вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" жовтня 2017 р. Справа № 911/2528/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»
до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1»
про стягнення 83 121,38 грн.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. № 2-469 від 28.12.2016;
відповідач - ОСОБА_2, предст. за дов. № 5-Д від 18.08.2017.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» (позивач) до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (відповідач) про стягнення 83 121,38 грн., які складаються з 66 432,10 грн. основного боргу, 9 574,01 грн. пені, 1200, 39 грн. 3% річних, 5 914, 88 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.09.2017.
18.09.2017 через канцелярію суду відповідач подав витребувані документи, в тому числі відзив на позов, в якому зазначив, що вимоги про стягнення 66 432,10 грн. ним визнаються в повному обсязі. При цьому, зазначив, що своєчасні розрахунки підприємства за розподіл газу в повній мірі залежать від своєчасної сплати населенням за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим штрафні санкції в загальній сумі 16 689, 28 грн. ним не визнаються.
В судовому засіданні 18.09.2017 було оголошено перерву до 20.10.2017, про що сторони повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви та на підставі ухвали суду від 18.09.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
20.10.2017 від відповідача на адресу суду надійшли додаткові документи, зокрема, докази оплати суми основного боргу в розмірі 66 000,00 грн. на рахунок ПАТ «Укрансгаз». Зазначені документи залучені до матеріалів справи.
Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
20.10.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
01 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» та Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального госнодарства-1» (замовник) був укладений Договір №1604000742/ВОY/2016/1.1344 (Договір) на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016. Умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.04.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов (п. 11.1).
Додатковою угодою №1 від 17.11.2016 було погоджено транспортування природного газу на протязі 2017 року.
Тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для підприємства Позивача встановлений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2015 №3159 «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами» та становив у грудні 2016 року- 165,10 грн. (без ПДВ) за тис. м. куб., а з 01 січня 2017 року -165,50 грн. (без ПДВ) за тис. м. куб.
Згідно актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 12-16-1604000742/ВОY/2016/1.1344 від 31.12.2016, № 01-17-1604000742/ВОY/2016/1.1344 від 31.01.2017, № 02-17 -1604000742/ВОY/2016/1.1344 від 28.02.017, № 03-17-1604000742/ВОY/2016/1.1344 від 31.03.2017 відповідачу було про транспортовано природний газ за загальний період з грудня 2016 року по березень 2017року.
Відповідно до п.5.5. Договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник (відповідач) самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Разом з тим, як зазначив позивач, відповідач у встановлені договором строки в повному обсязі за надані послуги не розрахувався та на момент звернення до суду за останнім утворилась заборгованість по оплаті послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за лютий 2017 року на суму 29 782,46 грн., за березень 2017 року на суму 36 649,64 грн.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зважаючи на те, що вчасно та в повному обсязі заборгованість по оплаті наданих послуг з транспортування природного газу відповідачем погашена не була, вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи, звернення позивача до суду про стягнення за лютий-березень 2017 року 66 432, 10 грн. є правомірною та обґрунтованою.
Разом з тим, на момент розгляду справи, після порушення провадження у справі, заборгованість в сумі 66 000,00 грн. відповідачем була погашена, на підтвердження чого до матеріалів справи останнім подано платіжне доручення № 18 від 22.09.2017. Даний факт також усно було підтверджено позивачем.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Аналогічна позиція викладена у п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 66 000,00 грн. відповідачем погашена після порушення провадження, суд припиняє провадження у справі у частині стягнення з відповідача 66 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості - 432,10 грн. вимоги позивача задовольняються.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 9 574,01 грн. пені за період з 21.01.2017 по 14.08.2017 (період прострочення заборгованості) від кожного акту окремо та з урахуванням часткових проплат, які надходили від відповідача.
Пунктом 7.3. Договору визначено, що у разі порушення Замовником (Відповідачем) строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника (Відповідача) стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно із статтею 252 Цивільного кодексу України, термін (строк) визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. При цьому строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (частина третя статті 254 ЦК України).
Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», наданий позивачем розрахунок, з урахуванням встановленого в п. 5.5 терміну оплати за надані послуги, суд встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 9574,01 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1200,39 грн. 3% річних (з 21.01.2017-14.08.2017) та 5914,88 грн. інфляційних (з 21.01.2017 по 14.08.2017) за неналежне виконання зобов'язань від кожного акту окремо.
Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1200,39 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується нарахування інфляційних втрат, то як вбачається з поданого розрахунку, їх нарахування здійснено за грудень 2016 року - з 21.01.2017; за січень 2017 року - з 21.02.2017; за лютий 2017 року - з 21.03.2017; за березень 2017 року - з 21.04.2017.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (абз. 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2 постанови).
Так, як зазначено в даному листі, при врахуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому необхідно враховувати, що сума, яка сплачена за період з 1 по 15 число зазначеного місяця індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Оскільки п. 5.5 було встановлено остаточний розрахунок за надані послуги не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, нарахування інфляційних втрат за грудень 2016 року має здійснюватись починаючи з 01.02.2017; за січень 2017 року - з 01.03.2017; за лютий 2017 року - з 01.04.2017; за березень 2017 року - з 01.05.2017.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, із зазначенням періодів встановлених судом, зокрема, за грудень 2016 року (з 01.02.2017-28.03.2017); за січень 2017 року (з 01.03.2017 по 28.03.2017); за лютий 2017 року (з 01.04.2017 по 14.08.2017); за березень 2017 року (з 01.05.2017 по 14.08.2017), суд встановив, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 5 914, 88 грн.
Таким чином, заявлені до стягнення позивачем інфляційні в розмірі 5 914,88 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 5 914,88 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в частині стягнення 66 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, в інші частині стягнення основного боргу в сумі 432, 10 грн., а також 9 574,01 грн. пені, 1200, 39 грн. 3% річних, 5 914, 88 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне:
Спір у справі виник в результаті неправомірних дій відповідача, який неналежним чином виконав умови Договору, що призвело до необхідності звернення до господарського суду з позовом, а часткове погашення заборгованості відповідач здійснив лише після звернення позивача з позовом до суду.
Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Передбачені нею наслідки можуть наставати в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.
Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.
Зважаючи на викладене та часткове задоволення позовних вимог з підстав оплати заборгованості після порушення провадження у справі, судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, так як спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.
Керуючись ст.ст. 33,34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 66 000,00 грн. основного боргу - припинити.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (09161, Київська обл.., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул.. Л.Українки, 20а, код ЄДРПОУ 35088890 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» (03065, м. Київ, пр.-т Космонавта Комарова, 44, код ЄРПОУ 23517243) - 432 (чотириста тридцять дві) грн. 10 коп. боргу, 9 574 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 01 коп. пені, 1200 (одну тисячу двісті) грн. 39 коп. 3% річних, 5 914 (п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 88 коп. інфляційних втрат та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 26.10.2017
Суддя О.В. Щоткін