10.10.2017 року Справа № 34/5005/3459/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),
судді: Кузнецова В.О., Науменка І.М.
Секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Учасники процесу не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВК - ПРОМ"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 року у справі №34/5005/3459/2012
за заявою ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Діалог"
про визнання грошових вимог на суму 1 418 096, 11 грн. та судового збору у розмірі 3 200, 00 грн.,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 року у справі №34/5005/3459/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) визнано грошові вимоги ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Діалог" у розмірі 1 418 096,11грн., які віднесено до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір у розмірі 3 200, 00грн. - до першої черги задоволення.
Не погодившись з ухвалою господарського суду, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВК - ПРОМ" подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати повністю, оскільки останню винесено з порушенням норм матеріального права, а саме ч.1 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апеляційна скарга мотивована тим, що податковою кредиторські вимоги були подані після спливу двомісячного строку для їх пред'явлення відповідно до вимог ч.1 ст.38 Закону. У зв'язку з чим, як зазначено скаржником, місцевий суд повинен був відмовити у визнанні грошових вимог фіскальної служби та віднесенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженої ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наступного.
Ухвалою від 12.04.12р. порушено провадження у справі №34/5005/3459/2012 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Діалог".
Ухвалою від 14.06.12р. місцевий суд визначив розмір вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВК-ПРОМ" до боржника на суму 2 000 000,00 грн., ввів процедуру розпорядження майном боржника та призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3
Ухвалою від 30.10.12р. господарський суд Дніпропетровської області затвердив реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Діалог", з вимогами наступних кредиторів:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВК-ПРОМ" - 1 113,00 грн. - 1 черга задоволення; 8 000 000,00 грн. - 4 черга задоволення;
2. Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання"Созидатель" - 1 113,00 грн. - 1 черга задоволення; 2 654 774,70 грн. - 4 черга задоволення.
23.04.15р. постановою господарського суду припинено процедуру розпорядження майном відносно ТОВ "Діалог", припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_3, визнано ТОВ "Діалог", відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік, до 23.04.16р., ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015р. постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року у справі №34/5005/3459/2012 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.15р. касаційну скаргу постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року у справі №34/5005/3459/2012- скасовано, справу №34/5005/3459/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області на стадію розпорядження майном.
Постановою від 14.03.17р. господарський суд Дніпропетровської області відкрив ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 14.09.2017р.
25.07.17р. до господарського суду надійшла заява ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог на суму 1 418 096,11грн. та судового збору у розмірі 3 200,00грн.:
- податкового розрахунку земельного податку №9016075597 від 11.02.2015р. на суму 137 293,49грн., термін сплати 30.03.2015р;
- податкового розрахунку земельного податку №1700012934 від 24.01.17р. на суму 1012 357,80грн., термін сплати 24.01.2017р.;
- податкового повідомлення-рішення (форма "Р") №0001551203 від 16.05.16р. до нарахування штрафної санкції, відповідно до акту перевірки №1176/14-63-12-03/32293629 від 08.04.2016р. на суму 170,00грн.;
- податкового розрахунку земельного податку №1700014016 від 26.01.2017р. на суму 268 274,82грн.
Ухвалою від 26.07.17р. господарський суд прийняв заяву ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області до розгляду та зобов'язав ліквідатора в строк до 14.08.2017р. розглянути вимоги кредитора ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області про результати повідомити у письмовій формі господарський суд.
28.08.17р. до господарського суду від ліквідатора ОСОБА_5 надійшло повідомлення №17 від 19.08.2017р., в якому повідомлено суд про розгляд грошових вимог кредитора та включення суми 1 418 096,11грн. - до шостої черги задоволення, а судовий збір у розмірі 3 200, 00грн. - до першої.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 року у справі визнано грошові вимоги ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Діалог" у розмірі 1 418 096,11грн., які віднести до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір у розмірі 3 200, 00грн. - до першої черги задоволення.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом ухвали, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Провадження у даній справі було порушено 12.04.12р. за нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.13р.).
З 19.01.13р. набула чинності нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство ).
Відповідно до п. 1-1 розділу 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Пунктом 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13р. № 01-06/606/2013 передбачено, що розгляд справи про банкрутство у таких випадках здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.
Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно з ч.1 ст. 38 вказаного Закону, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор (у будь-якому випадку: конкурсний, поточний, заставний) це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.
При цьому, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами, що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Згідно ст.ст.32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як встановлено, господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.07.17р. до господарського суду надійшла заява ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області, м.Дніпро про визнання грошових вимог на суму 1 418 096,11грн. та судового збору у розмірі 3 200,00грн. В матеріалах грошових вимог (а/с 8-21) наявні податкові розрахунки земельного податку, податкові повідомлення-рішення подані боржником.
Відповідно до п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За приписами ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно положень ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Пунктом 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13р. № 01-06/606/2013 передбачено, що після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону.
Відповідно до ст. 38 Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Діалог" у сумі 1 418 096,11грн. є доведеними, але оскільки останні були заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання ч.1 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказані вимоги підлягають погашенню у шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Так, суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначив про застосування ч.1 ст.38 Закону, та заявлення вимог ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби після встановленого Законом строку. Проте, у резолютивній частині оскаржуваної ухвали визнав грошові вимог ДПІ із зазначення про віднесення останніх до шостої черги задоволення.
Враховуючи викладене, ухвала господарського суду Дніпропетровської області підлягає зміні із зазначенням, що грошові вимоги ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до банкрута підлягають погашенню у шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105,106 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВК - ПРОМ" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 року у справі №34/5005/3459/2012 змінити, виклавши у наступній редакції:
«Відмовити ОСОБА_2 управлінню ДФС у Дніпропетровській області в задоволенні заяви з вимогами до боржника на суму 1 418 096, 11 грн. та судового збору у розмірі 3 200, 00 грн.
Вважати вимоги ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до банкрута на суму 1 418 096, 11 грн. та судового збору у розмірі 3 200, 00 грн. такими, що підлягають погашенню у шосту чергу в ліквідаційній процедурі.»
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 27.10.2017 року.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя І.М. Науменко