ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.10.2017Справа № 910/7194/17
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Товариство з обмеженою відповідальністю "РГК "Трейдінг"
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"
про внесення змін до договору
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"
про стягнення 96 083 грн 33 коп.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним):
Замкова М.О. - представник за довіреністю;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним):
Ільницький І.Й. - представник за довіреністю;
від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явились;
від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Печерний С.Л. - представник за довіреністю.
03.05.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про внесення змін до договору про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат № 30НВТ/11 від 31.10.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7194/17 та справу призначено до розгляду на 15.06.2017.
26.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.
13.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшла заява про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву.
Крім того, 13.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" з вимогами до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат № 30НВТ/11 від 31.10.2011 у розмірі 96 083 грн 33 коп. в тому числі: 27 398 грн 39 коп. основного боргу, 13 642 грн 13 коп. пені, 1 509 грн 00 коп. 3 % річних та 8 533 грн 81 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 порушено провадження у справі та прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" з вимогами до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат № 30НВТ/11 від 31.10.2011 у розмірі 96 083 грн 33 коп. для спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" внесення змін до договору про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат № 30НВТ/11 від 31.10.2011, розгляд справи призначено на 15.06.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017, у зв'язку із прийняттям зустрічної позовної заяви до розгляду для спільного розгляду з первісним позовом, керуючись статтями 60, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.08.2017.
04.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшов відзив на позовну заяву.
07.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшли пояснення на зустрічну позовну заяву та клопотання про витребування у позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) та у Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017, у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів по справі, керуючись статтями 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 25.09.2017.
22.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
25.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.
25.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
25.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) Товариство з обмеженою відповідальністю "РГК "Трейдінг", та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", а також відкладено розгляд справи на 23.10.2017.
05.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
19.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
23.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшли письмові пояснення по суті спору.
Представник третьої особи-1 у судове засідання 23.10.2017 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судове засідання 19.10.2017 з'явились представники сторін та третьої особи-2 та надали пояснення по суті спору.
Представник позивача за первісним позовом в повному обсязі підтримав заявлені позовні та просить суд їх задовольнити, а також заперечує проти заявлених зустрічних вимог.
Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову. Також, підтримав в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні вимоги.
У судовому засіданні 23.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, дослідивши надані суду докази, суд -
31.10.2011 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач за первісним позовом, газотранспортна компанія) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - позивач за первісним позовом, замовник) було укладено договір про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат № 30НВТ/11 (далі - Договір), відповідно до умов якого газотранспортна організація зобов'язується здійснити транспортування природного газу, далі - газу, по внутрішньопромислових газопроводах до газорозподільних станцій, далі - ГРС, для нормованих втрат замовника, які знаходяться на балансі замовника, а замовник зобов'язується оплатити послуги по транспортуванню газу.
Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання і діє в частині транспортування газу з 01.10.2011 року до 31.12.2011, а в частині проведення розрахунків за послуги до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Позивач за первісним позовом зазначає суду про те, що на момент існування договірних відносин за договором відбулись зміни, що суттєво впливають на права та обов'язки учасників договірних відносин на ринку природного газу, зокрема, посилаючись на Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015, Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Закон України «Про ринок природного газу», які, на думку позивача за первісним позовом, по-новому стали регулювати відносини, що складаються між Оператором ГРМ та Оператором ГТС.
З огляду на вищенаведене, позивач за первісним позовом просить суд, з метою приведення умов Договору у відповідність до норм Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, визнати укладеною додаткову угоду № 2 до договору, в якій внести зміни до пункту 10.1 договору, виклавши його у наступній редакції "1. Сторони дійшли згоди викласти пункт 10.1 договору в наступній редакції:
"10.1 Цей договір набуває чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 31 жовтня 2011 року та діє до 27 листопада 2015 року.
2. Сторони не мають претензій одна до одної по Договору про надання послуг по транспортуванню природного для нормованих витрат №30НВТ/11 від 31 жовтня 2011 року щодо зобов'язань, які виникли до 27 листопада 2015 року.
3. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін, та розповсюджують свою дію на відносини, які склались між Сторонами з 31.10.2011".
Відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення первісного позову та зазначає суду про те, що Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015, Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Закон України "Про ринок природного газу" не розповсюджуються на правовідносини, які склались між сторонами договору.
Судом встановлено, що 28.12.2012 між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1, в якій умови договору (в подальшому, суд, при вжитті терміну "договір", має на увазі договір про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат № 30НВТ/11 з урахування змін, внесених до нього додатковою угодою № 1 від 28.12.2012) були викладені у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1 договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в внутрішньопромислові трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.
