Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" жовтня 2017 р.Справа № 5023/3917/12 вх. № 3917/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання Лук'янчук О.І.
за участю сторін: ліквідатор - Безпалий С.О.,
пр-к ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - ОСОБА_2 (дов. від 14.12.16 р.),
розглянувши заяву ліквідатора про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення збитків з колишнього ліквідатора
По справі за заявою ФОП ОСОБА_3, м. Харків
до ФОП ОСОБА_3, м. Харків
про визнання банкрутом
Ухвалою суду від 05.04.17 р. призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ліквідатора про розірвання договору купівлі-продажу майна банкрута та стягнення збитків, в якій просить суд: 1) розірвати договір купівлі-продажу чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 89,8 кв.м., укладений між ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_5 28.11.2012 р., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3109; 2) стягнути з арбітражного керуючого Запорожець І.В. на користь ліквідатора Безпалого Сергія Олександровича грошові кошти в сумі 126 250,00 грн. Цією ж ухвалою суд залучив до розгляду даної заяви колишнього ліквідатора Запорожця І.С., заставного кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та покупця майна гр. ОСОБА_5, зобов'язавши залучених осіб надати суду відзив на заяву ліквідатора.
Колишній ліквідатор Запорожець І.С. в судове засідання не з'явився, проте на виконання вимог ухвали суду, надав суду письмові пояснення разом з документами в обґрунтування, в яких зазначає, що після встановлення ним факту не перерахування грошових коштів після реалізації майна банкрута, він особисто 11.04.2013 р. звернувся до суду з заявою про визнання правочинів недійсними, але в подальшому ухвалою суду від 21.08.2013 р. його було усунуто від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, тому проти вимог в частині стягнення з нього збитків заперечує в повному обсязі.
Заставной кредитор в судове засідання з'явився, проте відзив на заяву ліквідатора не надав, усно зазначив, що заяву ліквідатора підтримує в повному обсязі та письмово повідомив, що грошові кошти від реалізації заставного майна на рахунок кредитора не надходили.
В судові засідання 11.05.2017 р., 23.06.17 р., 08.08.17 р., 14.09.17 р. та 24.10.17 р. покупець майна гр. ОСОБА_5 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень або заперечень на заяву ліквідатора не надав.
Згідно з п.3.9.2. Постанови ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участи, якщо ухвалу, в який зазначено час та місце такого засідання, надіслана сторонам у відповідному порядку.
Судом встановлено, що ухвали господарського суду від 05.04.2017р., 11.05.2017 р., 23.06.17 р., 08.08.17 р., 14.09.17 р. про дату, час та місце судового засідання були надіслані ліквідатору, банкруту, арбітражному керуючому Запорожець І.С., заставному кредитору ТОВ "ОТП Факторинг Україна", а також покупцю майна гр. ОСОБА_5 у відповідному порядку, в зв'язку з чим заява ліквідатора розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Присутній в судовому засіданні ліквідатор заяву підтримує.
Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора та додані до заяви документи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред. ЗУ № 784-XIV від 30.06.1999 р.) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: з підстав, передбачених ч. 10 ст.17 Закону подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника. Положення ч. 1 цієї статті надають ліквідатору право подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених ст.17 Закону. При цьому, згідно з ч. 10-11 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, зокрема, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.
Зазначені приписи Закону кореспондуються із ч.7 ст.12, ст. 16 ГПК України, а також ч.4 ст.10 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013 р., якою встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Зазначені вище норми визначають, що заяви про визнання недійсним правочинів (договорів) або спростування майнових дій розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від суб'єктного складу сторін, враховуючи і загальні положення ЦК та ГК України, що пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними.
Такі зміни щодо виключної підсудності певних спорів судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, набрали чинності з 19.01.2013 року.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14, який, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права, відповідно до статті 111-28 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення ст.ст. 12, 16 ГПК України.
Встановивши виключну підсудність майнових спорів до боржника з 19.01.2013 року суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство, законодавець тим самим розширив повноваження такого суду на предмет можливості визнання недійсними правочинів із цивільно-правових підстав та повернення майна боржнику в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України, оскільки особи, права яких порушено такими правочинами, та власник, майно якого відчужено третім особам без його згоди, вже не може захистити свої права шляхом звернення з відповідними вимогами у позовному провадженні.
Отже, вирішуючи такі спори у процедурі банкрутства слід виходити з того, що необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон про банкрутство та інші акти законодавства України пов'язують визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, визначаючи в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам діючого законодавства не відповідає оспорюваний правочин або вчинена майнова дія.
Постановою суду від 04.10.2012 р. встановлено, що банкруту на дату відкриття ліквідаційної процедури на праві власності належала, зокрема, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 89,8 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В.А., зареєстровано в реєстрі за № 1540.
Відповідно до іпотечного договору від 20.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк" - квартира АДРЕСА_1, загальною площею 89,8 кв.м., яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2008 року, забезпечує виконання вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № ML 702/927/2008 від 20.05.12 р., укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк", відповідно до довідки ЗАТ "ОТП Банк", заборгованість за яким складає 337 301,68 доларів США та 96522,11 грн пені.
