Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" жовтня 2017 р.Справа № 922/2652/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури, 63500, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 98, в інтересах держави
в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 5, Держпром, під'їзд 1, поверх 6, 7, код ЄДРПОУ 9792822;
до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРБОР-АГРО», 62641, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Катеринівка, вул. Молодіжна, 115, код ЄДРПОУ 30892315;
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області, 62602, Харківська область, Великобурлуцький район, смт. Великий Бурлук, вул. Центральна, 9, код ЄДРПОУ 04059622;
про визнання відсутності права користування земельною ділянкою та звільнення земельної ділянки,
за участю представників:
прокурора - Чирик В.Г. (службове посвідчення №036688 від 11.12.2015);
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №1 від 03.10.2016);
третьої особи - ОСОБА_1 (довіреність № 01-58/1381 від 26.06.2017 року).
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 29, 81-1 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ЮРБОР-АГРО», в якому просить визнати відсутність у ТОВ «ЮРБОР-АГРО» права користування земельною ділянкою площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816), яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту, вартістю 4064471,88 грн.; зобов'язати ТОВ «ЮРБОР-АГРО», головою та засновником якого являється ОСОБА_4, звільнити земельні ділянки запасу державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816), які розташовані за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області загальною вартістю 4064471,88 грн., та повернути їх у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.09.2011 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ «Комсомольське» (правонаступник ТОВ «ЮРБОР-АГРО») було укладено тимчасовий договір користування земельною ділянкою строком на 1 рік, за яким в оренду передано земельні ділянки державної власності (землі запасу) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 162 га, що знаходяться на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів та земельні ділянки державної власності (землі запасу) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 43,8 га, що знаходяться на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів. Однак вказаний договір був укладений з порушенням порядку надання та передачі в оренду земельних ділянок державної власності, а саме без відповідного рішення органів виконавчої влади про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації на вищевказані земельні ділянки, її розгляду та затвердження, а також надання в користування цих земельних ділянок згідно із положеннями Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, а також з порушенням земельного законодавства України щодо обов'язкової державної реєстрації прав на земельну ділянку. У зв'язку із чим зазначений тимчасовий договір користування земельною ділянкою від 23.09.2011, який не пройшов державну реєстрацію, є нікчемним в силу закону та не вимагає визнання його недійсним у судовому порядку. Вищевказане стало підставою для звернення до суду із позовом обравши спосіб захисту - визнання відсутності прав та відновлення становища, яке існувало до порушення та повернення земельних ділянок шляхом їх звільнення. Здійснюючи правове обгрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 116, 122, 123, 124, 125, 126, 134, 152 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону Укрїни «Про оренду землі», ст.ст. 16, 204, 640, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Суд перейшов до розгляду справи по суті 26.09.2017р.
В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 19.10.2017р. оголошувалась перерва до 23.10.2017р. об 11:30.
Присутній у судовому засіданні 23 жовтня 2017 року прокурор позов підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить суд задовольнити позов повністю.
Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. В письмових поясненнях (вх. №31636 від 26.09.2017 р.) зазначає, що спірний Договір оренди землі був укладений на підставі рішення комісії Великобурлуцької районної державної адміністрації з питань врегулювання земельних відносин, рішення зазначеної комісії не є рішенням органу державної влади на підставі якого громадяни або юридичні особи набувають права на земельні ділянки. Крім того, спірний договір не був зареєстрований у встановленому на момент його укладення порядку. В зв'язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності. У відзиві на позовну заяву (вх. №28251 від 04.10.2017 р.) зазначає, що на момент укладення договору право оренди земельної ділянки мало посвідчуватись договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, ані Земельним кодексом України, ані Законом України "Про оренду землі" порядок державної реєстрації договорів не встановлювався. Також, надав додаткові пояснення (вх. №34541 від 23.10.2017 р.) в яких зазначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування стосовно земельної ділянки та правочин щодо неї, є окремими підставами для визнання права користування земельною ділянкою правомірним. Факт правомірного використання вказаної земельної ділянки встановлений судовими рішеннями в адміністративних справах, тому не повинен доказуватись в цьому спорі. Крім того, прокурор, звернувшись з позовною заявою в інтересах позивача тільки в серпні 2017 року, пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, у звязку із чим подав заяву про застосування строку позовної давності, яку підтримав повноважний представник в судовому засіданні.
Представник третьої особи просить суд у задоволенні позову прокурора відмовити повністю. В запереченнях проти позову (вх. №34044 від 18.10.2017 р.) зазначає, що відповідач користується земельними ділянками на підставі відповідного рішення компетентного органу виконавчої влади про надання у користування (оренду) цих земельних ділянок з урахуванням приписів Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади підтверджується підписом Голови РДА на договорі оренди землі, що являється підтвердженням факту волевиявлення Великобурлуцької РДА. Спірні земельні ділянки на даний час не можуть використовуватись в іншій спосіб, оскільки вони (земельні ділянки) не внесені до державного земельного кадастру, а тому тривале користування ними відповідає інтересам держави.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому доходить висновку про можливість розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступного.
