ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.10.2017Справа №910/14486/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"
до 1) Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача: Тимошик І.О. - представник з довіреністю;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (далі - ТОВ "Боранд Трейд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) і Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" (далі - ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ") та просить суд:
- визнати право за ТОВ "Боранд Трейд" вимагати від ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" сплати суми боргу за кредитними договорами від 19.02.2014 року № 4И14193И, від 19.02.2014 року № 4И14108И, від 10.04.2014 року № 4И14156И та від 20.02.2015 року № 4И15060И в розмірі 592 426 372, 40 грн., який був сплачений Банку поручителем за боржника;
- визнати відсутнім у Банку права вимагати від ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" сплати суми боргу за кредитними договорами від 19.02.2014 року № 4И14193И, від 19.02.2014 року № 4И14108И, від 10.04.2014 року № 4И14156И та від 20.02.2015 року № 4И15060И в розмірі 592 426 372, 40 грн., який був сплачений Банку поручителем за боржника.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Банком та ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" укладені кредитні договори від 19.02.2014 року № 4И14193И, від 19.02.2014 року № 4И14108И, від 10.04.2014 року № 4И14156И та від 20.02.2015 року № 4И15060И. В забезпечення виконання даних кредитних договорів між відповідачем-1 та позивачем був укладений договір поруки № 4И14193И/П від 20.10.2016 року шляхом використання електронного цифрового підпису згідно п. 17 договору поруки. 21.10.2016 року позивач як поручитель виконав обов'язок боржника перед кредитором за кредитним договором, а саме погасив борг в сумі 592 426 372, 40 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з листом до відповідача-2 про зобов'язання виконати передбачені умовами кредитних договорів обов'язки з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитами. Однак, будь яких передбачених вимогою дій відповідачем-2 вчинено не було.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 року порушено провадження у справі № 910/14486/17. Розгляд даної справи призначено судом на 20.10.2017 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.10.2017 року відклав розгляд справи на 25.10.2017 року, а також на підставі ст. 27 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб.
24.10.2017 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у Банку роздруківку електронного цифрового підпису до договору поруки № И14194И/П та угоду про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016 року.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що судом було зобо"язано позивача надати роздруківку електронного цифрового підпису до договору поруки № 4И14194И/п та угоду про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа. Однак витребувані документи, як зазначає ТОВ "Боранд Трейд", не можливо надати, оскільки вони були вилучені під час проведення обшуку у приміщенні, яке використовується Товариством відповідно до ухвал Солом"янського районного суду міста Києва від 05.07.2017 року та Печерського районного суду міста Києва від 13.06.2017 року та на час розгляду справи № 910/14486/17 не повернуті.
Позивач по справі долучив до матеріалів справи Додаток до протоколу обшуку від 04.07.2017 року - Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Розглянувши у судовому засіданні 25.10.2017 року клопотання позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ТОВ "Боранд Трейд" не позбавлено можливості отримати належним чином завірені копії документів, які він просить витребувати у відповідача.
Так, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року, органи, що вилучили документи, забезпечують підприємствам, установам за їх письмовим зверненням можливість зробити виписку, витяг, копію документів для видачі довідок за обставинами відповідно до законодавства.
Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" має можливість звернутися безпосередньо до органів, які проводять досудове розслідування з метою отримання належним чином завірених копій необхідних документів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Під час даного судового засідання представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача-1 та відповідача-2, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явилися.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Ухвали суду у даній справі надіслані відповідачам за адресами, вказаними у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників відповідача-1 та відповідача-2.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 25.10.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20 жовтня 2016 року між ТОВ "Боранд Трейд" (поручитель) та Банком (кредитор) було укладено договір поруки № 4И14193И/П (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" (боржник) своїх зобов'язань за:
- кредитним договором від 19.02.2014 року № 4И14193И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;
- кредитним договором від 19.02.2014 року № 4И14108И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;
- кредитним договором від 10.04.2014 року № 4И14156И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;
- кредитним договором від 20.02.2014 року № 4И15060И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4.
За своєю правовою природою договір № 4И14193И/П від 20.10.2016 року є договором поруки.
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 Кредитного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом п. 4 Договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.10.2016 року ним на виконання умов Договору поруки в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" по кредиту та відсоткам за кредитними договорами від 19.02.2014 року № 4И14193И, від 19.02.2014 року № 4И14108И, від 10.04.2014 року № 4И14156И та від 20.02.2015 року № 4И15060И згідно платіжних доручень № 2320, № 2321, № 2322, № 2323 було сплачено на користь Банку 592 426 372, 40 грн., а тому до позивача в межах цієї суми перейшли всі права кредитора за вказаними кредитними договорами. Як зазначає позивач, він у липні 2017 року звертався до відповідача-2 з листом про зобов'язання виконати передбачені умовами кредитних договорів обов'язки з повернення кредиту та сплати відсотків, однак, станом на день звернення з позовом до суду вищезазначені кошти відповідачем не повернуті. За таких обставин, позивач просить суд визнати право за ТОВ "Боранд Трейд" вимагати від ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" сплати суми боргу за кредитними договорами-1,-2,-3,-4 в розмірі 592 426 372, 40 грн., який був сплачений Банку поручителем за боржника, а також визнати відсутнім у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 592 426 372, 40 грн., який був сплачений Банку поручителем за боржника.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.
Банком не заперечується факт укладення Договору поруки. У своєму відзиві останній вказує, що відповідач-2 станом на 20.10.2017 року, має перед Банком кредитну заборгованість, яка не погашена боржником. Тобто, правовідносини станом на 20.10.2017 року, які виникли на підставі кредитного договору не погашені.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону та будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.
Щодо посилань позивача на не задоволення відповідачем-2 вимоги про сплату заборгованості, то по-перше, в матеріалах справи відсутня як копія самого листа із відповідною вимогою, так і доказів його направлення на адресу ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ".
По-друге, сам по собі факт невиконання боржником вимоги кредитора про сплату заборгованості не є беззаперечним доказом невизнання або оспорення боржником існування у кредитора відповідного права вимоги (оскільки таке невиконання може бути зумовлено не лише наявністю заперечень щодо факту існування заборгованості, а й зокрема, відсутністю у боржника грошових коштів, наявністю форс-мажорних обставин тощо).
За таких обставин, оскільки ТОВ "Боранд Трейд" належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту порушення або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів не доведено, вимоги позивача про визнання за ним права вимагати від ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" сплати суми боргу за кредитними договорами-1,-2,-3,-4 в розмірі 592 426 372, 40 грн., який був сплачений Банку поручителем за боржника, а також визнання відсутнім у Банку права вимагати від ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 592 426 372, 40 грн., який був сплачений поручителем за боржника є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ГАРАНТ" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 27.10.2017 р.
Суддя Ю.О. Підченко