Відповідно до приписів ст.ст. 25-31, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред. ЗУ № 784-XIV від 30.06.1999 р.) усі види майнових активів банкрута включаються до складу ліквідаційної маси та підлягають реалізації з метою задоволення вимог кредиторів, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
З матеріалів справи № 5023/3917/12 вбачається, що Товарною Біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.11.2012 р. на замовлення ліквідатора Запорожця І.С. (угода від 30.10.12 р., т.11 а.с. 216) організовано проведення аукціону з реалізації майна банкрута. Відповідно до Протоколу № 2 проведення аукціону від 27.11.12 р. загальна вартість реалізованого майна склала 44 400,00 грн, переможцем аукціону визнано ОСОБА_5 (т. 11 а.с. 219).
На підставі Протоколу №2 проведення аукціону від 27.11.2012 р., ліквідатором Запорожцем І.С. укладено 28.11.12 р. договір купівлі-продажу чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, вартістю 44400,00 грн, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 28.11.2012 р. за реєстровим №3109 (т.11 арк.с. 118).
Пунктом 3 Договору купівлі-продажу передбачено, що Покупець повинен внести 39960,00 грн, як гарантійний внесок за придбане майно на р/р Товарної біржі "Всеукраїнській торгівельний центр" в ПАТ "БТА Банк" на протязі тридцяти календарних днів з моменту підписання протоколу №2 від 27.11.12 р. і в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора.
В матеріалах справи містяться пояснення колишнього ліквідатора Запорожця І.С. та лист Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" від 05.04.2013 р., в якому біржа повідомила, що грошові кошти в розмірі 4440,00 грн згідно протоколу №2 від 27.11.12 р. були внесені, як гарантійний внесок, на р/р біржі переможцем аукціону ОСОБА_5 Кошти в розмірі 39960,00 грн від переможця аукціону гр. ОСОБА_5 на р/р біржі не надходили.
Тобто, з наведеного вище вбачається, що покупець майна гр. ОСОБА_5 фактично безоплатно отримав у власність майно банкрута, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Присутній у судовому засіданні представник заставного кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (правонаступник ЗАТ "ОТП Банк") письмово зазначив, що грошові кошти від реалізації заставного майна банкрута протягом ліквідаційної процедури кредитором не отримувались.
Згідно з ч. 10-11 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом відповідно до цивільного законодавства недійсною, зокрема якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно з ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох або декількох сторін, спрямованої на досягнення певного результату.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред. до 19.01.13 р.) передбачено, що ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
У відповідності до п. 8 ст. 30 Закону про банкрутство, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника.
За результатом розгляду матеріалів справи, судом не встановлено факту здійснення оплати (проведення розрахунків) переможцем аукціону гр. ОСОБА_5 за спірним договором купівлі-продажу нерухомого майна банкрута.
Отже, суд дійшов висновку, що сторона - ліквідатор банкрута Запорожець І.С., а в подальшому новий ліквідатор Безпалий С.О., був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору з гр. ОСОБА_5, зокрема отримання коштів внаслідок продажу майна з метою подальшого погашення вимог кредиторів. Тобто, невиконання умов договору щодо сплати за отримане майно є істотним порушенням умов договору та тягне за собою розірвання договору у встановленому законом порядку. Крім того, оскільки реалізація на аукціоні об'єкту нерухомості, який забезпечував погашення грошових вимог заставного кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 337301,68 доларів США та 96522,11 грн пені, а також подальша реєстрація права власності на об'єкт ліквідаційної маси за переможцем аукціону гр. ОСОБА_5 без фактичного проведення розрахунку та сплати ціни завдають збитки кредитору (заставному кредитору - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), суд дійшов висновку про розірвання договору купівлі-продажу.
Крім того, суд зазначає, що невиконання чи неналежне виконання правочину передбачає право заінтересованої сторони вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
В частині вимог ліквідатора Безпалого С.О. щодо стягнення з колишнього ліквідатора Запорожця І.С. грошових коштів в розмірі 126250,00 грн, з яких: 44 400,00 грн - отримані від реалізації спірної квартири та 82 250,00 грн - сума завданих збитків, суд відмовляє з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодувається в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.
Частиною першою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що по-перше, грошові кошти повинні були надійти на розрахунковий рахунок організатора аукціону, а не особисто ліквідатору Запорожцю І.С., а по-друге, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що після з'ясування обставин щодо не здійснення оплати за придбане на аукціоні майно громадянкою ОСОБА_5, ліквідатором Запорожцем І.С. вживались заходи з метою визнання таких договорів купівлі-продажу недійсними. В зв'язку з чим, суд не вбачає в діях колишнього ліквідатора Запорожця І.С. умислу на безоплатне відчуження майна банкрута та причинного зв'язку між реалізацією майна та неоплатністю договору купівлі-продажу.
Щодо стягнення судових витрат з Запорожця І.С. на користь ліквідатора Безпалого С.О., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову - на відповідача; при відмові від позову - на позивача.
Враховуючи, що судом не встановлено умисних дій з боку ліквідатора Запорожця І.С. щодо неотримання грошових коштів від реалізації майна банкрута, тому сплата судового збору за звернення із заявою в межах справи про банкрутство покладається на заявника.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 12, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 526, 626, 651 ЦК України, ст.ст. 75, 86 ГПК України, -
1. Заяву ліквідатора про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення збитків задовольнити частково.
2. Розірвати договір купівлі-продажу чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 89,8 кв.м., укладений між ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_5 28.11.2012 р., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3109.
В решті вимог відмовити.
3. Ухвалу направити ліквідатору, банкруту (на 3 адреси), Запорожцю І.С., ТОВ "ОТП Факторинг Україна", гр. ОСОБА_5
Суддя Міньковський С.В.