про повернення позовної заяви
26 жовтня 2017 року Справа № 915/1118/17
м. Миколаїв
Суддя Коваль С.М. розглянувши матеріали позовної заяви
Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” ОСОБА_2, юридична адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 27, адреса для листування: 03150, м.Київ, вул. Щорса, 7/9.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьбудмеханізація”, 54001, м.Миколаїв, вул. Спаська, 72,
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦентрМет-плюс”, 54001, АДРЕСА_1,
про звернення стягнення на предмет застави.
Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський ОСОБА_1” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” ОСОБА_2 звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьбудмеханізація”, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦентрМет-плюс” про звернення стягнення за договором від 27.03.2006 року за реєстровим номером №548.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2017 вже заява Публічного акціонерного товариства «“Всеукраїнський ОСОБА_1” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору відхилялась, позовна заява поверталась без розгляду.
Вдруге, позовна заява не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України.
До позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Разом із позовною заявою позивач подано заяву від 06.09.2017 за вих. №22/2-24379 про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на те, що обставини щодо неплатоспроможності ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” та важкого фінансового становища останнього є загальновідомими та не потребують доказування.
Зазначив, що на підставі постанови правління Національного банку України від 19.03.2015 року №188 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015р. №63 „Про початок процедури ліквідації ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
Відповідно, було розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 на строк з 20.03.2015р. по 19.03.2018р. Зазначена інформація є публічною та розміщена на офіційних сайтах Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” та повноваження ліквідатора ПАТ “ВіЕйБі Банк”, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки до 19.03.2018 включно.
Звернув увагу суду на ту обставину, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку до 01.09.2015 року відносилась до пільгових категорій та була звільнена від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.
Положеннями Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015р. №484-УІІІ уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позбавлені пільг на оплату судового збору. Зазначені зміни ускладнили роботу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо захисту прав і законних інтересів вкладників банків.
Порядок та розмір справляння судового збору визначається “Про судовий збір” № 3674-VI від 8 липня 2011 року.
З 1 вересня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року за N 484-VIII, згідно з яким виключено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації з переліку платників, що звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1 600 гривень.
Як вбачається із позовних матеріалів, позивач звернувся із позовною заявою майнового характеру на загальну суму 360106 грн. 79 коп., за подання якого справляється судовий збір, встановлений ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, який обмежується розміром 150 мінімальних заробітних плат (360106 грн. 79 коп. х 1,5% = 5401 грн. 60 коп.).
Частиною 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір” визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на особу, що звернулась з клопотанням (заявою), виходячи з вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.
ПАТ “ВіЕйБі Банк” при поданні позовної заяви судовий збір не сплатив, звернувся із заявою про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на те, що обставини щодо неплатоспроможності ПАТ “ВіЕйБі Банк” та важкого фінансового становища останнього є загальновідомими та не потребують доказування.
Обґрунтовуючи необхідність відстрочення сплати судового збору, позивач посилається лише на проведення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів процедури ліквідації банку, яка продовжена до 19.03.2018р., та за відсутності будь-яких доказів та документів, які б підтверджували важкий фінансовий стан позивача.
Натомість, посилання позивача лише на загальновідомий факт процедури ліквідації банку не може слугувати беззаперечним доказом того, що важкий фінансовий стан на даний час перешкоджає сплаті судового збору.
Заява позивача про відстрочення сплати судового збору не містить вмотивованих обґрунтувань та доказів, які б об'єктивно підтверджували неможливість оплати судового збору та не подано жодного доказу на підтвердження того, що матеріальне становище позивача зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду справи та в подальшому він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та стаття 42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи приписи статті 129 Конституції України та зміст абзацу 3 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в яких зазначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Вищий господарський суд України у п. 3 листа від 12.11.2015р. №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України “Про судовий збір” (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII)" вказав, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
За практикою Європейського суду з прав людини, принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). До того ж, принцип рівності сторін у процесі (у розумінні “справедливого балансу” між сторонами) вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище щодо другої сторони (див. Dombo BeheerB. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
За таких обставин суд констатує відсутність належних і допустимих доказів, котрі б надали суду підстави скористатися своїм правом відстрочити сплату судового збору, що в сукупності з несплатою судового збору призводить до висновку про відхилення заяви та про неможливість прийняття до розгляду і повернення позовної заяви на підставі п. 4 ст.63 ГПК України.
При цьому судом також враховано правові позиції щодо застосування статті 8 Закону України “Про судовий збір”, наведені зокрема, в ухвалах Вищого господарського суду України від 16.09.2015 р. у справі №14/312, від 19.08.2015р. у справі № 910/2597/14.
Вищий господарський суд України у п. 3.5 постанови пленуму Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначив, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Згідно п. 4 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 4 ч.1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд, -
1. Заяву Публічного акціонерного товариства «“Всеукраїнський ОСОБА_1” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору від 06.10.2017 р. №22/2-26432 відхилити.
2. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «“Всеукраїнський ОСОБА_1” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” ОСОБА_2 від 06.10.2017 р. №22/2-26433 та додані до неї документи повернути без розгляду.
Суддя С.М.Коваль