ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
24 жовтня 2017 року Справа № 17/5014/832/2012
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,
до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ,
про стягнення 28594765 грн 20 коп.,
орган виконання судових рішень - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ.
Суддя Фонова О.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув;
від відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - ОСОБА_1, представник за довіреністю №2072/20.3-03 від 29.09.2017.
Обставини справи: предметом судового розгляду є скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 30.08.2017 31/13-3471 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №17/5014/832/2012.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.06.2012 у справі № 17/5014/832/2012 позов задоволено повністю, стягнуто з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість у сумі 24425158,43 грн, пені у сумі 1993170,87 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1182420,32 грн, 3% річних у сумі 994015,58 грн, судовий збір в сумі 64380,00 грн.
Рішення суду набрало законної сили, на його виконання позивачу був виданий наказ №17/5014/832/2012 від 22.06.2012.
07.08.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову ВП №52604338 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказана постанова мотивована наступним.
Так, постановою ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області №17/5014/832/2012 від 22.06.2012, боржнику встановлено строк на самостійне виконання. Копію постанови направлено сторонам. Рішення суду боржником у самостійному порядку не виконано.
З метою забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено відповідні обтяження до державних реєстрів. На запити державного виконавця реєстраційними органами повідомлено про відсутність майна боржника та коштів на рахунках.
У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області та відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 №252-VIII, здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою його реєстрації (вул. Куракіна, буд.23А, м. Донецьк) та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого та зареєстрованого майна боржника на даний час є неможливим.
У зв'язку з чим, керуючись пунктами 2, 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання.
05.09.2017 стягувач - Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду Луганської області зі скаргою 30.08.2017 31/13-3471 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вимогами:
- визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 ВП №52604338;
- визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 ВП №52604338.
В обґрунтування вимог скаржник зазначив, що після відкриття виконавчого провадження 11.10.2016 державним виконавцем не вчинялось жодних виконавчих дій передбачених статтями 48, 52, 54-57 Закону України «Про виконавче провадження», крім повернення виконавчого документа 07.08.2017, про що свідчить роздруківка з Автоматизованої системи виконавчих проваджень - інформація про виконавче провадження №52604338 (а.с.21-23). Тому не зрозуміло, яким чином державним виконавцем встановлено факт відсутності коштів на рахунках, якщо не виносилась постанова про арешт коштів і встановлено факт відсутності майна у боржника.
Скаржник зазначив, що посилання державного виконавця на Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та постанову Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 №252-VIII є безпідставним, оскільки вказані нормативні акти не містять жодних заборон для здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого та зареєстрованого майна боржника. Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» чітко встановлено підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а проведення антитерористичної операції не відноситься до таких підстав.
Крім того, скаржник зазначив, що Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» розташоване в місті Луганськ, а не в місті Донецьк, як вказано державним виконавцем у оскаржуваній постанові.
Скаржник вважає, що твердження виконавчої служби наведені у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 №52604338 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до чинного законодавства України відсутня будь - яка заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, що перебуває на тимчасово окупованій території.
У зв'язку з зазначеним, скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії органу виконання рішень.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав заперечення на скаргу від 11.10.2017 №17/5014/8322012, в яких виконавчий орган не згоден з поданою скаргою, вважає її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заява про відкриття виконавчого провадження та наказ Господарського суду Луганської області №17/5014/832/2012, виданий 22.06.2012, були передані до виконання державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 03.10.2016.
11.10.2016 старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52604338.
Як зазначає орган виконання рішень, державним виконавцем керуючись Законом України «Про виконавче провадження» було вижито заходи щодо організації розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів, а саме: зроблено запити до Державної фіскальної служби України, банків, Головного управління держпраці, Департаменту превентивної діяльності управління безпеки дорожнього руху, Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Також орган примусового виконання зазначив, що відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, було накладено арешт на майно боржника - Луганське МКП «Теплокомуненерго».
Згідно з відповідями Головного управління держпраці, Департаменту превентивної діяльності управління безпеки дорожнього руху, Державного Агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського Господарства України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за боржником за боржником нічого не зареєстровано.
Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України, банків на арештованих рахунках кошти відсутні для виконання постанови про арешт коштів боржника.