У відповідності Протоколу №12/15 від 06 вересня 2011 року спільного засідання комісії з питань врегулювання земельних відносин та районної робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушенням земельного законодавства, в пункті I вирішено рекомендувати голові райдержадміністрації переукласти з ТОВ "Комсомольське" договір оренди терміном до 1 року на використання земельних ділянок загальною площею 43,8 га, які розташовані на території Катеринівської сільської ради за межами населених пунктів та земельні ділянки загальною площею 162 га, які розташовані на території Великобурлуцької селищної ради із земель запасу (т. I, арк. с. 34).
Між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Комсомольське" (правонаступником якого є ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО", Орендар) було підписано Договір оренди землі терміном на 1 рік від 23 вересня 2011 року (надалі - Договір оренди) відповідно до предмету якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу, які знаходяться на території Великобурлуцької селищної ради та Кетеринівської сільської ради Великобурлуцього району Харківської області за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (підстава-рішення комісії Великобурлуцьїкої районної державної адміністрації з питань врегулювання земельних відносин від 06.09.2011 р.).
У відповідності до пункту 2.1. Договору оренди, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею Великобурлуцька с/р - 162 га та Катеринівська с/р - 43,8 га.
Пунктом 3.1. Договору оренди визначено, що Договір укладено до моменту виготовлення проекту відведення земельних ділянок, укладення договору оренди земельних ділянок та його державної реєстрації, але не може бути більшим за один рік з моменту підписання договору використання земельних ділянок.
Факт передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Великобурлуцької селищної ради - 162 га, Катеринівської сільської ради - 43,8 га за межами населеного пункту підтверджується Актом прийому-передачі об'єкту оренди від 23 вересня 2011 року (т. I, арк. с. 31).
В подальшому зазначений договір оренди у встановленому законом порядку державної реєстрації не пройшов та після закінчення строку його дії переукладений не був.
В позовній заяві прокурор зазначає, що вказаний Договір оренди був підписаний з порушенням порядку надання та передачі в оренду земельних ділянок державної власності, а саме без відповідного рішення органів виконавчої влади про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації на вищевказані земельні ділянки, її розгляду та затвердженням, а також надання в користування цих земель та з порушенням щодо обов'язкової державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Такі обставини на думку прокурора свідчать про порушення інтересів держави та підлягають захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Суд зазначає, що пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 передбачено, що до по дії, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони мали місце.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання спірного договору) передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Земельний кодекс України (в редакції, чинній на момент підписання спірного договору) встановлював, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Отже, Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області була належним державним органом виконавчої влади по розпорядженню земельною ділянкою, що розташовувалась за межами населеного пункту, та мав повноваження на її передання в оренду.
Суд зазначає, що необхідною передумовою набуття права оренди (користування) на земельну ділянку державної власності, зокрема, внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки, є наявність відповідного рішення місцевої державної адміністрації, тобто, її волевиявлення.
Судом відмічається, що ані відповідачем, ані Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області не надано жодних доказів прийняття Великобурлуцькою районною державною адміністрацією рішення про надання в оренду відповідачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Великобурлуцької селищної ради - 162 га, Катеринівської сільської ради - 43,8 га за межами населеного пункту.
Рішення спільного засідання комісії з питань врегулювання земельних відносин та районної робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушенням земельного законодавства, оформлене Протоколом №12/15 від 06 вересня 2011 року, не є таким актом у розумінні положень Закону України "Про місцеві державні адміністрації", оскільки відповідно до положення Комісії Великобурлуцької РДА з питань врегулювання земельних відносин, затвердженого розпорядженням голови Великобурлуцької районної державної адміністрації №155 від 30.06.2010, комісія є лише дорачо-консультативним органом голови Великобурлуцької РДА, яка створена з метою надання рекомендацій у сфері земельних відносин.
Окрім цього, Договір оренди землі терміном на 1 рік від 23 вересня 2011 року підписаний між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Комсомольське" (правонаступником якого є ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО") є неукладеним, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.
Відповідно до статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент підписання спірного договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За змістом частини 3 статті 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент підписання спірного договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання спірного договору) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Зі змісту вищенаведених нормативних законодавчих приписів вбачається, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь - якому разі не вважається укладеним.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у пункті 2.6 постанови Пленуму від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Відтак, згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Таким чином, при недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.
Як вбачається з матеріалів справи, передача спірних земельних ділянок від орендодавця до орендаря відбулася на підставі акту прийому-передачі об'єкту оренди від 23 вересня 2011 року (т. I, арк. с. 31).
Слід зазначити, що у разі передчасної передачі майна на виконання юридично неукладеного договору право на це майно у набувача (орендаря) не виникає (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
За таких обставин, враховуючи факт неукладення договору оренди землі терміном на 1 рік від 23 вересня 2011 року, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" на час розгляду даного господарського спору користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що ані Земельним кодексом України, ані Законом України "Про оренду землі" порядок державної реєстрації договорів не встановлювався, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.
