26 жовтня 2017 року Справа № 921/531/17-г/4
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
розглянув справу
за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", вул. Фізкультури, 30В, оф. 600, м. Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про зобов'язання до вчинення дій.
За участі представників сторін:
позивач: В.Ю. Дубей, довіреність № 19-09/39 від 19.09.2017;
відповідач: не з'явився
Суть справи:
У розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м. Київ звернулось 19.09.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду вх. № 569 від 19.09.2017) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Д. Січинського, 11, м. Чортків, Тернопільська область, про зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою суду від 21.09.2017 порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 12.10.2017
Представник позивача у судових засіданнях, що відбулись 12.10.2017 та 26.10.2017, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові, та просив про задоволення позову. Також, надав оригінал договору відповідального зберігання № 1573 від 27.12.2013 для огляду у судовому засіданні.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, причини неявки суду не повідомив, жодних клопотань не заявив. Ухвала про відкладення розгляду справи від 12.10.2017 надсилалась йому судом за адресою, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 48500, проте, повідомлення про вручення поштового відправлення станом на день розгляду справи відділом поштового зв'язку відправнику (господарському суду) не повернуто.
За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що явка відповідача не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому, з урахуванням приписів ч.1 ст.64 ГПК України, п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві", господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України та, беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.
У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався (востаннє на 26.10.2017) для надання можливості відповідачу прийняти участь у її розгляді та подати витребувані судом документи.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
27.12.2013 року між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (надалі - Поклажодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Зберігач) було укладено Договір відповідального зберігання №1573 (надалі - договір зберігання), за умовами якого Зберігач зобов'язується за плату зберігати комбайн зернозбиральний, переданий йому Поклажодавцем (надалі - Майно), і повернути цей товар Поклажодавцеві у схоронності (п. 1.1. Договору).
За цим Договором на зберігання передається майно перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в акті прийому-передачі підписаного Сторонами, що є невід'ємною частиною даного Договору. Відповідальне зберігання за цим Договором є платним. Місце зберігання знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Чортків, вул. Д.Січинського, буд 11/25 (п.п. 1.2-1.4. Договору).
У відповідності до п. 2.1.4. Договору Зберігач зобов'язаний повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору 27.12.2013 між Сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна, відповідно до умов якого ДП «Укрспирт» передало, а ФОП ОСОБА_2 прийняв на відповідальне зберігання Майно - комбайн зернозбиральний (Клас домінатор 108), 1993 року випуску, реєстраційний номер ТА 04620, Машина/Двигун №199020728366/901501274193, вартість якого на момент передачі складала 6077 грн.
12 червня 2017 позивачем на адресу ФОП ОСОБА_2 надіслано вимогу №02-7-3/1371 у якій , керуючись п. 1.2.4. Договору та ст. 949 ЦК України, просить у Зберігача у семиденний строк з дня отримання вимоги повернути передане йому згідно з умовами Договору №1573 від 27.12.2013 Майно. Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується позивачем долученими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист ф. 107 від 16.06.2017, а також фіскального чеку №2585 від 13.06.2017. Відповіді на свою вимогу позивач не одержав, спірне Майно йому повернуто не було.
З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідач всупереч умов Договору №1573 від 27.12.2013 та вимог чинного законодавства, не зважаючи на письмові звернення з проханням терміново (у семиденний строк з дня отримання вимоги) повернути майно, майно не повернув, що стало підставою для звернення ДП «Укрспирт» до суду з позовом про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути йому комбайн зернозбиральний (Клас домінатор 108), 1993 року випуску, реєстраційний номер ТА 04620, Машина/Двигун №199020728366/901501274193.
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:
- відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).
В процесі розгляду спору судом встановлено, що між ДП «Укрспирт» та ФОП ОСОБА_2 виникли зобов'язання, що випливають із договору зберігання , згідно якого та в силу ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язується зберігати річ, передану йому поклажодавцем і повернути її поклажодавцеві у схоронності .
Матеріалами справи, зокрема актом прийому-передачі майна від 27.12.2013 , підтверджено, що Поклажодавець - ДП «Укрспирт» передало, а Зберігач - ФОП ОСОБА_2 прийняло на відповідальне зберігання Майно - комбайн зернозбиральний (Клас домінатор 108), 1993 року випуску, реєстраційний номер ТА 04620, Машина/Двигун №199020728366/901501274193, вартість якого складала 6077 грн.
Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. Так, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Пунктом 2.1.4. Договору визначено обов'язок Зберігача повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.
Судом встановлено, що відповідачем в добровільному порядку не було задоволено вимогу позивача (№02-7-3/1371 від 12.06.2017) та не виконано визначеного п. 2.1.4 Договору обов'язку щодо повернення переданого на зберігання майна. Заперечення відповідача щодо факту отримання переданого Поклажодавцем на зберігання майна в матеріалах справи також відсутні.
Також з огляду на те, що в даному випадку спірні правовідносини випливають з невиконання умов договору зберігання, а саме не повернення зберігачем майна на вимогу поклажодавця, то позивачем вірно обрано зобов'язально-правовий спосіб захисту, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 ст.16 ЦК України примусове виконання обов'язку в натурі є одним із передбачених законом способів захисту порушеного права.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови Договору та матеріали справи, дійшов висновку про те, що відповідач - ФОП ОСОБА_2, не виконав своє зобов'язання за договором № 1573 від 27.12.2013 щодо повернення позивачу на його вимогу зі зберігання майна, а тому позовна вимога ДП «Укрспирт» про виконання зобов'язання в натурі шляхом повернення зі зберігання майна - комбайну зернозбирального (Клас домінатор 108), 1993 року випуску, реєстраційний номер ТА 04620, Машина/Двигун №199020728366/901501274193, переданого по акту прийому-передачі майна від 27.12.2013, з врахуванням положень ст.ст. 16, 936, 949 Цивільного кодексу України, є обґрунтованою та правомірно заявленою, а відтак підлягає до задоволення.
Судові витрати, у відповідності з вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір", покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 33-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 48500, ідент. номер НОМЕР_1) повернути Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Київська область, 07400, ідентифікаційний код 37199618) майно, що було передане на зберігання за Договором відповідального зберігання № 1573 від 27.12.2013, а саме: комбайн зернозбиральний (Клас домінатор 108), 1993 року випуску, реєстраційний номер ТА 04620, Машина/Двигун 199020728366/901501274193.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 48500, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Київська область, 07400, ідентифікаційний код 37199618) 1600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після вступу рішення у законну силу.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 27.10.2017р.
Суддя Н.М. Бурда