ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.10.2017Справа №910/22027/16
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ХОРС»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Завод 410 Цивільної Авіації»
про стягнення 798146,24 грн. Суддя Грєхова О.А.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Гармашов Б.С., за довіреністю;
від відповідача: Козачук Ю.С. (адвокат, посвідчення №КВ1734 від 07.04.15); Корнієнко Т.Ю., за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
До Господарського суду міста Києва звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ХОРС» про стягнення заборгованості за Договором оренди № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2009 в розмірі 798146,24 грн., з яких: 608957,35 грн. боргу, 105342,38 грн. пені, 65577,79 грн. інфляційних та 18268,72 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачує орендні платежі, внаслідок чого за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року заборгував позивачу 608957,35 грн., які, на думку позивача, підлягають сплаті з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення у розмірі 65577,79 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання обов'язку щодо сплати орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити штраф і пеню.
30.01.2017 суд залучив до участі у справі Державне підприємство «Завод 410 Цивільної Авіації» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 серпня 2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/22027/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/22027/16 передано для розгляду судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 справа № 910/22027/16 була прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., розгляд справи призначено на 25.09.2017.
22.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові пояснення.
Також, 25.09.2017 представником відповідача було подано додаткові письмові пояснення.
Представник позивача у судове засідання 25.09.2017 з'явився, вимог ухвали суду від 07.09.2017 не виконав.
Представник відповідача з'явився, представник третьої особи не з'явився.
Враховуючи неявку представника третьої особи в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням позивачем та третьою особою вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2017, розгляд справи було відкладено на 17.10.2017.
13.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.
У судове засідання 17.10.2017 представники учасників судового процесу з'явились.
У судовому засіданні 17.10.2017 судом було оголошено перерву до 23.10.2017.
18.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
23.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові заперечення на пояснення позивача.
Представник позивача у судове засідання 23.10.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, проти позову заперечили.
Представник третьої особи у судове засідання 23.10.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколом судового засідання від 17.10.2017 та розпискою про оголошення перерви від 17.10.2017, відповідно до якої, представник третьої особи присутній у судовому засіданні 17.10.2017 повідомлений, про те, що наступне судове засідання відбудеться 23.10.2017 о 12:55 год.
Приймаючи до уваги п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце проведення наступного судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Зважаючи, що неявка повноважних представників третіх осіб не перешкоджає розгляду спору по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 23.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
30.09.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 506,10 кв. м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" (далі - балансоутримувач, третя особа) вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2012 і становить 2146600,00 грн. без ПДВ (п. 1.1 Договору оренди, в редакції Додаткового договору №4476/03 від 26.12.2012).
Згідно з п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору).
30.09.2009 сторони договору та балансоутримувач підписали акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94.
У відповідності до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткового договору №4476/03 від 26.12.2012), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) та змінено за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2012 - 29 262,82 грн. При цьому, орендна плата за перший місяць оренди-жовтень 2012 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень 2012.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).
Перераховується орендна плата, згідно п. 3.6 Договору, до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
У відповідності з п. 10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.09.2009 до 30.09.2010 включно, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4 Договору).
24.10.2011 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №4476/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4476 від 30.09.2009 згідно п. 2 якого сторони погодили продовжити дію договору оренди №4476 від 30.09.2009 на 365 днів, а саме з 30.09.2011 до 30.09.2012 включно.
Також, зазначеною Додатковою угодою, сторони змінили п. 3.11 Договору «у разі припинення (розірвання) Договору» на «у разі розірвання за згодою сторін Договору» та виклали пункт 10.11 Договору у наступній редакції: «За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення) який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.».
01.11.2012 між сторонами було укладено Договір №4476/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4476 від 30.09.2009 згідно п. 1 якого сторони погодили продовжити дію договору оренди №4476 від 30.09.2009 на 1 рік, а саме з 30.09.2012 до 30.09.2013 включно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. у справі № 910/21198/13 було визнано право користування ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв.м, що розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, які перебувають на балансі державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 р. на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 р.; визнано продовженим (пролонгованим) договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 р., укладений між ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Києві на новий строк.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. у справі № 910/21198/13 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. у справі № 910/21198/13 скасовано щодо задоволення позовної вимоги ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" про визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 на новий строк; відмовлено ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" у задоволенні позовної вимоги про визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 р. на новий строк; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. у справі № 910/21198/13 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014, прийнятим за результатами нового розгляду справи № 910/18971/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про зобов'язання продовжити строк дії Договору №4476 від 30.09.2009 р. до 30.09.2014 р. та внести зміни до п. 10.1 Договору №4476 від 30.09.2009 р. шляхом викладення його в новій редакції, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано Договір оренди № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 вересня 2009 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву таким, що діє до 30 вересня 2016 року. Внесено змін до п. 2 Договору №4476/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30 вересня 2009 року від 24.10.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву шляхом викладення п. 2 Договору №4476/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30 вересня 2009 року в новій редакції: "Договір оренди № 4476 від 30.09.2009 діє з 30 вересня 2011 року до 30 вересня 2016 року включно".