На момент підписання вказаного договору оренди реєстрація договору проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №791 про внесення змін до Постанови КМУ від 09.09.2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".
З матеріалів справи вбачається, що вказаний Договір оренди не пройшов державної реєстрації, про що свідчить відсутність в тексті договору відповідної відмітки щодо внесення запису про реєстрацію до Поземельної книги (Книги записів).
Також, суд зазначає, що підтвердженням відсутності намірів сторін щодо здійснення державної реєстрації підписаного договору є пункт 14.1. Договору оренди, в якому зазначено, що договір укладено у двох однакових примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий - в Орендаря.
Відповідно до пп. 7 п. 13-3 Постанови КМУ від 20.07.2011 року №791 договір оренди земельної ділянки - у разі оренди земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, кількість примірників договору повинна бути на один примірник більша, ніж кількість сторін договору.
Одночасно, станом на момент підписання спірного Договору оренди діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174, згідно якого державна реєстрація договору оренди землі здійснювалась структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах шляхом внесення записів реєстрації до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Крім того, згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить, зокрема, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно, право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), право постійного користування та право оренди земельної ділянки, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.
Функції реєстрації речових прав на земельні ділянки до 01.01.13 р. покладалися на територіальні органи Державного комітету по земельним ресурсам України (Державного агентства земельних ресурсів України), а з 01.01.13р. - на органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України.
Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є внесення відомостей про право власності або користування цією земельною ділянкою до Державного реєстру прав, а також наявність у особи зареєстрованого в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідного правовстановлюючого документу.
Згідно листа від 13.06.2017 №10-20-0.23.15-379/106-17 Відділу у Великобурлуцькому району Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (т. I, арк. с. 135) згідно книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельні ділянки 6321455100:04:000:0489 площею 42,39 га та 6321455100:02:000:0816 площею 126,21 га, права власності, оренди, користування не зареєстровано.
Вищенаведене свідчить про відсутність у відповідача набутих в порядку передбаченому чинним законодавством прав оренди на земельні ділянки, які фактично перебувають у його користуванні.
Крім того, виконання сторонами умов неукладеного правочину, а саме використання спірної земельної ділянки, внесення плати за користування землею, не має правового значення, оскільки згідно з законодавствам договір оренди земельної ділянки набуває чинності з моменту його державної реєстрації.
Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).
Відтак, з урахуванням положень вищенаведених статей суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" зобов'язане звільнити земельні ділянки запасу державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816), які розташовані за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області загальною вартістю 4064471,88 грн., та повернути їх у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.
Крім того, відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
В постанові від 12.06.2013 у справі № 6-32цс13 Верховний Суд України вказав, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушені цивільні права чи цивільні інтереси підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
За змістом позовних вимог прокурор, звертаючись з позовом, вимагає визнати відсутність у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" права користування на земельну ділянку площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Виходячи з приписів вказаних статей, беручи до уваги позицію третьої особи - органу виконавчої влади, яка полягає у визнанні права відповідача користування земельною ділянкою на підставі спірного договору, такий спосіб захисту цивільних прав як відсутність у відповідача права користування на земельну ділянку площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816), яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту, є ефективним способом захисту прав та інтересів, так як забезпечує їх реальний захист.
Таким чином, прокурором обрано належний спосіб захисту, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо клопотання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з поданого клопотання, представник відповідача посилається на те, що прокурор звернувся з позовною заявою в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області тільки в серпні 2017 року та таким чином пропустив три річний строк позовної давності.
Проте суд, не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищою Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак, порушення права державної власності на землю є триваючим і відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном.
Матеріали справи свідчать, що відповідач визнає утримання спірної земельної ділянки. Таким чином, оскільки в такому разі йде мова про так зване триваюче правопорушення, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і в цьому випадку позовна давність не пропущена.
Виходячи з наведеного, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, в даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відтак позовна давність до вимог прокурора не застосовується.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 62.567,08 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати відсутність у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" (62641, Харківська обл., Великобурлуцький район, с. Катеринівка, вул. Молодіжна, буд. 115, код ЄДРПОУ 30892315) права користування земельною ділянкою площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816), яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту, вартістю 4.064.471,88 грн.
3. Зобов'язати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" (62641, Харківська обл., Великобурлуцький район, с. Катеринівка, вул. Молодіжна, буд. 115, код ЄДРПОУ 30892315), головою та засновником якого являється ОСОБА_4, звільнити земельні ділянки запасу державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816), які розташовані за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області загальною вартістю 4064471,88 грн., та повернути їх у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 1-й під'їзд, 6, 7 поверх, буд. 5, код ЄДРПОУ 39792822).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" (62641, Харківська обл., Великобурлуцький район, с. Катеринівка, вул. Молодіжна, буд. 115, код ЄДРПОУ 30892315) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 62.567,08 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 26.10.2017 р.
Суддя ОСОБА_5
/справа №922/2652/17/