Відповідно до пункту 11.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та укладається на строк до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з листом № LV007-2-СЛ-2553-0317від 16.03.2017, в якому, з метою приведення договірних відносин на ринку розподілу природного газу до норм Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою від 30.09.2015 № 2494 НКРЕКП, та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого НКРЕКП постановою від 30.09.2015 № 2493, зазначив про відсутність підстав для продовження договірних відносин за договором та запропонував його розірвати шляхом підписання додаткової угоди № 2 до договору.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З аналізу умов договору вбачається відсутність погодженого його сторонами механізму його розірвання. Крім того, умовами договору не встановлено поведінку сторін при односторонній відмові від нього, а тому при вирішенні спору про розірвання цього договору, суд керується виключно приписами чинного законодавства України, яке регламентує порядок розірвання договорів.
Матеріалами справи не підтверджується надання відповідачем за первісним позовом згоди на розірвання договору через підписання додаткової угоди № 2 до договору.
Таким чином, суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо того, що станом на дату звернення позивача за первісним позовом до суду із даним позовом, договір є чинним, так як, у відповідності до пункту 11.1, не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, так як перше звернення про розірвання договору датоване 16.03.2017.
Посилання позивача за первісним позовом на той факт, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2493, спростовуються наступним.
Законом України "Про ринок природного газу" регулюються правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до пункту 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
В свою чергу, Кодекс газотранспортної системи був затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2493 відповідно до статей 4 та 33 Закону України "Про ринок природного газу", Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715.
У межах договору відповідач за первісним позовом не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, так як надає послуги на договірних засадах з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що такий вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи.
Частиною 1 статті 306 Господарського Кодексу України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.
Статтею 2 названого Закону встановлено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.09.2004 № 604 було затверджено Перелік нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів, згідно з п. 2 якого під видобуванням слід розуміти технологічний процес вилучення з покладу нафти, природного газу та газового конденсату, їх підйому на денну поверхню та подавання до установок підготовки до транспортування. До транспортування, у свою чергу, відноситься технологічний процес переміщення нафти, природного газу та газового конденсату мережею промислових трубопроводів, що знаходяться на балансі суб'єкта господарювання.
Отже, внутрішньопромислові трубопроводи відповідача за первісним позовом та діяльність, пов'язана з ними є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу.
Зазначаючи про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, позивач посилається на те, що 01.10.2015 набув чинності Закону України "Про ринок природного газу", та 27.11.2015 Кодекс газотранспортної системи.
Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Як вже було зазначено судом вище, Законом України "Про ринок природного газу" визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу, а транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
З аналізу умов договору вбачається, що транспортування природного газу здійснюється по внутрішньопромисловим трубопроводам (пункт 1.1 договору), які не є частиною магістрального трубопроводу, а відповідно і не є частиною газотранспортної системи, враховуючи визначення вказаного поняття у Законі України "Про ринок природного газу".
З огляду на вищенаведене, положення Закону України "Про ринок природного газу"не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами Договору, так як загаданий Закон регулює порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою.
З цих же підстав посилання позивача за первісним позовом на положення Кодексу газотранспортної системи є безпідставними.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов, зокрема, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За вказаний вище обставин, суд дійшов до висновку про те, що вимоги первісного позову про зобов'язання укладення додаткової угоди № 2 до договору, яка фактично достроково припиняє відносини між сторонами за ним, є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Крім того, позивачем за первісним позовом заявлені вимоги щодо внесення змін до редакції договору, яка не є чинною.
Щодо вимог за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.
Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) зазначає суду, що в рамках Договірних відносин у відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) виникла заборгованість по оплаті наданих послуг з транспортування природного газу в розмірі 72 398,39 грн.
Враховуючи те, що при розгляді первісного позову судом було встановлено, що Договір є чинним та не підлягає розірванню, вимоги про стягнення коштів за вказаним правочином підлягають розгляду.
Позивач за зустрічним позовом зазначає суду про те, що ним були надані відповідачу за зустрічним позовом послуги по транспортуванню природного газу за період з січня 2016 - квітень 2017 на загальну суму 254 984,91 грн. В свою чергу відповідачем за зустрічним позовом було лише частково оплачено спожиті послуги, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 72 398,39 грн.
Серед інших заперечень відповідача за зустрічним позовом, спростованими судом при первісному позові, останній зазначає про те, що 4 акти наданих послуг не є первинними документами, а відповідно і належними доказами наявності заборгованості відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним договором.
Суд не погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом, з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 сатті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови договору, судом встановлено, що вказаний договір за своїми ознаками та юридичною природою є договором про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.
Пунктами 3.2, 3.3 та 3.4 договору передбачено, що газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та кріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.
Акт наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
В матеріалах справи наявні наступні Акти наданих послуг: № 1-НР від 31.01.2016 на суму 6 170,42 грн; № 2-НР від 29.02.2016 на суму 10 761,20 грн; № 3-НР від 31.03.2016 на суму 11 826,47 грн; № 4-НР від 30.04.2016 на суму 5 444,28 грн; № 5-НР від 31.05.2016 на суму 1 673,32 грн; № 6-НР від 30.06.2016 на суму 1 085,32 грн; № 7-НР від 31.07.2016 на суму 2 171,54 грн; № 8-НР від 31.08.2016 на суму 1 898,98 грн; № 9-НР від 31.09.2016 на суму 3 243,14 грн; № 10-НР від 31.10.2016 на суму 58 011,97 грн; № 11-НР від 30.11.2016 на суму 24 468,30 грн; № 12-НР від 31.12.2016 на суму 55 831,58 грн, на загальну суму 182 586,52 грн, які були оплачені відповідачем за зустрічним позовом, що підтверджується первинними документами, наявними у матеріалах справи, зокрема, банківськими виписками по особовому рахунку позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на вищенаведене, додані позивачем за зустрічним позовом до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються до уваги судом.
Спірними є наступні Акти надання послуг: № 1-НР від 31.01.2017 на суму 31 943,65 грн; № 2-НР від 28.02.2017 на суму 23 454,49 грн; № 3-НР від 31.03.2017 на суму 5 760,10 грн; № 4-НР від 30.04.2014 на суму 11 240,15 грн.
Проте, відсутність підпису уповноваженої особи Публічного акціонерного товариства "Львівгаз" на загаданих Актах надання послуг не спростовує доводів позивача за зустрічним позовом, оскільки умовами договору, а саме, пунктом 3.3, замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та кріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.
При цьому, матеріали справи не містять жодного посилання або підтвердження наявності мотивованої відмови відповідача за зустрічним позовом від підписання актів наданих послуг № 1-НР від 31.01.2017 на суму 31 943,65 грн, № 2-НР від 28.02.2017 на суму 23 454,49 грн, № 3-НР від 31.03.2017 на суму 5 760,10 грн, № 4-НР від 30.04.2014 на суму 11 240,15 грн, при цьому наявними у матеріалах справи копіями звітів Публічного акціонерного товариства "Львівгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, копіями зведених реєстрів місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи Публічного акціонерного товариства "Львівгаз" за січень - квітень 2017 та копіями звітів про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" за січень - квітень 2017 підтверджуються доводи позивача за зустрічним позовом.
Вказані факти свідчать про те, що не підписання представником Публічного акціонерного товариства "Львівгаз" актів наданих послуг № 1-НР від 31.01.2017 на суму 31 943,65 грн, № 2-НР від 28.02.2017 на суму 23 454,49 грн, № 3-НР від 31.03.2017 на суму 5 760,10 грн, № 4-НР від 30.04.2014 на суму 11 240,15 грн не свідчить про ненадання позивачем за первісним позовом послуг за договором відповідачу за зустрічним позовом.
З огляду на вищенаведене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості за договором в розмірі 72 398,39 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі 13 642,13 грн, 1 509,00 грн - 3% річних, 8 533,81 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 стсатті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до пункту 7.3 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем за зустрічним позовом розміру пені та встановлено, що позивачем за зустрічним позовом вірно визначено розмір вказаного показника.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Згідно з пунктом 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до пунктом 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем за зустрічним позовом грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем за зустрічним позовом розміру 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем за зустрічним позовом вірно визначено розмір вказаних показників.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги про внесення змін до Договору не підлягають задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 96 083 грн 33 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного та зустрічного позовів покладається на позивача.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79000, м. Львів, вул. Золота, 42; ідентифікаційний код:03349039) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) заборгованість в розмірі 72 398 (сімдесят дві тисячі триста дев'яносто вісім) грн 39 коп., пеню в розмірі 13 642 (тринадцять тисяч шістсот сорок дві) грн 13 коп., 3% річних в розмірі 1 509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 533 (вісім тисяч п'ятсот тридцять три) грн 81 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 27.10.2017
Суддя Н.Б. Плотницька