23 жовтня 2017 року Справа № 915/765/17
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Сьяновій О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 04.04.2017 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженого особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_2, юридична адреса: 01033, м.Київ, вул. Щорса, 36-Б; поштова адреса: 01014, м.Київ, бул. Дружби народів,38,
до відповідача: Фермерського господарства “Маяк” ОСОБА_3, вул. Ювілейна , 93, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101,
ІІІ-я особа , яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на боці позивача - Національний банк України (01007,м. Київ,вул. Інститутська,9 )
про стягнення коштів у сумі 4079791 грн. 92 коп., -
Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” звернулось до господарського суду з позовом до Фермерського господарства “Маяк” ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору №02/К-08 від 28.01.2008р. у розмірі 4079791 грн. 92 коп. з яких: заборгованість за простроченим кредитом 2 272 323 грн. 04 коп., прострочену заборгованість по процентам 1 752 028 грн. 62 коп., пеню - 48 001 грн. 86 коп., 3% річних - 5166 грн. 07 коп., штрафу, передбаченим п. 3.17 Кредитного договору - 2272 грн. 33 коп., а також судовий збір.
Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У відзиві від 25.09.2017 р. № 77 (з урахуванням додаткового від 23.10.2017 № 97) відповідач позовні вимоги не визнав, зазначаючи зокрема, що банком не надано доказів оплати за придбання права вимоги за кредитним договором; відповідачем не здійснювалась оплата процентів у добровільному порядку, яка примусово була списана позивачем, а тому просить застосувати строки позовної давності.
Представник позивача надіслав до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання, оскільки відсутні квитки на потяг Київ-Миколаїв.
Представник відповідача щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечує мотивуючи тим, що визначений ст. 69 ГПК України строк для розгляду справи закінчився.
Суд ухвалив в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки статтею 77 ГПК України така підстава для відкладення розгляду справи, як відсутній квитків не передбачена.
Окрім цього, строк розгляду справи закінчується 07.10.2017 року. Ухвалою від 26.09.2017 року відповідно до статті 69 ГПК України строк був продовжений на 15 днів. Вказаною статтею ГПК України встановлений двохмісячний строк вирішення спору від дня одержання позовної заяви та не передбачена можливість повторного продовження строку.
Отже, наведене унеможливлює задовольнити клопотання позивача та відкласти розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, при цьому суд виходив з такого:
28 січня 2008 року мiж Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Фермерського господарства “Маяк” ОСОБА_3 (далі-відповідач) було укладено кредитний договір №02/К-08.
Згідно кредитного договору, відповідачу було надано кредит у межах загальної суми 2272323 грн. 04 коп. зі строком кредитної лінії - 31 липня 2014 року.
Пунктом 1.1 кредитного договору сторони дійшли згоди, що процентна ставка за кредитом дорівнює 17,8% річних.
Відповідно до п.4.4 кредитного договору (з урахуванням Додаткових угод), відповідач зобов'язався виконувати свої договірні зобов'язання щомісячно за період з 10 числа поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту.
30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір про передачу активів та Кредитних зобов'язань, посвідчений 30 червня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2258, який діє зі змінами та доповненнями (надалі - Договір відступлення прав вимоги).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачена можливість заміни кредитора у зобов'язанні і наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідно до умов Договору та згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України у зобов'язанні Позичальника за Кредитним договором відбулася зміна кредитора, а Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора, в тому числі і за Кредитним договором № №02/К-08 від 28.01.2008 року.
Матеріали справи свідчать, що відповідач зобов'язався починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому надано кредит, частково повертати отриманий кредит до 10 числа кожного місяця та повністю погасити заборгованість за кредитом 31 липня 2014 року у відповідності до п.1.1 кредитного договору.
Відповідно до п. 8.3. Кредитного договору, за ненадання Банку у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено пунктом 6.1.5 цього Договору, сплачувати Банку штраф у розмірі 0,1 проценти від загальної суми отриманих кредитних коштів згідно з цим Договором.
Згідно п. 8.4. Кредитного договору у випадку невиконання Позичальником умови п. 6.1.14. цього Договору, Банк має право прийняти рішення щодо встановлення щомісячного штрафу (без ПДВ) у розмірі 2,00% (двох) процентів річних від суми заборгованості за кредитом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно то закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 230 ГК України передбачає штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань. Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 220 ГК України, учасник господарських відносин, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтями 224, 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням, а також сплатити штрафні санкції.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Проте відповідач, всупереч умовам Кредитного договору та нормам законодавства, не здійснює платежі в рахунок погашення заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе зобов'язання.
Позичальник умови кредитного договору не виконував належним чином, а тому станом на дату розгляду справи, як зазначає позивач, виникла заборгованість
по простроченню кредиту у розмірі 2 272 323 грн. 04 коп., по простроченим процентам у розмірі 1 752 028 грн. 62 коп., пені у розмірі 48001 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 5166 грн. 07 коп. та штрафу у розмірі 2272 грн. 33 коп. за не подання фінансової звітності, передбаченим п. 3.17 Кредитного договору.
Проте, в частині стягнення 2272323 грн. 04 коп. заборгованості по простроченню кредиту позовних вимог належить відмовити з нижченаведеного.
У відзиві від 25.09.2017 року відповідач просить відмовити в позові у зв'язку із пропуском позивачем строку для звернення в суд з вимогою про захист свого цивільного права.
В обґрунтування наведеного відповідач посилається на статі 256, 257, 261, 266, ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Тобто, відповідач клопоче про застосування у даній справі до вимог позивача позовної давності.
Так, умовами п. 4.1 Договору визначено погашення заборгованості та строк оплати чергових платежів згідно Графіку зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до цього Договору), за умовами якого кінцева датою погашення чергової частини кредиту в сумі 119 596 грн. 04 коп. вказано 30.07.2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява здана позивачем на пошту 31.07.2017 року і надійшла до суду 02.08.2017 року.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно ч.3 ст.254 ЦК України триває у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок (ст.253 ЦК).
Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності про застосування, якого заявлено стороною у справі є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки.(ст.257 ЦК України).
Частиною І ст. 261 ЦК України визначено, що за загальним правилом, перебіг загальної спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, за зобов'язаннями, початком перебігу позовної давності є день, коли відповідач повинен був оплатити черговий платіж, проте не сплатив його, і відповідно загальний строк позовної давності застосовується щодо кожного щомісячного платежу, який визначений графіком.
Судом встановлено, що трирічний строк позовної давності за кожним черговим платежем згідно Графіку зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до цього Договору), останній платіж котрого закінчується 30.07.2017 р., - сплинув.
Крім того, із виписки банку випливає, що позивач списував кошти з рахунку відповідача, проте судом встановлено, що списання з рахунку відповідача сум 10 грн., 02 грн. 44 коп., 2 грн., 0,28 коп., 0,01 коп. проводилось не у добровільному порядку, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем взагалі не здійснювалось жодних дій по добровільній оплаті заборгованості в спірний період, а отже строк позовної давності не переривався.
Таким чином, звернувшись до суду з позовом про стягнення коштів 31 липня 2017 року - позивач пропустив строк позовної давності.
В частині стягнення штрафу у розмірі 2272 грн. 33 коп. за неподання фінансової звітності, передбаченого п. 3.17 Кредитного договору, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, які підлягають задоволенню, оскільки строк пред'явлення цієї вимоги договором не встановлено та відповідач не заперечив факту неподання відповідної звітності, доказів стягнення з нього вказаної суми раніше відповідач не надав.
Позивач просить стягнути прострочену заборгованість по процентам у розмірі 1752028 грн. 62 коп., пеню у розмірі 48001 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 5166 грн. 07 коп.
Суд вважає, що у розрахунку, наданому до позову, позивач зробив відповідні нарахування на необґрунтовану суму заборгованості, оскільки ( а.с.8) в розрахунку заборгованості за кредитом та розрахунку простроченої заборгованості за кредитом зазначені зовсім різні суми заборгованості, також необґрунтоване позивачем нарахування сум пені та річних в розрахунку заборгованості пені за несвоєчасне повернення процентів в період з 01.07.16 р. по 01.07.17 р. та сума заборгованості.
( а.с.8)
Ухвалами суду від 07.08.2017 та від 12.10.2017 позивача було зобов'язано надати обґрунтування щодо невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором та доказів що підтверджують позовні вимоги, а також докази погашення суми тіла кредиту; розрахунок дат погашення тіла кредиту.
Позивач вказані вимоги суду не виконав, тому господарський суд в частині стягнення з відповідача заборгованість по процентам у розмірі 1752028 грн. 62 коп., пеню у розмірі 48001 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 5166 грн. 07 коп. позов залишає без розгляду відповідно до ч. 5 статті 81 ГПК України, оскільки ненадання витребуваних доказів унеможливлює зробити висновок щодо вірності розрахунку боргу та зробити висновок щодо правильності нарахувань вказаних сум.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Маяк” ОСОБА_3, (вул. Ювілейна , 93, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, ідентифікаційний код 23040999) на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, (01033, м.Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 33 коп. - штрафу, а також 40 (сорок) грн. 91 коп. судового збору.
3. В стягненні суми заборгованості за простроченим кредитом в розмірі
2 272 323,04 грн - відмовити.
4. В частині стягнення заборгованість по процентам у розмірі 1752028 грн. 62 коп., пеню у розмірі 48001 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 5166 грн. 07 коп. позов залишити без розгляду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2017
Суддя С.М.Коваль.