18.09.2013 року у цивільній справі №6-63цс13 висловлена правова позиція, відповідно до змісту якої письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Положеннями ч. 2 ст. 214 ЦПК України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про укладення договору позики між ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та передачу суми позики у розмірі 5 984,00 дол. США, що є еквівалентом 161 529,70 грн.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки ним на підтвердження договору позики надано розписку від 17.02.2017 року та визнання позову відповідачем.
Постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року в п. 24 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляду справ у суді першої інстанції» звернуто увагу, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Ст. 611 ЦК Ураїни, визначає, що у разі порушення зобов'язанння настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача слід стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 267 грн. 22 коп. (відповідно до розміру задоволених вимог), що документально підтвердженні (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляду справ у суді першої інстанції»,ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 174, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вінниці, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 126 722 (сто двадцять шість тисяч сімсот двадцять дві) грн. 10 коп. суму боргу за договором позики
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вінниці, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 1 267 (тисяча двісті шістдесят сім) грн. 22 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, у відсутність яких воно ухвалене, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: