вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" жовтня 2017 р. Справа № 911/2467/17
за позовом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради
до Приватного підприємства “Білдгрупменеджмент”
про стягнення 836 949,48 грн.
Суддя Антонова В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1-17/1046 від 24.04.2017);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/2467/17 за позовом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі - позивач) до Приватного підприємства “Білдгрупменеджмент” (далі - відповідач) про стягнення 836 949,48 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2017 порушено провадження по справі №911/2467/17 та призначено її до розгляду на 21.09.2017.
Представник позивача подав заяву №01-20/2584 від 21.09.2017 (вх. №19841/17) про зменшення позовних вимог. Подана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 21.09.2017 розгляд справи відкладено, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 12.10.2017.
Представник позивача подав заяву №01-20/2801/1 від 11.10.2017 (вх. №21533/17) про зменшення позовних вимог та повернення зайво сплаченого судового збору.
Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Судом встановлено, що подану заяву №01-20/2801/1 від 11.10.2017 (вх. №21533/17), підписано особою ОСОБА_1, якій згідно довіреності №01-17/1046 від 24.04.2017 дозволено вчиняти відповідні процесуальні дії.
Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.
У судове засідання 12.10.2017 позивач з'явився та підтримав, заявлені позовні вимоги. Відповідач у судове засідання 12.10.2017 не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
16 травня 2016 року між Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та Приватним підприємством “Білдгрупменеджмент” (далі по тексту - Замовник) було укладено договір №48 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір).
Пунктом 1.1. договору встановлено, що участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь.
Згідно пунктів 1.2.,1.3. договору місце розташування об'єкта: м. Ірпінь, вул. Університетська (ОСОБА_2) Будинок №1.
Цільове призначення об'єкта: багатоквартирний житловий будинок загальною площею 4 371,2 м2, квартирною площею 2 947,2 м2 нежитлові приміщення комерційного призначення 593,9 м2.
Пунктом 2.1. визначено, що загальна вартість будівництва житлового будинку в м. Ірпінь - вул. Університетські (ОСОБА_2) Будинок №1 розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості складає:
2 947,20 * 7565 = 22 295 568,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 715 928,00 грн.) Відповідно, вартість житлових та вбудовано-прибудованих приміщень складає:
- вбудовано-прибудовані приміщення:
22 295 568.0 - 4 371.20 х 593,9 = 3 029 222.60 гри.: - житлові приміщення:
22 295 568.0 - 3 029 222,60 = 19 266 345.40 грн.
Величина пайової участі (внеску) Замовника у створенні інженерно-транспортної та соціально інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України ..Про регулювання; містобудівної діяльності” та Положення про порядок залучення коштів будівництва об'єкт архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014р. №4146-60-VI.
Для даної забудови величина пайового внеску складає:
- житлові приміщення:
19 266 345,40 х 4% = 770 653,82грн.
- вбудовано - прибудинковані приміщення комерційного призначення:
3 029 222,60 х 10% = 302922,26 грн.
Разом: 1 073 573,08 грн.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста здійснюється шляхом безготівкового перерахування в сумі 1 073 573,08 грн. згідно графіку (Додаток 1).
Зазначені кошти замовник перераховує на розрахунковий рахунок:
Одержувач: місцевий бюджет м. Ірпінь, код ЄДРПОУ: 37911135, р/р 31510921700007. МФО 821018, Банк: ГУДКСУ в Київській обл. код платежу: 24170000.
Відповідно до п. 2.3. договору, за порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0.1% від нарахованої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.
Згідно пункту 3.1.1. договору, сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь розмірі, визначеному у п. 2.2 даного Договору.
Пунктом 6.1. встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами всіх своїх обов'язків за цим договором.
Сторонами 16.05.2016р. складено графік сплати пайового внеску замовника будівництва об'єкту архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь за 2016 рік:
Червень - 153 367,58 грн;
Липень - 153 367,58 грн;
Серпень - 153 367,58 грн;
Вересень - 153 367,58 грн;
Жовтень - 153 367,58 грн;
Листопад - 153 367,58 грн;
Грудень - 153 367,58 грн.
Даний графік підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплений печатками.
13 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом № 01-24/1929/9, яким просив сплатити заборгованість за порушення умов № 48 від 16.05.2016р.
Рішеннями сесій №931-15-VII від 03.06.2016р. та №1267-21-VII від 15.09.2016р. Ірпінською міською радою Київської області відповідно до витягів з додатку №1, зменшено пайову участь відповідача по будівництву об'єктів архітектури на величину понесених затрат на загальну суму 430 038,30 грн.
Позивач зазначив, що відповідачем не виконано умови пункту 3.1.1. договору №48 від 16.05.2016р. в частині залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, а відтак, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 643 534,76 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом положень ч. 1 ст. 40 Закону № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону № 3038-VІ замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Законом врегульовано організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь та укладання договору про пайову участь (п. 1.2 цього Порядку). Зокрема, п. 3 Порядку (як у первісній редакції, так і в редакції від 10 вересня 2014 року) встановлено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь, зобов'язаний звернутися із заявою до міського голови.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону № 3038-VI та п. 4 Порядку договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Таким чином, Законом № 3038-VI і зазначеним Порядком встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь і сплати відповідних коштів.
Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (ст. 1 Закону № 3038-VI).
За змістом ст.ст. 2, 10 Закону № 3038-VI, ст.ст. 4, 9 Закону № 687-XIV під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.
Судом встановлено, що Приватне підприємство “Білдгрупменеджмент” є замовником будівельних робіт на об'єкті будівництва «Багатоквартирний житловий будинок загальною площею 4 371,2 м2, квартирною площею 2 947,2 м2 нежитлові приміщення комерційного призначення 593,9 м2» за адресою: м. Ірпінь, вул. Університетська (ОСОБА_2) Будинок №1.
Отже, діяльність, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача зі сплати коштів пайової участі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Разом з цим, відповідачем не подано доказів своєчасної та у повному обсязі сплати пайових коштів чи аргументованих заперечень проти позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 643 534,76 грн заборгованості зі сплати пайового внеску.
Позивач також просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі - 78 886,61 грн, та штраф у розмірі 45047,43 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №23/225 від 28.02.2011 року, №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року та № 3-88гс11 від 09.04.2012 року.
Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до п. 2.3. договору, за порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0.1% від нарахованої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.
Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При перевірці розрахунку суми пені, судом встановлено, що розмір пені за заявлений позивачем період, який підлягає стягненню, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення.
Проте, в силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
А тому, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми пені, тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня на суму 78 886,61 грн.
Розрахунок штрафу, передбаченого п. 2.3. договору виконано арифметично вірно, тому суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 45047,43 грн.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь в сумі - 643 534,76 грн, пені - 78 886,61 грн та штраф у розмірі - 45 047,43 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 512,03 грн відповідно до п. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Білдгрупменеджмент” (08200, Київська обл., місто Ірпінь, ВУЛИЦЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКА, будинок 2/1, ідентифікаційний код 35482152) на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., місто Ірпінь, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2-А, ідентифікаційний код 05408846) заборгованості - 643 534 (шістсот сорок три тисячі п'ятсот тридцять чотири гривні) 76 коп., пені - 78 886 (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень) 61 коп., штрафу - 45 047 (сорок п'ять тисяч сорок сім гривень) 43 коп. та судовий збір - 11 512 (одинадцять тисяч п'ятсот дванадцять гривень) 03 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 25.10.2017
Суддя В.М. Антонова