В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2015 у справі № 910/18971/13 скасовані рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 та відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" до Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву, за участю третіх осіб - Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" та Мінпромполітики про внесення змін до договору оренди від 30.09.2009 № 4476 щодо терміну дії його до 30.09.2016.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 910/20443/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" звільнити та повернути орендоване державне нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, загальною площею 506,10 кв.м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 у справі № 910/20443/13, залишеною без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 та Вищого господарського суду України від 30.03.2016, відстрочено до 12.01.2017 виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі № 910/2360/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та Вищого господарського суду України від 21.07.2015, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" на користь Державного бюджету України 236 186,80 грн. заборгованості з орендної плати за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року, відповідні суми пені, штрафу та інфляційних втрат, а рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/2360/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" на користь Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (балансоутримувача), заборгованості з орендної плати у розмірі 113 272,14 грн. за період з вересня 2015 року по лютий 2016 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 серпня 2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/22027/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вищий господарський суд України, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив, що судами обох інстанцій не досліджувалось питання про те, чи припинялось користування відповідачем переданим йому в оренду нежитловим приміщенням у контексті тієї обставини, що вказаним вище судовим рішенням за ним визнано право користування нежитловими приміщеннями.
В силу ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи (актом приймання-передачі орендованого майна за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94 від 30.09.2009р.) підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду спірного майна, а саме: частини нежитлових приміщень, загальною площею 506,1 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, на 1-му та 2-му поверхах корпусу турбогвинтових літаків що перебувають на балансі Державного підприємства «Завод 410 Цивільної Авіації».
Наведені обставини не заперечувалися сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.
При цьому, частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Так, Вищим господарським судом України у своїй постанові № 910/18971/13 від 22.01.2015 було встановлено, що спірні орендні правовідносини між сторонами у справі виникли до внесення змін у норму частини 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що виключає її застосування до спірних правовідносин, а договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 від 30.09.2009 з урахуванням укладених до нього додаткових угод № 4476/01 від 24.10.2011 та № 4476/02 від 01.11.2012, припинив свою дію 30.09.2013.
Також, як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 у справі № 910/21198/13 було визнано право користування за відповідачем нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв.м, що розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, які перебувають на балансі державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009, і у цій частині це рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції та касаційної інстанції.
За змістом ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відтак, в силу приписів ст. 291 Господарського кодексу України, спірний договір є таким, що припинив свою дію 30.09.2014.
При цьому, частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.
Положення вказаної норми закону та Договору з урахуванням приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України свідчать про те, що у разі припинення договору у розумінні ст. 291 Господарського кодексу України - внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, у орендаря виникає обов'язок повернути орендодавцю майно з оренди.
Як встановлено судом Договір припинив свою дію з 30.09.2014, в той же час, доказів повернення відповідачем на користь позивача чи третьої особи орендованого майна чи ініціювання відповідного питання матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як закінчення строку дії Договору.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Таким чином, припинення строку дії Договору та припинення зобов'язань сторін за Договором не ототожнюються.
В порушення положень приписів ст. 785 Цивільного кодексу України та Договору відповідач після 30.09.2014 продовжив користуватися спірним майном, що відповідачем не спростовано.
При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 910/20443/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" звільнити та повернути орендоване державне нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, загальною площею 506,10 кв.м.
28.12.2015 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" надійшла заява про надання відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/20443/13, в якій заявник просив відстрочити на два роки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 910/20443/13, яким зобов'язано ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" звільнити та повернути орендоване державне нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, загальною площею 506,10 кв. м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 у справі № 910/20443/13, залишеною без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 та Вищого господарського суду України від 30.03.2016, відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 до 12.01.2017.
За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені передбачити в договорі оренди положення щодо обов'язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна.
Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки буде передбачати продовження обов'язку внесення плати за користування майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов'язку сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна в розумінні ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати на користь орендодавця, яке буде припинено в момент фактичного повернення майна.
В даному випадку, положеннями Договору сторонами було встановлено обов'язок орендаря по сплаті орендної плати за весь час фактичного користування орендованим майном до його повернення орендарю (п. 3.11 Договору).
З огляду на викладене вбачається, що основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення у розумінні умов спірного договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору, що відповідає приписам ст.ст. 6, 653, 762 Цивільного кодексу України.
Аналогічні правові висновки щодо обов'язку орендаря сплачувати оренду плату за весь час фактичного користування майном викладені в постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі №927/1215/13 (залишеній без змін в частині визнання правомірним стягнення орендної плати після припинення договору за фактичний час користування орендованим майном постановою Верховного Суду України від 02.09.2014), від 05.02.2014 у справі №907/669/13, від 08.12.2011 у справі №37/121, від 22.10.2009 у справі №26/399.
Отже, враховуючи, що передане відповідачу спірне майно у визначені Договором строки повернуто не було, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, то в силу наведених положень чинного законодавства України та приписів спірного договору у останнього виник обов'язок по оплаті орендної плати за фактичний час користування таким майном.
З огляду на викладене вбачається існування правових підстав для нарахування позивачем орендної плати за період листопад 2014 року по квітень 2016 року у загальному розмірі 608 957,35 грн. за час фактичного користування орендованим майном.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повернення орендованого майна не спростований відповідачем, оскільки матеріалами справи підтверджено факт продовження користування відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії Договору, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 608 957,35 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 105 342,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 65 577,79 грн. та штраф в розмірі 18 268,72 грн.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктами 3.7, 3.8 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, а у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Здійснивши власний розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 105 342,38 грн. пені та 18268,72 грн. штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши власний розрахунок та інфляційних втрат, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 65 577,79 грн.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а доводи відповідача про те, що відсутня підстава для нарахування орендної плати за користування майном, у зв'язку з неможливістю відповідача користуватися майном з незалежних від нього обставин, не приймається судом до уваги з огляду на таке.
Згідно з приписами п.п. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Підстави звільнення наймача від орендної плати встановлено ч. 6 ст. 762 ЦК України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використано через обставини, за які він не відповідає.
Отже, за наявності підстав, передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України (неможливість використання орендованого майна через обставини, за які орендар не відповідає), орендар звільняється від сплати орендної плати.
Відповідно до п. 5.11 Договору оренди № 4476 від 30.09.2009 орендар повинен протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/24500/13 за позовом державного підприємства «Завод 410 ЦА» до ТОВ «Авіакомпанія «Хорс» про стягнення 44780,44 грн. встановлено, що між позивачем та відповідачем 20.01.2010 укладено договір № 20/01-11 про постачання та відшкодування вартості спожитої електричної енергії, згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання надійно постачати відповідачу електричну енергію у необхідних йому обсягах з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а відповідач зобов'язався відшкодовувати вартість отриманої електричної енергії за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором, проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим виник борг за отриману електричну енергію, доказів оплати якого немає.
Пунктом 5.1 Договору про постачання та відшкодування вартості спожитої електричної енергії № 20/01-11 від 20.01.2011 передбачено право державного підприємства «Завод 410 ЦА» на обмеження або припинення електропостачання у разі виникнення у ТОВ «Авіакомпанія «Хорс» заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію.
Доведення неправомірності відключення державним підприємством «Завод 410 ЦА» приміщень, що були передані у оренду за Договором товариству з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», від електропостачання покладено на останнє. Водночас, відповідач жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надав, що свідчить про відсутність підстави для звільнення відповідача від сплати орендних платежів у відповідності до ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Інші ж заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами справи.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34; ідентифікаційний код: 04937956) до Державного бюджету України (одержувач УДКС у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 311110947000011, КЕКД 22080300, призначення платежу - плата за оренду іншого державного майна, заборгованість з орендної плати по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2009 № 4476) заборгованість в розмірі 608 957 (шістсот вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 35 коп., пеню в розмірі 105 342 (сто п'ять тисяч триста сорок дві) грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 65 577 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 79 коп., штраф в розмірі 18 268 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 72 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34; ідентифікаційний код: 04937956) до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 11 972 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 20 коп.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.10.2017.
Суддя О.А. Грєхова