Орган виконання рішень зазначає, що у зв'язку з проведенням антитерористичних операції на території Луганської та Донецької області та відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», Постанови Верховної ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 №254-УІІІ, здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою його реєстрації (вул. Куракіна, б. 23а, м. Луганськ) та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого та зареєстрованого майна боржника на даний час є не можливою.
Старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2, враховуючи вимоги ч.7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, на підставі п. 2,9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02.06.2016, винесено постанову від 07.08.2017 №52604338 про повернення виконавчого документу стягувачу.
Одночасно, у вказаній постанові державним виконавцем зазначено про право стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання відповідно до ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ від 02.06.2016.
Враховуючи зазначене, ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України вважає, що права стягувача не були порушені при винесенні постанови від 07.08.2017 ВП №52604338 про повернення виконавчого документу, тому він просить у задоволенні скарги позивача відмовити повністю.
На вимогу суду ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України надав копії виконавчого провадження №52604338, відкритого за наказом суду у даній справі, які долучені до матеріалів справи.
Також, в якості підтвердження здійснення описаних у запереченнях на скаргу виконавчих дій, надав: копію запиту державного виконавця від 13.01.2016 №49735858/21; копію листа Національної поліції України від 20.10.2016 №5654/10-2013; копію листа Держгеокадастр від 03.11.2016 №5.28.021-17157/2016; копію листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.10.2016; копію листа Головного управління Держпраці у Харківській області від 05.02.2016 №0749/05-18/0775; копію листа Головного управління Держпраці у Київській області від 10.02.2012 №11/1284; копію листа Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04.02.2016 №11/04.02-195; копію листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.01.2016 №09/04-2012; копію листа Управління Держпраці у Черкаській області від 05.02.2016 №4198; копію листа Управління Держпраці у Миколаївській області від 15.02.2016 №01-08.02/546; копію листа Управління Держпраці у Сумській області від 18.02.2016 №579/1525/05/658 копію листа Управління Держпраці у Волинській області від 18.03.2016 №325/01-06, а також копії листів АТ «ОСОБА_3 Аваль від 01.08.2016 №81-15-8/30777, лист ПАТ «СБЄРБАНК» від 02.08.2016 №8584/4/07-2-6-5т, лист ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 05.08.2016 №6099/12-01-5Бт.
Відповідач відзив на скаргу суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судове засідання 12.10.2017 не забезпечив, причини не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Так, з метою належного повідомлення учасника процесу, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, судом було розміщене оголошення про час та місце розгляду справи на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка із сайту.
Оцінивши надані докази і доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку про обґрунтування заявлених вимог з огляду на наступне.
Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України Про виконавче провадження. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.
Згідно ч.1 ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зі змісту оскаржуваної постанови органу ДВС вбачається, що державний виконавець при винесені постанови від 07.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу керувався п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт ( ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Під час розгляду скарги судом були досліджено надані ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України копії виконавчого провадження №52604338 та встановлено, що до матеріалів виконавчого провадження №52604338 додані копії запиту державного виконавця та відповіді на запити державного виконавця з матеріалів інших виконавчих проваджень.
Так, надано копію запиту державного виконавця від 13.01.2016 №49735858/21, в якому зазначено, що: «З метою повного, своєчасного виконання наказу №913/170/15 від 20.10.2015, що видав Господарський суд Луганської області, про стягнення з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, 23, «А», код ЄДРПОУ 24047779, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б.6, код за ЄДРПОУ 20077720, заборгованість за договором купівлі - продажу від 20.09.2011 №14/2477/11 …».
Відповідно до листа Національної поліції України від 20.10.2016 №5654/10-2013 відповідь була дана за запити державного виконавця за №52568527/21 та за №52571887/21 від 07.10.2016.
За листом Держгеокадастру від 03.11.2016 №5.28.021-17157/2016 відповідь була дана на запити державного виконавця за №52568527/21 від 07.10.2016.
У листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.10.2016 зазначено, що надається інформація на запит державного виконавця від 07.10.2016 за №52568527/21.
Згідно з листом Головного управління Держпраці у Харківській області від 05.02.2016 №0749/05-18/0775 відповідь дана на запит державного виконавця за №49735858/21 від 13.01.2016.
