ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.10.2017Справа №910/22979/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеус»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Меткомплект»
про стягнення 114141,08 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Кирикилиця А.П. (представник за довіреністю);
від відповідача - Білоніг І.В. (представник за довіреністю).
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінеус» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Меткомплект» про стягнення грошових коштів в розмірі 114141,08 грн. у зв'язку із не поставкою відповідачем товару.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб, відповідач мав поставити позивачеві товар на загальну суму 95008,20 грн. Позивачем, на підставі виставленого відповідачем рахунку №СФ-0000561 від 31.03.2016 було сплачено відповідачеві грошові кошти в розмірі 95008,20 грн. згідно з платіжним дорученням №1248 від 31.03.2016. Проте відповідач обумовлений рахунком-фактурою товар не поставив. В подальшому позивач звертався до відповідача із претензіями щодо поставки обумовленого товару або повернення грошових коштів, проте вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 95008,20 грн.
Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість 3% річних в сумі 1210,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 5803,10 грн. та пеню в сумі 12119,40 грн. за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 114141,08 грн.
Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що дійсно між сторонами була досягнута домовленість щодо поставки відповідачем товару на загальну суму 95008,20 грн. Відповідачем було виставлено позивачеві рахунок-фактуру №СФ-0000561 від 31.03.2016 на загальну суму 95008,20 грн., який був оплачений позивачем в повному обсязі.
В подальшому відповідачем було здійснено поставку обумовленого товару в два етапи, перший етап - на складі постачальника було відвантажено перевізнику покупця ОСОБА_3 товар, про що було складено видаткову накладну №РН-0000078 від 31.03.2016. Підписантом зазначеної накладної був представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 Другий етап - перевізник покупця отриманий від постачальника товар доставив на склад покупця де відбулося прийняття зазначеного товару покупцем, а саме заступником директора ТОВ «Сінеус» ОСОБА_4 повноваження якого було підтверджено відповідною довіреністю. Відповідач зазначає, що обумовлений сторонами товар було отримано позивачем без зауважень, що підтверджується підписаною ОСОБА_4 видатковою накладною №РН-0000078 від 31.03.2016. За таких обставин, відповідач зазначає, що зі свого боку умови домовленості виконав в повному обсязі, поставивши позивачеві обумовлений товар який був прийнятий заступником директора позивача без зауважень, а відтак відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а відтак просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судових засіданнях заперечував проти доводів відповідача з підстав, викладених у додаткових письмових поясненнях по справі, зокрема зазначав, що поставка товару обумовленого сторонами товару не відбулась, а підпис на видатковій накладній №РН-0000078 від 31.03.2016 виконаний від імені заступника директора ТОВ «Сінеус» ОСОБА_4 виконаний іншою особою.
Крім того, в ході розгляду справи позивачем було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в якому просив поставити на вирішення експерта наступне питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 - заступника директора ТОВ «Сінеус» у видатковій накладній №РН-0000078 від 31.03.2016 саме ОСОБА_4, або іншою особою?».
В обґрунтування доцільності призначення судової експертизи по справі позивач посилався на те, що на думку останнього ОСОБА_4 не ставив свій підпис у видатковій накладній №РН-0000078 від 31.03.2016, а відтак для встановлення дійсних обставин справи та встановлення дійсності підпису, поставленого у видатковій накладній, потрібні спеціальні знання, у зв'язку з чим виникає необхідність у призначенні судової почеркознавчої експертизи у справі.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Так ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2017 призначено судову почеркознавчу експертизу по справі, провадження у справі зупинено до одержання результатів судової експертизи.
14.09.2017 до господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8258/8259/17-32 від 11.09.2017 із висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2017 провадження у справі №910/13109/16 поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на висновок судово-почеркознавчої експертизи відповідно до якого, у видатковій накладній №РН-0000078 від 31.03.2016 підпис від імені заступника директора ТОВ «Сінеус» ОСОБА_4 виконано ОСОБА_4 власноручно.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінеус» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Меткомплект» (відповідач) було досягнуто домовленість щодо поставки товару, а саме: арматури 10 на суму 71681,30 грн. без ПДВ, арматури 12 на суму 1891,62 грн. без ПДВ, арматури 6 на суму 2358,72 грн. без ПДВ, дроту в'язального на суму 1068,30 грн., труби проф. 60х60 га суму 1790,28 грн. без ПДВ, труби проф. на суму 383,28 грн. без ПДВ, всього на загальну суму 95008,20 грн. разом з ПДВ.
Відповідачем було сформовано та надано позивачеві Рахунок-фактуру №СФ-0000561 на загальну суму 95008,20 грн. разом з ПДВ, який в повному обсязі сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №1248 від 31.03.2016, оригінал якого наявний у матеріалах справи.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та повної оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором простаки у спрощений спосіб, зокрема відповідачем не було поставлено товар на загальну суму 95008,20 грн.
Проте, у матеріалах справи наявна видаткова накладна №РН-0000078 від 31.03.2016 на загальну суму 95008,20 грн., яка підписана заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеус» ОСОБА_4, яка підтверджує факт прийняття позивачем обумовленого сторонами товару у повному обсязі.
В той же час, позивач стверджував, що підпис від імені заступника директора у вказаній видатковій накладній здійснено не ОСОБА_4, а іншою особою, у зв'язку з чим подав клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи у справі.
Як вже зазначалось раніше, судом вказане клопотання позивача було задоволено та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення дійсності підпису ОСОБА_4 у зазначеній вище видатковій накладній, на вирішення експерта було наступне питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 - заступника директора ТОВ «Сінеус» у видатковій накладній №РН-0000078 від 31.03.2016 саме ОСОБА_4, або іншою особою?».
За результатами проведення експертного дослідження експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Тарасюк І.М. було складено Висновок №8258/8259/17-32 від 11.09.2017 відповідно до якого судовим експертом було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Отримав(ла)» у видатковій накладній №РН-0000078 від 31.03.2016 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і застосування технічних засобів саме ОСОБА_4.
В той же час, судом встановлено, що на момент підписання ОСОБА_4 видаткової накладної №РН-0000078 від 31.03.2016 останній перебував на посаді заступника директора ТОВ «Сінеус» та мав відповідний осяг повноважень для прийняття поставленого відповідачем товару та підписання відповідної видаткової накладної, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Наказу №13 від 02.06.2016 відповідно до якого ОСОБА_4 прийнято на посаду заступника директора ТОВ «Сінеус» та Наказу №14-П від 15.06.2015 про надання права підпису на документа та користування печаткою.
За таких обставин, беручи до уваги обставини, встановлені судовим експертом при проведенні судової почеркознавчої експертизи та наявні в матеріалах справи документи у суду відсутні підстави не приймати видаткову накладну №РН-0000078 від 31.03.2016 як належний доказ поставки позивачеві обумовленого сторонами товару.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки у спрощений спосіб відповідач поставив позивачеві товар, на загальну суму 95008,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною, яка підписана уповноваженим представником позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин, крім того, доводи позивача стосовно не підписання заступником директора ТОВ «Сінеус» видаткової накладної №РН-0000078 від 31.03.2016 спростовуються наявними в матеріалах справи документами, зокрема висновком судово-почеркознавчої експертизи. За таких обставин суд, приходить до висновку, щодо необґрунтованості позовних вимог та не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з судового збору та сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,
Враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та проведення судової експертизи покладаються на позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 23.10.2017
Суддя Я.В. Маринченко