Відповідно до листа Головного управління Держпраці у Київській області від 10.02.2012 №11/1284 відповідь була дана на запит державного виконавця за №49735858/21 від 13.01.2016.
У листі Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04.02.2016 №11/04.02-195 відповідь була дана на запит державного виконавця за №49735858/21 від 13.01.2016.
За листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.01.2016 №09/04-2012 відповідь була дана на запит державного виконавця за №49735858/21 від 13.01.2016.
Згідно з листами Управління Держпраці у Черкаській області від 05.02.2016 №4198 та Управління Держпраці у Миколаївській області від 15.02.2016 №01-08.02/546 відповідь була дана на запит державного виконавця за №49735858/21 від 13.01.2016.
Відповідно до листа Управління Держпраці у Сумській області від 18.02.2016 №579/1525/05/658 відповідь була дана на запити державного виконавця №49735918/з/21 від 28.12.2015 та за №49735858/21 від 13.01.2016.
У листі Управління Держпраці у Волинській області від 18.03.2016 №325/01-06 відповідь була дана на запити державного виконавця №49780963/3/21 від 12.01.2016 та за №49735858/21 від 13.01.2016.
Крім того, до матеріалів виконавчого провадження №52604338 надані відповіді з банківських установ: лист АТ «ОСОБА_3 Аваль від 01.08.2016 №81-15-8/30777, лист ПАТ «СБЄРБАНК» від 02.08.2016 №8584/4/07-2-6-5т, лист ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 05.08.2016 №6099/12-01-5Бт, в яких повідомляється про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження №49735858.
Водночас, виконавче провадження за наказом суду у даній справі було відкрито 11.10.2016, а тому запитів від 13.01.2016 та 07.10.2016 та відповідей на них в межах цього виконавчого провадження фізично не могло бути.
Отже, будь-яких запитів в межах виконавчого провадження №52604338 здійснено не було.
З наведеного вбачається, що ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України було надано запит державного виконавця та відповіді на запити державного виконавця з інших виконавчих проваджень, що суд розцінює як надання недостовірної інформації та введення суду в оману.
З наданих ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України на вимогу суду матеріалів виконавчого провадження №52604338 до цього провадження відноситься тільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2016 та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017.
Скаржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №52604338 та ним до матеріалів справи було надано засвідченні фотокопії матеріалів виконавчого провадження №52604338 на 11 аркушах, з яких вбачається відсутність будь - яких запитів та інших документів, які б свідчили про вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання наказу суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, суд зауважує, що жодного належного доказу (з матеріалів виконавчого провадження №52604338), на підтвердження наведеного в описовій частині постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 ВП №52604338 та пояснень на скаргу, ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України до судової справи надано не було.
В запереченнях на скаргу ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України зазначає про вихід державного виконавця за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника, що є недостовірною інформацією, так як сам наказ суду було повернуто у зв'язку із знаходженням боржника на території, непідконтрольній український владі.
Крім того, в означених запереченнях орган примусового виконання зазначив, що відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, було накладено арешт на майно боржника - Луганське МКП «Теплокомуненерго».
Водночас, така інформація також не відповідає дійсності, оскільки жодного арешту в межах виконавчого провадження № 52604338 на майно боржника не накладалось.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Водночас, після відкриття виконавчого провадження 11.10.2016, державним виконавцем ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України не вчинялось жодних виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження», в його межах.
Також суд погоджується з доводами скаржника, що посилання державного виконавця на Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та постанову Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 №252-VIII є безпідставним, оскільки вказані нормативні акти не містять жодних заборон для здійснення заходів примусового виконання рішення.
Акту про неможливість виходу за місцезнаходженням майна боржника, рівно як і запитів щодо його наявності, суду не надано та матеріали виконавчого провадження не містять.
Отже, ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України не спростовано доводів скарги на його дії та не доведено вжиття всіх заходів щодо примусового виконання наказу суду у даній справі.
Згідно абзаців 1-2 пункту 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення скарги стягувача в повному обсязі.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу стягувача - Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 30.08.2017 31/13-3471 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №17/5014/832/2012 задовольнити.
2. Визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 ВП №52604338.
3. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 ВП №52604338.
Суддя О.С. Фонова